Імена, які не мають зникнути. У Вінниці говорили про український Пантеон

• Їхні могили розкидані по різних країнах, а деякі поховання можуть зникнути через особливості місцевих законів.
• У Вінниці історик і військовослужбовець Вахтанг Кіпіані говорив про те, як Україна може повертати своїх героїв додому та зберігати пам’ять про них.

У Вінниці говорили про створення національного Пантеону, повернення поховань українських діячів із-за кордону та те, якою має бути культура пам’яті в сучасній Україні. Лекцію у громадському просторі «Ратуша» прочитав історик, журналіст, головний редактор «Історичної правди» та військовослужбовець другого корпусу Національної гвардії України «Хартія» Вахтанг Кіпіані. На зустріч прийшли майже 50 людей.

Окрему увагу лектор приділив національному Пантеону. Йшлося про критерії, визначені законодавством, за якими до нього можуть бути включені видатні українці, а також про державну політику у сфері пам’яті.

Вахтанг Кіпіані розповів, що долучений до роботи зі створення національного Пантеону. За його словами, уже є приклади повернення в Україну останків українських діячів, зокрема Андрія Мельника та Євгена Коновальця.

«Ми багато уваги приділяємо пам’яті про героїв попередніх воєн за незалежність України. Я долучений до роботи зі створення національного Пантеону. Уже маємо приклади повернення наших героїв — Андрія Мельника та Євгена Коновальця. Таким чином ми популяризуємо знання про нашу історію та чин наших героїв, щоб суспільство розуміло, чому важливо повертати цих людей в Україну», — зазначив Вахтанг Кіпіані.

За задумом, Пантеон має бути не просто місцем поховання. Його розглядають як частину ширшої політики пам’яті — разом із книжками, фільмами, назвами вулиць та іншими способами розповідати про людей, які боролися за українську державність.

«Багато націй мають свої пантеони та сформовану політику пам’яті про героїв. І це не обов’язково лише перепоховання чи встановлення пам’ятника. Це можуть бути видавничі програми, назви вулиць, фільми та багато іншого. Завдяки цьому постаті наших героїв стають ближчими та зрозумілішими сучасникам», — наголосив історик.

Під час лекції говорили і про українські поховання за кордоном. Частина діячів, які у ХХ столітті боролися за незалежність України, поховані в різних країнах Європи. Їхнє повернення потребує окремої юридичної та організаційної роботи, адже правила щодо поховань у різних країнах відрізняються.

Серед діячів, пов’язаних із Вінниччиною, згадали Миколу Лівицького — уродженця регіону та президента Української Народної Республіки в екзилі.

Вахтанг Кіпіані наголосив, що національний Пантеон може стати спільним місцем пам’яті про визначних українців.

«Пантеон — це місце національної пам’яті. Коли людина у Польщі чи Франції хоче дізнатися, де поховані їхні правителі, політики чи митці, вона може прийти до такого спільного місця пам’яті. Українці точно не гірші за інші нації, тому створення національного Пантеону — це ще один крок у напрямку правильної державної політики пам’яті», — підкреслив він.

Проблема стосується не лише тих, чиї останки Україна планує повернути. За словами директора комунального закладу «Музей Вінниці» Олександра Федоришена, за кордоном є сотні й тисячі поховань українців, які брали участь у збройній боротьбі за незалежність у ХХ столітті.

Частина таких могил може опинитися під загрозою через правила утримання поховань у європейських країнах. Зокрема, йдеться про випадки, коли за могили потрібно своєчасно сплачувати оренду.

Серед похованих за кордоном є й уродженці Вінниці, Вінниччини та Поділля. Федоришен навів приклад Володимира Чорноморця — підполковника Армії Української Народної Республіки, учасника Першого Зимового походу та заступника голови Товариства вояків Армії Української Народної Республіки у Франції, який народився у Вінниці.

Тож розмова у «Ратуші» стосувалася не лише того, де мають бути поховані українські герої. Йшлося про те, як зробити їхні імена, історії та внесок у боротьбу за державність частиною живої пам’яті сучасної України.

Вас може зацікавити:

«Кроти» всередині системи: як росія добуває дані про українську оборонку

«Я дуже рада, що всі зібралися»: вінничанка відзначила 100 років у родинному колі

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google