Фронтовику 102 роки. «Де твій останній патрон, сержанте?»

Фронтовику 102 роки. «Де твій останній патрон, сержанте?»
На 9 травня у дідуся-фронтовика Василя Веселюка збирається вся родина
  • Як зустрічає 75-й день Перемоги 102-річний Василь Веселюк?
  • День його народження, 18 березня, збігається з тим, коли з рідної Жмеринки вибили німецьких окупантів.
  • Веселюк з’явився на світ у 1918-му, місто визволили у 1944-му. Нині ветеран проживає у приміському селі Леляки разом з внучкою і її чоловіком.
  • Йому подобається 9 травня. А ось фільми про війну не дивиться. Каже, він бачив іншу війну, не таку, як показують на екрані.

О 10-й ранку журналіст зателефонував внучці фронтовика — Раїсі Дудник. Разом з нею і її чоловіком Валерієм проживає Василь Веселюк. Запитав, як дідусь зустрів сьогоднішній ранок 9 травня. Що робить у ці хвилини.

— Снідаємо, — почув у відповідь. Пізніше телефонував ще раз. Почув розповідь пані Раїси про нинішній ранок її дідуся-фронтовика.

Болить голова? Треба на війну, там можна поміняти

Василь Іванович прокинувся нині о шостій ранку. Вигляд мав бадьоренький. Так каже внучка. Попросив допомогти побритися. Пані Раїса уже звикла до такої справи. Саме вона чоловік стриже дідуся, допомагає бритися. Дідусь більше довіряє її рукам, а не її чоловікові Валерію.

Відео дня

Після того пані Раїса подала в кімнату дідуся сніданок.

Поснідав сирниками і какао. Знову задрімав.

О 10-й ранку фронтовик уже сидів за столом разом з внучкою і її чоловіком.

— Коли прибирала його ліжко, дідусь пригорнув мою голову до своїх грудей, — говорить пані Раїса. Кажу, дідусю, сьогодні болить голова. А він відповідає: «Болить голова? Тобі треба було на війну. Там могла поміняти голову. Там було багато голів». Отакий жарт на 9 травня у фронтовика.

На другий сніданок Василь Іванович їв гречану кашу і ліниві вареники.

Вбраний був по-святковому дідусь чекає гостей. Це вже традиція - у день 9 травня за столом збирається вся родина. Особливо горнуться до дідуся праправнучки. Дідусь теж пригортає їх до себе. так, як Марійку (на знімку внизу)

Ще нову сорочку купити?

— Вчора діти привезли дідусю нові брюки, — говорить пані Раїса.

У Раїси і Валерія дві доньки. Обидві проживають у Жмеринці. І вони, і їхні чоловіки працюють на залізниці. Там після війни і до виходу на пенсію працював Василь Веселюк. Брюки виявилися задовгі. Пані Раїса сіла за машинку. Сьогодні дідусь в обновці.

— Мамо, може, ще сорочку нову купити? — запитували по телефону донечки.

Жінка відповіла, що в дідуся є дві сорочки, які він ще не одягав. В одній з них вбраний зараз фронтовик.

В обід чекають гостей. Збереться за столом вся родина Василя Івановича. Так відбувається щороку у день 9 травня.

Традиційно правнучки привозять торт. Дідусеві смакує солодке. Каже, у дитинстві і молодості не добрав його.

— Якось дочка спекла пиріг і пригостила нас, — розповідає пані Раїса. — Дідусь спробував. Каже, щось він мені не солодкий. Посипав зверху цукром і так смачно став їсти! Каже, він би все їв з цукром. Недаром на фронті вимінював на цукор що міг – то махорку, то командирські сто грамів.

На нас напрала  Росія? Не може такого бути

Внучка фронтовика Раїса Дудник вчителює у Жмеринській школі-ліцеї. Згадує, як раніше дідусь просив її приносити книги про війну.

— Здається, Василь Іванович перечитав всі воєнні книги, які були у нашій шкільній бібліотеці, — говорить жінка. — Деякі замовляла поштою. Була така послуга «Книга – поштою».

Схоже, що від тривалого читання втратив зір. Останні роки не тільки не читає, а й телевізор не дивиться.

— Фільми про війну йому не подобалися, — продовжує розповідь внучка фронтовика. — Казав, що він бачив іншу війну, не таку, як показують в кіно.

У 2014 році під  час російської агресії внучка з чоловіком розповіли про події на Донбасі дідусеві.

— Він уважно слухав, просив ще раз повторити, видно було що не може зрозуміти, про що ми говоримо, — згадує Раїса Анатоліївна. — А тоді запитав, чи ми нічого не наплутали у своїй розповіді.

— Росія напала на Україну? — перепитував фронтовик. — Такого не може бути. Вас хтось обманює, діти. Це я тако собі думаю, що той, з ким був у окопі проти німців, та й повернув автомат проти мене. Ні, такого не може бути.

У трагічні дні Іловайська фронтовику ще раз розповіли про те, як росіяни по-зрадницьки підло розстрілювали наших бійців.

— Не вірю, що росіяни могли це зробити, вони ж наші брати, — відповів тоді фронтовик.

Після того з дідусем на таку тему вже не ведуть розмов.

У сто років ще чалапав до велосипеда

Пані Раїса з чоловіком перебралися до дідуся в село, коли йому стало складно самому поратися по господарству. Бабусі Ніни, дружини Василя Івановича, не стало понад 20 років тому. Відтоді він один.

Раніше внучка з чоловіком проживали у Жмеринці. Одного разу запитали, чи не заперечує, якщо поселяться в його будинку. Як він зрадів з такої пропозиції!

Раїса Анатоліївна продовжує працювати у місті, вчителює у школі-ліцеї. Щоразу добирається з села. Згадує, як у свій час по цій само дорозі  їздив у місто дідусь. Він працював  на залізниці обхідником колії. Влаштувався на роботу після повернення з війни і трудився аж до виходу на пенсію. На роботу їздив велосипедом.

— Крім велосипеда, дідусь не знав іншого транспорту, — говорить жінка. —  — Не розлучався зі своєю «Україною», це марка його веломашини, вона дотепер збереглася.

У сто років дідусь, як каже внучка, ще чалапав по подвір’ю. Підходив до воріт, любив поговорити із земляками, які проходили поруч. Потім йшов до велосипеда. Востаннє їздив на ньому, коли вже було за 80.

— Тоді я був молодим, міг крутити педалі, тепер можу тільки за руля потриматися, — говорив у такі хвилини дідусь.

Улюблене свято для фронтовика — День Перемоги. Рідні кажуть, він щоразу з нетерпінням чекав 9 травня. Доки були сили, йшов сам у село до пам’ятника загиблим у роки війни. Спочатку їхав на урочистості у Жмеринку, разом з іншими ветеранами клав квіти до меморіалу у пам'ять про тих, хто не повернувся з війни. Після того ще встигав бути присутнім на святі у Леляках. В селі воно починалося пізніше, ніж у Жмеринці. Коли сил бракувало, просив Валерія, чоловіка внучки, аби той підвіз на машині. Раніше, бувало, йшли удвох з бабусею Ніною. Обох їх доля звела на війні. Історію знайомства дідуся й бабусі добре знають в родині.

Врятувала медсестра, яка стала дружиною

Ніна Швеєрт це дівоче прізвище дружини Василя Веселюка. Насправді у її батьків було інше прізвище. Яке саме, жінка не знає. Вона залишилася сиротою зовсім малою. Розповідала, що мама й тато загинули на пожежі. Її разом з молодшим братом забрали чужі люди і записали на своє прізвище.

— Бабуся не раз розповідала про свою гірку долю у дитинстві, — продовжує пані Раїса. — Казала, що наймитувала у тих людей, які взяли її до себе. Пасла гусей, пізніше — худобу, доглядала їхніх дітей. Їй завжди хотілося їсти, годували погано. Не мала взуття, аж до морозів ходила босою. У таких самих умовах підростав її молодший брат.

З початком війни Ніна з братом опинилися на фронті. Їхні дороги розійшлися. Скільки разів вона згадувала його! Всю війну носила біля серця його фотографію. Знімок дотепер зберігається у нас.

—Знаю, що після війни бабуся з дідусем писали листи, розшукували його, — говорить пані Раїса. — Отримали відповідь, що він пропав безвісти. До останніх днів розповідала нам про свого брата. Дуже любила його…

Про свою зустріч з Веселюком говорила, що це доля звела їх. Видно, так було записано на небесах.

У тому бою сержанта Веселюка контузило. З вух йшла кров. Медсестра Швеєрт надавала йому допомогу. Забрати з місця поранення майже 2-метрового воїна тендітній медсестрі було не під силу. Їй допомогли це зробити. Після того вона щодня заходила у госпітальну палату, де лікувався боєць.

Василь Іванович не раз згадував, як відчув тоді теплоту серця мед сестрички. Не без її допомоги став на ноги. Отримав наказ — йти далі на фронт. Йому так не хотілося розлучатися з Ніною. Він наважився сказати їй важливі слова. Запитав, чи хотіла б вийти за нього заміж. На роздуми часу у них було небагато. Відповіла «Так!». Командир частини оформив їхній шлюб. Веселюк далі пішов воювати, а Ніна залишилася у шпиталі.

— Бабуся розповідала, що вона першою повернулася з війни, — згадує пані Раїса. — Приїхала у Леляки. Мати Василя прийняла невістку. Для дідуся служба закінчилася пізніше. Він повернувся у червні 1946-го.

Застрелься, але у полон не здавайся!

На початку війни  Василь Веселюк служив строкову службу. Три місяці залишалося до демобілізації. Замість того, щоб повернутися додому після трьох років перебування у війську у складі 127-ї стрілецької дивізії відправився на фронт.

— Мені найбільше запам’яталися ті розповіді нашого дідуся, про які не доводилося читати у підручниках з історії, — розповідає Валерій Дудник. — Коли  їх відправляли в атаку, позаду солдатів йшли  так звані загороджувальні загони. У них було завдання стріляти у спину тим, хто намагався відступити назад. Кулю можна було отримати як від гітлерівців спереду, так і від своїх ззаду.

Врізалися у пам'ять розповіді про СМЕРШ. Смерть шпигунам — так розшифровується назва цієї структури. Достатньо було зробити самокрутку з німецької листівки, щоб потрапити під трибунал. Перед наступом представники СМЕРШу перевіряли кишені у бійців. Робили це без попередження. Раптово оголошували шикування строю і… Кожен повинен був мати на окремому зберігання патрон для себе.  «Застрелься, але у полон не здавайся!» - цього вимагали від солдатів.

— Дідусь ніколи не курив і не зловживав спиртним, — продовжує Валерій. — Махорку обмінював на цукор або інші харчі. Так само і так звані командирські сто грамів. Спирт або горілку давали перед боєм або наступом для бадьорості духу. Насправді інколи це мало плачевний результат. Особливо серед необстріляних бійців. Вип’ють і кричать: «Де ті німці?» Вибіжить з окопу такий сміливець – і отримує кулю.

Сад фронтовика — на одному дереві два-три сорти яблук

— Вранці майже кожного дня дідусь просить на сніданок банан, булочку з маслом і чай, — розповідає пані Раїса. — Ще йому смакують яблука. Він сам виростив сад. На деяких деревах росте по два сорти. Дідусь сам нащеплював їх. Мій чоловік від нього навчився це робити. І тепер вже він додає смачні сорти до дерев, посаджених дідусем. Місця для саду небагато, тому замість того, щоб садити нові, на щеплюємо старі.  

Співрозмовниця каже, що дідусеві ще смакує молоко і молочні продукти. Просить приготувати вареники  з сиром, налисники.

Він доглядав корову навіть тоді, коли не стало дружини Ніни. Сам видоював. Сам випасав. Заготовляв корми на зиму. Постійно приїжджали до нього брати молоко.

Не раз радили продати корівку. Непросто її утримувати для людини у його віці. Він щоразу відмовлявся. Якось запитав: «А як продам корову, ви будете приїжджати?». До сліз розчулив цими словами внучку. Пригорнулася до нього. Невдовзі після того перебралася з чоловіком у будинок до дідуся.

На початку 90-х у дідуся раптом опухла рука. Рентгенівський знімок показав наявність у лікті частини металу. Лікарі запитали, що це? Фронтовик пояснив, що це осколок залишився після поранення. Його видалили — і ветеран знову став нормально почуватися. А тепер уже майже пів року скаржиться на ногу. Важко ставати на неї. Думає, що це теж наслідок поранення. Три рази у боях у його тіло проникали осколки. Дістав три поранення і зазнав важкої контузії. 

9 травня, за традицією, у будинку Веселюка збереться його родина. Прийдуть внучки. Старша Олена з чоловіком Вадимом зі своїми трьома дівчатками, у них двійнята. У молодшої Тетяни і Руслана одна дівчинка. До речі, внуки і їхні чоловіки, як і колись дідусь, працюють на залізниці. Представники профкому Жмеринської залізниці також щороку вітають свого колишнього працівника. Сільський староста пан Олександр обіцяв заглянути до ветерана на свято.


Читайте також:

Як виглядає Ляля Ратушна і кому вандал розмалював чоботи. Тест від 20minut

Вінничанка вимагає відмити Невідомих солдатів і влаштувати покладання квітів 9 травня

Дочка фронтовика: «Тато ніколи не ходив на свято Перемоги і не дивився фільми про війну»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (42)
  • Виктория Лопатина

    Нічого не зрозуміла а де його діти?
  • Valentyna Savchenko

    Большое спасибо за победу!!! Здоровья Вам и многое лета!!!
  • Оксана

    Низький уклін  Вам дідусі-герої.Здоров‘я та довголіття.
  • Степан Олеиник

    Дай,БОГ,здоровья,И,всем,столько,прожить,только,под,мирным,небом!!!
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
20:17 У Козятині чоловік осквернив Меморіал полеглим воїнам 19:46 Під час спільного застілля донька побила батька сокирою 19:15 Екстремальна їзда на даху Range Rover: як поліція покарала «каскадерів» photo_camera 18:27 «Патрульний мало не зашпортнувся з TruСАМ у руках». За що поліцейські покарали подружжя військових офіцерів? Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 18:21 До яких лікарів можна звернутися без електронного направлення? 17:58 Зібрали 66 тисяч гривень на ЗСУ. В техколеджі відбувся благодійний бал в стилі 60 – 70 років photo_camera 17:23 Родинам полеглих військових у Вінниці вручили державні нагороди, присвоєні захисникам посмертно photo_camera 16:46 ТОП 3 ідеї, як відсвяткувати день народження сучасного підлітка у Вінниці (партнерський проєкт) 16:19 Сьогодні у Вінниці завершують опалювальний сезон 15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету 12:06 «Дуже вчасно! Дуже красиво й потужно!» Чим вразив концерт-реконструкція у Вінниці? play_circle_filled photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up