З 2014 до 2016 міністром освіти в Україні був Сергій Квіт. Його діяльність насамперед запам’яталася Законом «Про вищу освіту», де одна з головних новацій — університети мають стати автономними, незалежними від держави.

До цього Квіт упродовж семи років (з 2007-го - авт.) пропрацював на посаді президента Національного університету «Києво-Могилянська академія». Нині Сергій Квіт — професор Могилянки й радник президента Петра Порошенка.

І хоча чоловік більш не є міністром освіти, він продовжує займатися реформуванням вищої освіти. У Вінниці він прочитав лекцію яким чином потрібно забезпечувати якість освіти університетів.

На початку виступу він зізнався, що любить приїжджати в Донецький національний університет імені Василя Стуса, який знаходиться у Вінниці. Порахував, що це вже четвертий раз, коли він сюди приїжджає. До речі, у 2014 році Квіт був одним з ініціаторів перевезення Донецького національного університету з тимчасово окупованого Донецька.

Записали деякі тези його виступу, що тривав півтори години.

Про автономію вишів

Який університет може бути якісний? Певно, що автономний. Це автономія академічна, фінансова та організаційна. Тобто вищі навчальні заклади самі будуть вирішувати більшість питань, не звертаючись за дозволами до Міністерства освіти і науки України. І нині у вишів є академічна автономія: викладачі можуть складати авторські програми, кафедри — відкривати нові спеціальності.

А от через спротив політиків університети так і не отримали фінансової автономії. Тобто, виші досі залежні від держави, через що повинні доводити, що, для прикладу, нова кафедра чи новий фах — це дійсно буде потрібно. Через це страждає й організація автономія.

В Україні нині є 1446 різних навчальних закладів вищої освіти — це як приватні, так і державні виші. Переважно всі приватні університети надають неякісну освіту, адже в них немає зацікавленості розвиватися, проводити дослідження, вкладати в своїх викладачів та студентів. Але якщо є університет неспроможний самостійно вирішувати власну долю, то його потрібно закрити. Бо 1446 - це забагато.

Я прибічник того, що держава не повинна втручатися в справи університетів. Нам потрібно наслідувати досвід Великої Британії. Там держава займається лише фінансуванням університетів — вкладає кошти в нові освітні програми, нові дослідження. Для цього існують конкурси, програми відбору тощо. Якщо залишаються вільні кошти, то їх віддають Оксфорду чи Кембриджу. Держава зацікавлена у підвищенні якості освіти і її цікавить лише продукт — освічені фахівці, конкурентоспроможні на ринку праці.

Про важливість опитування

Питання якості освіти має вирішуватися не кимось з владних кабінетів, а самим університетом. Один з інструментів для цього є анкетне опитування. Варто зазначити, що учасниками опитування мають бути і студенти, і викладачі, і працедавці.

Таким чином, можна прослідкувати слабкі та сильні сторони освіти у вашому закладі з усіх сторін. Студенти пояснять, що їм подобається та не подобається у викладачах, педагоги роз’яснять чого їм не вистачає в освітньому середовищі, а працедавці оцінюють якість знань випускників, що є важливою інформацією для кафедр.

Головна проблема опитування — зібрати якомога більше учасників. Бо якщо відповість тільки, для прикладу, три студенти на курсі, то навряд чи результати опитування будуть об’єктивними.

У Могилянці ми змогли провести опитали 100% студентів. Ми робили так, що опитування було частиною навчального курсу. У нашій анкеті студенти виставляли оцінку тому чи іншому викладачу. І я звільнив так кількох викладачів, які мали низький рейтинг серед студентів. Бо якщо студент бачить корупцію або невеликий рівень знань в самого викладача, то він про це мовчати не буде. Важливий зворотній зв'язок: студенти мають розуміти, що їхня думка важлива.

Університет успішний тоді, коли більшість випускників розвиває науку. Але з працедавцями має бути плідна співпраця. Не тільки на рівні ректора, а й на рівні кафедр. У нас таких представників працедавців близько 200-х. Регулярний контакт має бути й з Центром працевлаштування.

Про викладачів

Треба враховувати, що треба викладачам. Виш має вкладатися в розвиток своїх педагогів, аби ті не навчали своїх студентів з листків, які писали ще за часів Андропова (чиновник, керував СРСР в 1982-1984 роках - авт.). Крім того, викладачів потрібно навчати цікаво розповідати свій предмет.

Для цього виш має вкладати у професійний розвиток викладачів: підвищувати у них викладацькі навички та враховувати думки викладачів щодо змісту освітньої програми.

Бо нові вимоги до якості освіти зумовлюють нові форми підвищення кваліфікації, такі як навчання роботи з аудиторією, уміння створювати команди, бути наставником, а не керівником; робота з голосом (викладач має бути гарним спікером), вміння аналізувати настрої студентів та запобігання емоційного вигорання.

Але найголовніше — викладач має налагодити ефективну комунікацію зі студентами. Бо студенти — це важлива частина навчального закладу. Без них не буде університету.

Поради студентам

Після семінару запитали у Сергія Квіта порад як абітурієнтам обрати виш та яким чином студенти можуть впливати на якість освіти в університеті?

— Вибрати виш не складно - треба звертати на той, який має найкращу репутацію та й все. Є багато гарних рейтингів, які проводять недержавні установи. Так, для прикладу, складають рейтинг закладів вищої освіти журнали «Деньги», «Корреспондент», «Фокус». Вони є об'єктивні та достовірні.

— Яким чином студентство може впливати на якість освіти у своєму виші?

— Студенти повинні вимагати від викладачів, гуртуватися. Студентське самоврядування має вплив, особливо якщо буде багато однодумців, які готові виступити разом. Вони можуть проводити й власне опитування, складати рейтинги викладачів. Чи буде в цьому сенс? Звісно, якщо є недоліки, які адміністрація переховує, то їм буде некомфортно, коли інформацію про недоліки оприлюднять самі студенти. Вони мають проявляти активність.

Читайте також:

• «Старший брат» та друг. Викладачка стала наставницею для дітей героїв АТО
• Новий український правопис: розпочалось обговорення. Що змінять?
• «Раніше вчили інакше». Якою буде початкова школа з 1 вересня?