«Думаю, це робота диверсанта». Сапер підірвався на міні, тепер на протезі, але повернувся служити

Стати сапером Василь Зубко мріяв зі школи, його мрія здійснилася після закінчення Національного університету цивільного захисту

• Вибухом протипіхотної міни йому відірвало стопу лівої ноги.
• У тому місці, де була міна, проходило немало людей, але вибуховий пристрій спрацював на саперові.
• Чому міну не вдалося виявити раніше? Який стан здоров’я травмованого сапера?

Із сапером Василем Зубком зустрілися на території аварійно-рятувального загону спецпризначення обласного управління  ДСНС. Він заступник начальника частини піротехнічних робіт.

Чоловік злегка накульгує на ліву ногу. Можливо, не звернув би на це уваги, якби не знав, що це він підірвався на міні.

Після протезування рятувальник повернуся у стрій і знову приступив до виконання своїх обов’язків.

Упродовж нашої розмови він жодного разу не скаржився. Зате повторював, що йому подобається робота. Не нарікає на вибір професії навіть після того, що сталося. До речі, стати сапером Василь мріяв ще зі школи.

— Але ж це небезпечна професія! — кажу співрозмовнику.

— Коли виїжджаємо на завдання, спершу думаю не про небезпеку, — розповідає пан Василь. — Головне у ті хвилини допомогти людям. Мені це подобається. Небезпека постійно присутня, це правда. Навіть для професіонала, чи сапера з великим досвідом. Буває, все робиш за інструкцією, а виникає ситуація, якої в принципі не мало би бути. Саме так сталося зі мною. Я ж все виконував, як кажуть, як книжка пише, а залишився без стопи…

Металошукач не реагує на пластмасу

Влітку група саперів з Вінниці працювала на деокупованій території у Чернігівській області. Виявляли і знешкоджували міни, залишені рашистами. Вінничан було п’ятеро. Кожен подумки уже уявляв себе вдома, адже до ротації залишалося шість днів. Майже два місяці відпрацювали.

У середу, 3 серпня, до них надійшло повідомлення з села Новий Биків. Василь Зубко дотепер пам’ятає не тільки число і день, а й годину, коли сталася біда. Місцеві жителі повідомили, що трактор наїхав на вибуховий предмет. Тракторист обкошував траву на узбіччі, і стався вибух. На щастя, механізатор не постраждав. Трактор пошкоджений тільки частково.

За словами пана Василя, приїхавши в село, обстежили місце, де трактор наїхав на вибухівку. Це сталося на узбіччі дороги. Відпрацювали площу довжиною приблизно 100-150 метрів і шириною два-три метри.

Не дарма старалися. Виявили дві протитанкові міни ТМ-62 у металевому корпусі. Викопали, перевели у транспортне положення, перенесли у автомобіль, щоб відтранспортувати у спеціально відведене місце для знищення.

Перейшли на протилежну сторону дороги. Металошукач жодного разу не подав сигналу про небезпеку. Але саме там була закопана протипіхотна міна. Пізніше стало відомо, чому вибухівку не вдалося знайти.

— Її упакували у пластмасу, а металошукач не реагує на такий матеріал, —  говорить Василь Зубко. — Найскладніше виявляти те, що у пластмасовому корпусі. Міна знаходилася обабіч асфальтованої дороги на виїзді з села. Поруч розташовані житлові будинки. Видно, що тут ходили люди. Хтось скосив траву…

Їм залишалося провести контрольну перевірку виконаної роботи. Такий захід обов’язковий. Це передбачено службовою інструкцією. Перевірку здійснює старший групи. Ним був Василь Зубко. На цей час група має знаходитися на відстані не менше ста метрів. Отож Василь залишився один. Глянув на годинник. Стрілки показували, що до п’ятої вечора залишалося зовсім мало часу. Увімкнув металошукач і розпочав обстеження.

Вибух пролунав несподівано, сапер відчув різкий пекучий біль у нижній частині лівої кінцівки. Залишався при свідомості.

У піротехніків є правило: не наближатися до травмованого внаслідок вибуху, поки не пересвідчишся, що не існує нової небезпеки. Як пояснив співрозмовник, його колеги швидко перевірили узбіччя і почали надавати першу допомогу. Турнікетом зупинили кровотечу. Викликали швидку...

Протезували в Остерхофені

Важко травмованого до Зубка доправили до лікарні у містечку Бобровиця. Там він провів приблизно годину. За цей час лікарі надали невідкладну допомогу і далі перевезли пацієнта до Києва у військовий госпіталь. Наступного дня його перевели у відомчий медичний заклад — Центральний шпиталь МВС України. Там лікували до 24 вересня.

Як пояснив співрозмовник, медики сформували куксу, це та частина на кінцівці, що залишилася після ампутації, а далі на сапера чекала далека дорога.

Василь по натурі — оптиміст. Навіть коли розповідав про пережите, повторював: «Все нормально». Інколи навіть усміхався на те, що я прошу вибачення за важкі спогади.

— Стопа не своя, але ходити можна, німці допомогли знову стати на ноги, — каже співрозмовник.

— Він ще й жартівник, а не тільки оптиміст, — розповіли колеги сапера. — Ви його більше розговоріть, тоді почуєте, які в нього жарти.

Протезували піротехніка у клініці німецького міста Остерхофен. У дорозі його супроводжував лікар і дружина Василя. Вона постійно перебувала поруч з чоловіком. Першим про його травмування їй повідомили колеги сапера. Він просив їх про це. Батькам сам телефонував уже з Києва.

У перший день зими Василь Зубко повернувся додому. Перед тим протягом двох місяців протезували, виготовляли протез, навчали ходити з «чужою» стопою.

У Вінниці пройшов комісію і 15 грудня вийшов на службу. З радістю тиснув руки колегам. Зате розчарований іншим — лікарі заборонили йому брати участь у розмінуваннях.  

Через три місяці після деокупації

Зубко неодноразово аналізує для себе родії 3 серпня. Так має робити професіонал. Такий аналіз — це набуття досвіду.

— На мою думку, міна, на якій я підірвався, була закладена уже після деокупації, — говорить він. — Рашистів вигнали з Нового Бикова у квітні. Вибух стався на початку серпня. Тобто через три місяці! Не міг пристрій за цей час не спрацювати. Скоріше за все, це робота диверсанта. Він встановив міну пізніше, коли в селі вже не було окупантів.

Каже, нині сапери стикається з багатьма невідомими раніше боєприпасами, бо вони всі новітні. Це багато різновидів артснарядів, протитанкові та протипіхотні міни, реактивні системи, ручні гранати, касетні елементи, різноманітні мінометні міни. У перші дні війни мало знали, як з ними працювати, а вже в подальшому працівники навчальних закладів системи цивільного захисту почали готувати рекомендації, методички про те, як працювати з новітніми боєприпасами.

— Найскладніше виявляти те, що у пластмасовому корпусі, — каже сапер. — Рашисти упаковують в пластмасу навіть протитанкові міни. Їхній підлості нема меж. У минулих роках ми вивчали боєприпаси Другої світової, навіть Першої світової воєн, тепер те все вже неактуально. Новому навчаємося, як кажуть, на ходу.

Заслужена нагорода

Несподіванкою для майора служби цивільного захисту Василя Зубка стало повідомлення про нагородження орденом «За мужність» III ступеня. Високу нагороду він отримував у Києві. Її вручив міністр МВС Ігор Клименко.

Разом з паном Василем відзначили ще двох його колег. Старший прапорщик Руслан Тельнюк отримав медаль «За бездоганну службу» II ступеня, а прапорщик Тарас Скрипник — таку ж медаль, тільки III ступеня.

Колеги нагороджених кажуть, що хлопців заслужено відзначили. Такими, як вони, варто гордитися.

Понад чотири тисячі вибухів

Зустріч з сапером Василем Зубком допоміг організувати керівник прес-служби обласного управління ДСНС Олександр Кутовий. Разом з ним їздили у загін до рятувальників на зустріч з героєм нашої публікації. Попросив пана Олександра поділитися узагальненою інформацією про роботу саперів у минулому році. Ось які цифри він повідомив.

Торік вінницькі сапери працювали у трьох областях — Чернігівській,  Харківській і Херсонській. Співрозмовник поділився інформацією про кількість виявлених і знищених боєприпасів у 2022 році.

• Найбільше їх дістали із землі на Чернігівщині — 4 тисячі 41 одиницю, таку кількість виявили під час 162-х виїздів на розмінування.
• У Харківській області вінницькі сапери за 130 виїздів виявили 3132 вибухонебезпечних предмети.
• На Херсонщині очистили землю від 532 вибухових одиниць, там виїжджали на завдання 59 разів.

До речі, у нашій області торік саперів викликали на розмінування 152 рази, виявили і знешкодили 401 вибухонебезпечний предмет.

У нинішньому році продовжують очищати землю, всіяну рашистами вибуховими предметами. У день нашої розмови на Херсонщину відбула друга група піротехніків. Одна група вже працює на визволених територіях Херсонської області.

Читайте також:

Завдяки вам ми живемо на своїй землі! 23 історії про бійців ЗСУ, якими пишаються вінниччани

«Бахмут — місто нескорених»: вінницький фотограф презентував виставку світлин з передової

«Кардіограма Романа і пряма лінія». Мама загиблого героя-десантника на його честь зробила татуювання

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.