«Для мене це хворі люди»: як вінничани ставляться до гетеросексуалів

Кожного року, в середині червня, ми з друзями ходимо на марш за права ЛГБТ+ спільноти. Або не ходимо. Або хочемо піти, але боїмося агресивно налаштованих ультраправих молодиків, які обов’язково туди завітають. А може для нас передусім Слово Боже і щоб не горіти в пеклі, ми ніколи не будемо підтримувати цих одностатевих збочень та якихось там гендерних ідентичностей. Або ми просто знаємо, що нормальний мужик не буде з мужиком, а нормальну жінку не цікавлять інші жінки. Втім, у кожного з нас своя правда, і право вирішувати на чиєму боці «воювати» також своє, власне.

Днями, 17 червня, в Києві пройшов щорічний Марш рівності. У ньому взяли участь кілька тисяч людей, які пройшли мирною ходою на підтримку ЛГБТ+ спільноти.

Реакція українців на подію була неоднозначною: одні висловили захоплення, інші навпаки, обурення.

• Подивитися, як проходив Марш рівності можна за цим посиланням

Ні для кого не є секретом, що найбільш категорично налаштованими до подібних заходів є праворадикали та Православна церква. І перші й другі «звані» гості на Марші рівності. Власне, вони дійсно на них приходять і тими чи іншими способами намагаються висловити свою незгоду. Ми поцікавилися чому?

Владислав Демченко
протодиякон, секретар Вінницької єпархії УПЦ

– Я думаю, що не потрібно розповідати, як гріх пияцтва впливає на людину, руйнує родини, призводить до самогубств і вбивств, або гріх блуду, крадіжки чи інший. Те ж стосується і содомського гріху. Тому, де б не проводилися акції, подібні до тієї, що відбулася в Києві, то Церква (не лише Православна, а й усі християнські церкви) буде говорити, що нічого хорошого тут немає.

Звичайно, Церква, керуючись принципом: «ненавидь гріх, але люби грішника», не буде закликати і не закликає до насильства. Свідчення Церкви слід сприймати як слово Правди, направлене до усього суспільства і заклик до покаяння, направлений до конкретних людей – тих, хто безпосередньо бере участь у подібних заходах і до тих, хто їх пропагує у той чи інший спосіб і з різних мотивів.

Олена Козаченко
керівниця ГО «Яворина» Вінниччина

– Наше ставлення до таких «прайдів» однозначно є негативним, тому що як і більшість організацій в Україні, ми підтримуємо традиційну сім'ю – батько, мама, донька, син! У березні цього року нашими націоналістичними організаціями був заблокований подібний захід у Вінниці, який мав відбутися в історичній будівлі. Такі збіговиська збираються лише для того, щоб показати своє представництво в Україні, а після цього їм виділяються неймовірні кошти для пропагування.

В українців є свої цінності й наша нація завжди підтримувала традиційну родину, яка має дати продовження козацького роду. А що можуть дати ці «ходуни», крім сорому для українців? У травні, в Міжнародний день сім'ї, ми взяли участь в ході за сімейні цінності, яку організували представники духовенства різних конфесій. А хода в Києві – це лише початок сюрпризів, які готує «нова школа» Гріневич, де хлопчики не мають бути лицарями, а дівчата носити сукні, де найсвятіші слова – мама, тато, батьки – це дискримінація за сімейним станом. Перед українцями постає величезне питання: «Хто ми є?»

Денис Котов
очільник вінницького «Чорного комітету»

– Ми розуміємо, що такі люди існують і що в них є коло своїх проблем. Але цілком не зрозуміло, як марш (якщо брати досвід їхньої минулої акції) напівголих чоловіків у пір’ях здатен їх вирішити. Якщо аналізувати політичну сторону цього дійства, то минулі рази там були плакати на кшталт «Смерть нації – квір ворогам» та «Нет гражданской войне», що прямо засвідчує їх «ватність». Ми категорично засуджуємо це і готові протидіяти будь-яким формам російського імперіалізму незалежно від інших обставин.

Поруч із цим, організатори, незважаючи на шум, що піднявся після тих плакатів, не виступили ні з яким спростуванням чи засудженням цих дій, що лише підтверджує цю тезу. Саме тому, будь-яка пропаганда російського імперіалізму сприймається нами абсолютно вороже.

І якщо одні відстоюють свої права, другі «воюють» за біблійні канони, треті виступають за збереження традиційних сімейних цінностей, то як до цього ставляться четверті, яких переважна більшість, себто звичайні перехожі?

Ми перевірили чи вони взагалі свідомі теми ЛГБТ+ спільноти, і наскільки вони уважні до власних слів щодо інакшості незнайомих людей, які вилітають з їхніх вуст.

Тільки два основних питання: «Як ви ставитеся до гетеросексуалів?» і «Чому?»

Більшість респондентів відповіла, що не підтримують їх, тому що вважають це неправильним.

Незначна кількість опитаних відповіла, що до гетеросексуалів ставляться нейтрально.

Мізерна частка перехожих толерувала до гетеро, себто до тих, які відчувають потяг до людей протилежної статі.

І всього кілька опитаних правильно зрозуміли питання і відповіли, що й самі є гетеросексуалами.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.