Діамантові «ангели» лікарні Ющенка. Як медики з Вінниці вибороли найвищу світову нагороду

Вінницькі медики у Мюнхені під час отримання другого медичного «ангела»: у центрі професор Сергій Московко, ліворуч Тетяна Височанська, праворуч від професора лікарка Тетяна Костенко

• В інсультному відділенні лікарні Ющенка лікують за такою методикою, як у провідних центрах світу.
• Підтвердження тому — міжнародні нагороди колективу відділення, їх отримали першими в Україні.
• Як це вдалося нашим медикам, дізнався журналіст «20 хвилин».

Два «Діамантових сертифікати» та статуетку «Крила Ангелів» можна побачити в інсультному відділенні №22 лікарні імені академіка Ющенка. Це найвища нагорода за рятування життя при гострому інсульті від міжнародної ініціативи ANGELs. Такі відзнаки є трьох видів: золоті, платинові і діамантові. Останні вважаються найбільш престижними, вручаються переможцям на Європейських Конгресах.

До міжнародної ініціативи ANGELs наше інсультне відділення долучилося у 2016 році. Така співпраця дає можливість отримувати доступ до сучасних рекомендацій та технологій надання допомоги пацієнтам.

Як вінницькі медики опинилися під крилом «ангелів», журналісту розповіли завідувач інсультного відділення №22 лікарні імені Ющенка Тетяна Височанська та лікар Тетяна Костенко. Пані Костенко ще й поділилася враженнями від отримання другої відзнаки  Її вручали у німецькому Мюнхені. Було це у травні нинішнього року під час міжнародного конгресу. Першу відзнаку отримувала  в Мілані (Італія) у 2018-му році Тетяна Височанська.

Нагадаємо, обласне інсультне відділення на базі лікарні Ющенка створили у 2004 році. Відтоді його очолює Тетяна Височанська.

— З самого початку у нас сформувалася команда, готова працювати по-новому, — каже вона. — Саме це є головною запорукою визнання на міжнародному рівні. Щоправда, треба згадати про надійну і постійну підтримку двох професорів нашого медичного університету імені Пирогова — Сергія Московка і Валерія Іванова.

Три золоті години на порятунок пацієнта

За що медики отримали відзнаки? Мої співрозмовниці — Тетяна Височанська і її тезка пані Костенко — уважно поставилися до роз’яснення того, що вдалося  зробити колективу їхнього відділення. Подали матеріал мовою, зрозумілою для широкого загалу. У медиків, як відомо, своя термінологія. Більшості з нас складно її зрозуміти.

Якщо говорити просто, колектив відділення на чолі з Тетяною  Височанською удосконалив допомогу пацієнтам з інсультом.  Вони зуміли «поламати» старий варіант і запровадити новий.

— Раніше хворого з симптомами інсульту «швидка» доставляла у найближчу лікарню, — говорить Тетяна Височанська. — Там його обстежували, починали лікувати, а тоді передавали до нас. Втрачався час. Пацієнт не отримував вчасно спеціалізовану допомогу. А втрачений час — це втрачений мозок. Що швидше почати лікування, то більше шансів на одужання.

Зміни, про які йде мова, ініціював професор медичного університету імені  Пирогова, кардіолог  Валерій Іванов. За його пропозицією та активною участю Тетяни Височанської була створена «Школа для медиків першого контакту з інсультним пацієнтом». У ній навчали медиків швидкої допомоги, районних лікарень. Йшлося про  доручення до роботи в нових умовах — зміни маршруту пацієнта з гострим порушенням мозкового кровообігу, з місяця події його доставляли одразу у Вінницю в інсультне відділення без огляду в районній лікарні.  

— З такою пропозицією ми прийшли у департамент охорони здоров’я, — продовжує Тетяна Височанська. — Керівництво з розумінням поставилося до пропозиції, нас підтримала також головний спеціаліст Світлана Швидюк. Активну допомогу надає відтоді і дотепер професор Сергій Московко, він завідувач кафедри неврології та нейрохірургії університету Пирогова.

— У пацієнтів і медиків, є чітко визначений час — три години, — розповідає Тетяна Височанська. — Його називають золотим. Відтоді, як сталася  мозкова катастрофа і до доставки хворого до нас у відділення, маємо вкластися у згадані три години. Якщо вдається це зробити, у хворого зберігається  шанс на врятування життя.

Дехто зі скептиків може сказати: «Що ж вони особливого придумали? Змінили маршрут і все?..»

Телефон завжди у кишені чергового лікаря

Насправді, зміна маршруту «швидких» з інсультним хворим це тільки частина багатьох інших змін. Починається все, як каже Тетяна Григорівна, зі звичайного телефону. Цей телефон з єдиним номером завжди у кишені чергового лікаря. Його номер знають у кожній бригаді «швидкої» та в кожній районній лікарні і одразу повідомляють про пацієнта з місця події судинного епізоду.

— Коли мозкова артерія закупорена тромбом або атеросклеротичною бляшкою, припиняється кровоток, не надходить кисень, — говорить лікар. — Це і є причиною інсульту. Головний мозок вкрай чутливий до відсутності кровотоку. Його тканини починають вмирати, причому, відбувається  це дуже стрімко. За кожну хвилину пацієнт втрачає 1,9 мільйона нервових клітин! Рятують хворого  методом тромболітичної терапії.

Як уточнила пані Височанська, тромболітична терапія це «золотий» стандарт при лікуванні інсульту у всьому світі. Пацієнту вводять препарат «Актилізе», він найбільш сучасний нині. До речі, хворі забезпечуються цим препаратом за державні кошти, за нього пацієнт не платить. Втім, спершу необхідно не запізнитися — доставити хворого в лікарню у його «золотий» час. 

— Повідомлення про те, що швидка везе до нас пацієнта, є пріоритетним у роботі колективу відділення, — продовжує Тетяна Височанська. — Після дзвінка персонал готується до його зустрічі. До справи долучається вся команда. Створення «зеленого коридору» забезпечує черговий лікар. Він попереджає лікаря-рентгенолога, який робитиме комп’ютерну діагностику. Якщо це у неробочий час, рентгенолога викликають з дому. «У нас томограф працює 24/7», — наголошує пані Височанська. При обстеженні СКТ присутній черговий лікар. Разом з рентгенологом аналізують отриманий результат дослідження і приймають рішення, чи може хворий бути кандидатом на тромболітичну терапію.

Співрозмовниця уточнює, що ухвалення такого рішення є дуже важливим моментом. Адже існує низка обмежень, протипоказань тромболізису. При необхідності, радяться з  професором Сергієм Московком. Турбувати його доводиться інколи серед ночі.

Пані Тетяна показує журнал із записами прийняття пацієнтів. Частина прізвищ виділена кольором.

— Це ті, хто поступив до нас у неробочий час або у вихідні, чи святкові дні, — уточнює пані Тетяна. Гортаю сторінки, вони рябіють від записів, помічених кольором. Мені показали журнали за період 2020-2023 років. Коли більшість з нас бачить вночі сни, чи відпочиває у вихідні, медики інсультного у цей час можуть рятувати комусь життя.

— Якщо правильно і швидко все робити, можна встигнути довезти хворого з будь-якої точки області, — каже Тетяна Григорівна. — Маємо приклади, коли встигали з Піщанки, Оратова, Погребища… Якщо організуватися, швидка вчасно  доїде навіть з села на краю області. У нас був 17-річний пацієнт, якого вчасно доправили з Оратова. Після лікування він вийшов від нас самостійно. Пригадую ще одного хворого 19-річного віку. Теж врятували. З ними не запізнилися ні їхні рідні, ні колеги у громадах і ми свою роботу зробили. Коли ставимо на ноги пацієнта, радіємо, здається, більше, ніж їхні рідні.

Не встигли

Запитую співрозмовницю, чи поступав  хтось у день нашої розмови. Тетяна Григорівна запрошує до кабінету чергового лікаря. Робить це з допомогою дистанційного зв’язку. Заходить молода лікарка на ім’я Анастасія. Перше, що робить завідувачка, запитує її про інсультний телефон. Лікарка дістає його  кишені. Каже, у той день отримала два дзвінки.

Першу пацієнтку доставили з Гайсина. У дорозі з нею провели півтори години. На жаль, у «золотий» час терапевтичного вікна не вклалися. Обстеження на томографі засвідчило наявність вогнища у мозковій артерії. Така само ситуація і з другим пацієнтом . Його привезли з Мурафської ОТГ, що у колишньому Шаргородському районі. У нього також зафіксували вогнище мертвої тканини.

На запитання, що далі, завідувач відділення говорить, що їх лікуватимуть традиційним методом. «Золотий» стандарт надання допомоги  втратили. Відповідно шансів на повноцінне відновлення стало менше.

Для порівняння

За інформацією, наданою пані Височанською, протягом неповних семи місяців нинішнього року у їхньому відділенні виконали 130 тромболітичних терапій. Перший тромболізис провели у 2007 році. Він став тоді не тільки перший, а єдиний за весь рік. Стільки ж було у 2008-му. У 2009 рік — 6, 2010 — 14, 2013 рік — 37, 2015 рік — 61.

Нині таку методику застосовують в середньому протягом місяця 20-25 разів. Це не просто цифри. За кожною з них врятоване життя.

Зараз в області нараховується дев’ять центрів з лікування гострого інсульту. Щоправда, не у всіх з них роблять тромболізис. 

База передового досвіду для колег з усієї держави

Колектив 22-го відділення став першим серед медичних закладів держави, де запровадили нову схему доставки і врятування хворих. Мінохорони здоров’я належно оцінило роботу вінничан, визнало її ефективною До нашого медичного закладу почали направляти медиків з інших областей, аби переймали досвід.

— У нас побувала майже вся Україна, — продовжує Тетяна Височанська. — Ми створили школу лікування інсульту. До речі, ще однією новинкою стало запровадження ранньої реабілітації. Дехто скептично ставився до цього, інколи з подивом запитували: «Ну, яка може бути реабілітація, якщо не завершено лікування?». Ми довели, що може. За нашою методикою, процес реабілітації починається мало не з першого дня перебування пацієнта у відділенні.

У 2016-му у Вінницю прибули представники Міжнародної ініціативи Angels Initiative. Гості були приємно здивовані тим, що побачили у 22-му відділенні. Наш лікувальний заклад долучили до міжнародної ініціативи.

Медики інсультного відділення могли б робити більше. Втім, не все від них залежить. Наприклад, потребує поліпшення матеріально-технічна база. 25 ліжок не завжди вистачає, аби розмістити усіх пацієнтів. Додаткові місця облаштовують у коридорі. На жаль, така реальність.

На нагородження одягла вишиванку

На міжнародний конгрес у Мюнхені, де вручали другий «Діамантовий сертифікат», їздили Тетяна Височанська, її тезка лікарка пані Костенко та професор Сергій Московко. Це була відзнака за роботу у 2022-му році. Вручали у травні 2023-го. Переможців визначають за встановленими критеріями оцінки роботи.

Ось що розповіла про свої відчуття пані Костенко:

— Урочистості відбувалися у великій конференц-залі. Тим, хто мав отримувати відзнаки, були відведені місця у передніх рядах. На церемонію одягла вишиванку. У залі були присутні представники 52 країн. Кожну з них можна було побачити на великому екрані, де розмістили карту світу.

Коли почула слово «Україна», мені здалося, що зал аплодує. Чи так це, не була упевнена. На сцену виходили у порядку алфавіту країни. За нами була Хорватія. Зал плескав усім, але мені здалось, що слово «Україна» набуло надзвичайної уваги та хвилі гучних оплесків. Зійшла зі сцени у зал і запитала Сергія Петровича Московка: «Це правда, чи мені здалося, що були оплески, коли назвали Україну?». Він каже: «Саме так було, вам не здалося, оплески були гучними».

Я ж розуміла, що аплодували не мені особисто, аплодували Україні з емоціями підтримки. Я тільки хотіла уточнити, чи не почулося мені, бо дуже хвилювалася, я людина не публічна. Було відчуття, що ти — представник цієї країни і всі емоції зараз перекладено на тебе.

До нас підходили люди з інших країн, цікавилися ситуацією, запитували багато про військових, про Президента.  І кожен бажав нам Перемоги.

Такі надзвичайні хвилини у моєму житті були уперше.

Що нового дізналися від колег?

— На конференції у Мюнхені ми взяли участь у декількох секційних засіданнях, — розповідає Тетяна Костенко. — Коли чула про деякі  ідеї, думала: класно, варто б і собі таке запровадити.

Пані Тетяна каже, що звернула увагу на доповідь представника Малайзії.  Він розповів про те, що у їхній країні створили дуже потрібну зручну в використанні програму для мобільного телефону. Настільки просту,що нею можуть користуватися навіть діти і люди поважного віку.

— Цю програму можна використати  на той випадок, коли людина несподівано стає очевидцем судинної події  у будь-кого та будь-де, — говорить пані Костенко. — В мобільному додатку можна подивитися ознаки інсульту і порівняти, чи співпадають вони з тими, що видно у людини, яка перед тобою. Картинки подано у фото і відео. А далі номер телефону «швидкої допомоги», щоб будь-хто міг викликати лікаря, не втрачаючи при цьому час.

Запам’ятайте декілька симптомів

Інсульт одна з найпоширеніших хвороб у світі. Розпізнати її можна за низкою симптомів. Детальніше про них багато розповідають в Інтернеті. Лікар Тетяна Костенко звертає увагу на декілька з них.

Людина раптово перестала розмовляти або її вимова стала нерозбірлива. Насторожити має той факт, коли несподівано випадає щось з рук, наприклад, сумка, а підняти руку в цей час людина не може. Якщо вочевидь видно, що обличчя у людини перекосило, запам’ятайте: це симптом інсульту. Нагадуємо про «золотий» час доправлення хворого до лікарні — у розпорядженні є тільки три години. Не зволікайте!


Читайте також:

Вінницькому «Центру матері та дитини» — 25 років. Розповідаємо історію лікарні

У вінницькій лікарні вперше виконали трансплантацію печінки від донора

На Вінниччині вперше провели емболізацію артерій при тяжкому вогнепальному пораненні

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.