Дев’ять відмінностей: Вінниця VS Івано-Франківськ

Журналістка з Івано-Франківська провела два тижні у Вінниці, і тепер міркує про те, чим відрізняється міський простір Вінниці від Івано-Франківська

Транспорт

По-перше, у Вінниці є нічні маршрутки, які коштують чотири гривні. По-друге, є трамвай, якого мені так бракує у Франківську (можна сперечатися, чи це раціонально для міста, але мені особисто хотілося б). По-третє, трамваї їздять за розкладом, який можна знайти на зупинках.

На зупинках також вказані номери тролейбусів (вже без графіку), а от номерів маршруток я не зауважила. Так що головний висновок: у Вінниці громадський транспорт дискримінований на користь трамваїв. Вінничани скаржаться, що через те, що із центру забрали маршрутки, весь транспорт страшенно переповнений, проте, жодних незручностей навіть у години пік я не зауважила.

Реклама
Якось я шукала відділення сервісу доставки, що на вулиці Хлібній (для не вінничан – це вуличка, що перетинає центральну Соборну). Роздивлялася стовпи навколо і шукала очима лайтбокси з рекламою компанії – а їх ніде не було. Зрештою стало ясно, що у центрі Вінниці не побачиш ані рекламних розтяжок над вулицею, ані рекламних бордів уздовж дороги, ані лайтбоксів. Немає навіть маленьких прикріплених до стовпів табличок. З іншого боку, яскравість та несмак вивісок на крамницях і кафе можуть спокійно конкурувати з Франківськими.

Парки

У будь-якому місті їх завжди недостатньо, але в центрі Вінниці є де перепочити від міста. Великий Центральний парк хоч і має всі радянські атрибути (фонтани в стилі ампір, старі, але цілі лавочки, каруселі, напівзанедбаний концертний зал), все ж таки приваблює достатньо людей, щоб не виглядати депресивно.

А невеличних затишних просторів з лавочками, фонтанами і зеленню в центрі не бракує. У Франківську теж є приємні маленькі скверики, але все псують Парк воїнів-афганців і територія палацу Потоцьких – зелені, але дикі.

Забудова

Вільні квадратні метри в центрі? Забудова не змусить довго чекати. У Вінниці зараз назрівають протести проти будівництва торгівельного центру поруч із костелом, а у Франківську останніми дніми обговорюють проект забудови відкритого майданчика біля Бастіону, що перекриє мури. З іншого боку – і це об’єднує Вінницю та Франківськ – зелені зони охоче привласнює церква. Якщо не збудувати капличку, то принаймні хрест поставити. На майбутнє.

Набережна

Набережна Південного Бугу стала магнітом для місцевих мешканців і туристів, відколи у 2011 році її реконструювали і запрацював світломузичний фонтан. Картину псує занедбаний острів Кемпа (або Фестивальний). На ньому, якщо дослухатися до чуток, планують будувати торгівельний центр, а було би добре проводити літні фестивалі або принаймні відновити міст і зробити острів доступним для прогулянок. За кількасот метрів від реконструйованої набережної береги Бугу зберігають дикість, чим нагадують береги обидвох франківських Бистриць. Якщо, за словами архітектора Віктора Зотова, Київ використовує потенціал Дніпра на 5 %, то на скільки використовує Франківськ свій річковий потенціал?

Велосипеди й пішоходи

Вінниця – дуже горбиста, порівняно з геть пласким Франківськом, але роверисти тут все одно трапляються. Велопарковок я помітила мінімум, як і у Франківську. Єдина велодоріжка, здається, суто експериментальна.

Зате пішоходи у центрі Вінниці почуваюся господарями.  Переходи через центральну вулицю Соборну – всі наземні, і хоч найчастіше не мають світлофорів, переходячи по зебрі почуваєшся безпечно. Не раз я згадувала улюблений перехід (зі світлофором!) на перехресті Галицької та Дністровської, який дехто називає «індією».  Хостел

У живому європейському місті (у Вінниці на «європейськості» особливо наголошують) має бути хостел – яскравий, молодіжний, міжнародний. У Франківську з цим все чудово, доки є «Феномен». Вінницькому хостелу «Центр» бракує жвавості та атмосфери хостелу, зате він простий, чистий і чесний, і там працюють чудові люди. Я би спинилася у «Центрі» ще раз.

Вулична їжа

Франківськ і Вінниця не мають надміру пропозицій для зголоднілих мандрівників. Але у Вінниці, завдяки потужній грузинській діаспорі, чимало грузинських пекарень, а завдяки близькосхідній не бракує кіосків з шаурмою, де можна купити в тому числі і фалафель. У Франківську мої пошуки фалафеля поки що не були успішними. Загалом у плані вуличної іжі обом містам є, куди рухатися.

I LOVE VINNYTSIA / I LOVE IF

Саме плани встановлення знаку «I LOVE IF» у Франківську надихнули мене на порівняння обох міст. В обох випадках це візуалізація бажання долучитися до «європейської родини», адже подібний знак найвідоміший, певно, в Амстердамі. У Вінниці добре помітна нещирість цього жесту. «I LOVE VINNYTSIA» встановлений на голісінькому гранітному на каскаді перед універмагом. Сірі поверхні із сухими фонтанами і металевими перилами, без жодного шансу на тінь влітку викликають таке відчуття такої туги, від якого не врятують ті п’ять туй, що ростуть збоку. Хоча так, туристи дійсно фотографуються із «I LOVE VINNYTSIA». 

Світлана Ославська

Читайте також:

Вінниця очима журналістки з Івано-Франківська

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.