«Човником по Мурафі ми пливли по черзі» Новий туристичний маршрут випробували на Ямпільщині

-Човен один, а нас багато, довелося гребти по черзі, - каже Мирослава Марченко (крайня ліворуч)

Ідея відкриття водного туристичного маршруту виникла випадково. Керівник ГО «Туристична Ямпільщина» Мирослава Марченко познайомилася з кораблебудівником за фахом Юрієм Побережним. Нині він проживає у Вапнярці. Під час розмови дізналася, що чоловік теж захоплюється туристичними мандрівками. Ще більше вразило, що пан Юрій власноруч виготовляє невеликі човники.

-А що якби на вашому невеликому човні пройти по невеликій річці, - запропонувала пані Мирослава.

Юрій Побережний погодився. І ось вони випробували водний маршрут по притоці Дністра – річці Мурафа, що протікає Ямпільським районом.

Як саме це відбувалося, розповіла Мирослава Марченко.

Поруч- Буша

-Подорож по воді завжди викликає більший інтерес, ніж маршрути по суші, - говорить пані Мирослава. – Тому шукати ентузіастів, які б погодилися взяти участь у прокладанні маршруту, довго не довелося.

Новий проект організації  підтримали у відділі культури та туризму райдержадміністрації. Її представник також був присутній. Юрій Побережний приїхав до Ямполя разом з дружиною Оксаною. Привіз човна.

У нього по  черзі сідали по двоє охочі пройти по Мурафі. Серед них – місцева молодь: Сергій Тьорло, Валентин Михайліченко, Михайло Деркач,  Валентин Спринчак.

Всі вони проживають у селі Петрашівка. Саме звідти стартували. Чому з Петрашівки?

Бо поруч Буша. У це село постійно приїздять туристи. ГО «Туристична Ямпільщина» пропонуватиме охочим набратися вражень від водного шляху.

Старт у тумані

Ранок, коли стартували, видався туманним. Довелося трохи зачекати. Надалі день був, мов на замовлення. Аж видзвонював осіннім золотом. Краса така – словами не передати!

-Малі річки дають не менше гарних вражень, ніж їхні старші, - говорить пані Марченко. – Ми в цьому переконалися особисто.

Юрій Побережний провів з групою невеликий інструктаж, як поводитися у човні. Поділився певними секретами керування плавзасобом. У нього є немалий досвід. Найдовший шлях, який він пройшов на своєму кораблику, становив 50 кілометрів. Здійснив він його по Південному Бугу.

Відтак учасники групи по черзі сідали на весла і проходили певну ділянку шляху. Інші супроводжували їх берегом пішки.

Заспівали пісень на березі

-Перші хвилини на воді були захоплюючими! – розповідає співрозмовниця. -Сергій Тьорло  швидко навчився впевнено та вправно працювати веслами, човен не йшов, а летів і всі ті , що залишились на березі, кинулись його наздоганяти.

Біля садиби Тамари Бурдейної на учасників проекту чекав приємний сюрприз. На берег вийшли сусіди, будинки яких неподалік від річки. Вони  пригостили мандрівників хлібом, спеченим у домашній печі на дровах, розстелили яскраві , ткані власноруч килими, доріжки, рушники. Гості із задоволенняи оглянули такі роботи.  

Ганна Машталяр, Надія Бурдейна, Олена Титомир говорили про килимарство у Петрашівці.

-Навіть пісень зспівали разом з жителями Петрашівки, - говорить Мирослава Марченко. – Вони так цікаво розповідали про історію свого села, що хотілося на довше залишитися у Петрашівці. Зрештою, так воно й сталося.

Нам показали старий млин, історію якого розповів Валерій Терлецький.

Давайте у вас робити човники!

До мандрівників прийшов сільський голова Ігор Константинів. Під час розмови виникла думка робити невеликі човники в їхньому селі і пропонувати їх туристам Буші сплавлятися пор  Мурафі.

Сільський голова сказав, що пропозиція йому сподобалася. Реалізувати її міг би їхній житель Анатолій Болгарський. Голова назвав його майстром золоті руки. Будь-якої складності столярну справу чоловік може зробити.

Тим часом молодь пропонувала свої ідеї. Одні вважають, що захоплюючою акцією могла б бути «Ніч у млині». Адже колись млин працював і вночі.  Інші казали, що класно було б показувати туристам найвищу точку села. Провести їх мальовничим місцем, що має назву Деркачів яр. Там є старовинні хрести…

Далі подорож  тривала  не тільки по воді. Траплялися місця, де доводилося переносити човен вручну. Це там, де зустрічалися кам’яні пороги, мілина.

Закінчився маршрут у селі Гальжбіївка, неподалік від того місця, де Мурафа впадає у Дністер.

-У Гальжбіївці нас чекала місцева активістка туристичної справи Галина Собко, - каже Мирослава Марченко. – Разом з нею оглянули експонати музею народних промислів.

Учасники акції відверто говорили: хочуть ще раз пройти по водному шляху. Мала річка зі своїми берегами вразила кожного своєю красою. До красивого хочеться прихилятися ще і ще…

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.