Владу зробили операцію на ніжці, бо боліла — тепер вона ще й кульгає. Недобачили чи перелікували?

• Три місяці тому хірург дитячої обласної лікарні Сергій Антонець прооперував дитині кісту на ніжці і сказав: все буде добре.
• На сьогодні ніжка в малого атрофується, болить і не майже ходить. Мама малюка запитує — коли настане добре?

— Ми хочемо побачити головного і написати скаргу на лікаря, — з такими словами звернулася Ірина Шуляк в прозоре віконечко, на першому поверсі дитячої обласної лікарні.

— Вам до медичного директора Оксани Моравської, — відповіли жінці і показали, куди йти.

Під кабінетом черга, поки чекаємо меддиректора, Ірина розповідає історію сина Влада.

— В вересні 2022 в малого почала боліти нога, коли він набігається так одразу, — розповідає Ірина. — Ми звернулися в Альтамедіку до ортопеда-травматолога. Нас відправили на УЗД, де виявили гігрому (це підшкірне утворення у вигляді шишки, як правило, розташоване в області суглобів і являє собою порожнину заповнену рідиною, це одночасно може бути кіста або пухлина).

Ірині сказали, що гігрому треба видаляти, і роблять це лише в дитячій обласній лікарні. З цим висновком жінка прийшла в поліклініку дитячої обласної до хірурга, той направив до ортопеда. Ортопед подивився, ще раз направив на УЗД, після чого на операцію. При чому на термінову операцію, тому що, як пояснив лікар, ця гігрома може рости і дитина не буде ходити.

Мама хлопчика зібрала всі документи і 25 жовтня прийшла з дитиною лягати у відділення травматології. Втім в цей день нічого не відбулося, зав відділення Сергій Чорний сказав Ірині прийти на восьму ранку, 26 жовтня, вже одразу на операцію.

— Вранці середи, 26 жовтня, до нас зайшов Сергій Антонець, сказав, що він буде робити операцію, — розповідає Ірина Шуляк. — Лікар не дивився УЗД, не дивився заключення інших лікарів. Запитав мене, на якій нозі гігрома, тому що зовні цього не було видно. Глянув малому ніжку, сказав: «Все, готуйтесь». Після операції Сергій Антонець викликав мене на коридор і сказав: «Я розрізав, але гігроми там немає. Там вискочила якась вена, це якась аномалія. Але ви не турбуйтесь, я її відрізав».

Все буде добре, а лікар зник

За словами Ірини наступного дня Владику прийшли перемотати ніжку, тоді зайшов і Антонець, подивився, вийшов. Згодом ще раз зайшов, і Ірина дала 500 гривень подяки.

— Він сказав: не турбуйтесь, все буде добре, в п’ятницю вас випишу, — розповідає Ірина і додає, що в п’ятницю їх не виписали, бо в дитини вже була температура, а лікаря з того часу не стало — сказали, пішов на лікарняний.

— До нас прийшов новий лікар, прописав нам антибіотики, сказав, що шов післяопераційний йому не подобається, залишив нас до понеділка в лікарні, — розповідає жінка. — В понеділок цей лікар нас виписує додому і говорить: «Я розмовляв з Сергієм Антонцем, той казав, що нічого малому не видаляв просто перев’язав якісь там судини». Я кажу, що в мене інша інформація. Згодом цей лікар знову приходить, каже, що наче дійсно щось дитині видаляли, але про це вже краще поговорити зі завідуючим відділення. Завідуючий же сказав, що, за словами Сергія Антонця, той видалив шматочок м’язової тканини.

— Після операції, якщо щось видаляється, це має направлятися на гістологічне дослідження, підозрювали ж гігрому. Направили? — запитала Ірина в лікаря. — Мені завідуючий каже: «Ніякої гістології не буде, це не те, що ви думаєте, там шматочок м'яза».

Шов заживає, ніжка не ходить

Вдома з післяопераційного шва у Владика почала йти кров і рідина. Через два тижні після операції Ірина з дитиною знову була в Сергія Чорного, заввідділення травматології. Лікар глянув шов, прописав місцевий антибіотик прикладати на рану, бо вона слизилася. Шви зняли через три тижні. Але на це місце поставили лангету, і Влад ще місяць ходив з гіпсом.

— Мені сказали: все буде добре, дитина буде ходити, через місяць зробіть УЗД і побачите, що все гаразд, — розповідає Ірина. — Але пройшов цей місяць, настав грудень, дитина не може стати на ногу.

Жінка знову звернулися до ортопеда, той каже треба мастити контрактубексом — щоб розсмоктались рубці, і тоді дитина зможе ставати на ніжку. Пройшов ще місяць. Ірина вимастила контрактубекс, післяопераційний шов вже не виглядав таким жахливим, але дитина на ніжку так і не стає.

— Ми знову прийшли до ортопеда, який сказав знову лягати в лікарню, повторно робити обстеження, тому що не зрозуміло, чого дитина не ходить, — розповідає Ірина. — Ще звернулися в Евіденс до ортопеда-травматолога, там нас подивилися, сказали робити МРТ ніжки та головного мозку (тому що ніжка постійно в тонусі), щоб зрозуміти, що відбулося і відбувається.

Записали Влада на 4 березня, це буде коштувати 9 тисяч 100 гривень (Ірина зараз не працює, тому що майже не бачить, чоловік отримує мінімальну зарплату), а тим часом прооперована ніжка в малого стає худіша за здорову. І ортопеди кажуть, що скоріше за все дитині потрібно буде робити операцію знову.

В кабінеті медичного директора

До медичного директора лікарні Оксани Моравської Ірина прийшла, щоб написати скаргу на лікаря Сергія Антонця, тому що вже не один лікар їй сказав, що це могла бути лікарська помилка.

— Можливо, під час операції лікар пошкодив нерв, — говорить Ірина. — Тому що пройшло три з половиною місяця, і за всіма показниками він мав би вже ходити, а Влад може стати лише на пальчики.

Оксана Моравська запропонувала писати заяву і пообіцяла розібратися з тим згодом. Та зауважила, що головне зрозуміти, що в дитини — тому що це явно не кіста (гігрома це кіста).

— Є якась проблема, інакше в будь-якому варіанті дитина мала б вже ходити, значить тут щось не те, дитину потрібно дообстежити, — сказала Оксана Моравська і викликала до себе в кабинет завідуючого травматологічного відділення Сергія Чорного, завідуючу неврологічного відділення Світлану Паненко і дитячого хірурга Дениса Конопліцького.

Спонтанний консиліум

Коли лікарі зібралися в кабінеті медичного директора, Оксана Моравська описала проблему і запропонувала медикам прийняти рішення про подальший план дій.

— Які будемо проводити обстеження, яким має бути лікування тому, що для мене не зрозуміла судинна деформація в підколінної ділянці, — сказала медичний директор.

Лікарі по черзі оглядали дитину і дійшли висновку, що потрібно знову лягати в лікарню шукати проблему і вирішувати її.

— Спочатку ми зробимо УЗД підколінної ділянки, після того електроміографію — щоб вивчити функцію нервів — це робиться тільки в лікарні ім. Ющенка або в Нейромеді, — повідомила рішення лікарів медичний директор лікарні. — Зараз це виглядає, як ураження малогомілкового нерву, тому така ситуація. Це може бути стиснення нерву судинками, якщо не буде там первинного ураження нерву якогось. Тож треба знати, чого це, як і що далі робити.

Ірині запропонували зателефонувати сімейному лікарю, щоб той написав електронне направлення на ургентну госпіталізацію. Сергій Чорний, завідувач травматологічного відділення, буде вести Влада.

Скаргу все ж таки написали

В приймальній головного лікаря дитячої обласної, мама Влада написала скаргу на Сергія Антонця і разом з сестрою та журналістом пішла його шукати — щоб про скаргу повідомити і запитати заодно, що ж він все таки дитини видалив під час операції, бо є купа варіантів. 

До речі, це не перша скарга на цього лікаря. Ми вже якось писали про нього. Дізнайтесь більше в матеріалі:

• Лікаря дитячої обласної лікарні Антонець вимагають покарати за хамство

Відділення травматології, дитячої обласної, знаходиться на п’ятому поверсі! Владику чотири, він, звісно, маленький хлопчик та нести його на руках все одно важко. Руслана каже до сестри:

— Ось же ліфт, давай поїдемо.

Але там сидить вартова, яка наголошує:

— Ні, сходами.

Мама Ірина розвертається до сходів, Владик за нею. Тут жінка, що вартує ліфт схопилася:

— Ой, дитина-інвалід — заходьте.

Наші обличчя напевне були схожі в той момент, від виру емоцій: полегшення — бо не треба підніматися сходами, адже находилися, огида і жах — бо дитину назвали інвалідом і це стало проїзним квитком на гору.

Їздили наверх дарма: Сергій Антонець з ординаторської пішов. Сказали, йшов одягнений. Вирішили пошукати лікаря у відділенні, де лежать дітки. А під час війни ліжка, де перебувають пацієнти травматологічного відділення, знаходяться в підвалі іншого корпусу, щоб під час повітряніої тривоги дітей не волочити в сховище.

— Коли ми в жовтні робили операцію, в цьому підвалі шість днів пролежали, — розповідає Ірина, доки ми чекаємо звістки про Сергія Антонця.

Нам знову не щастить, лікар пішов, його наче кудись викликали і сьогодні він навряд чи з’явиться. А на годиннику лише 11-та ранку. І номера телефону його «ніхто не знає»...

Післямова

Ми йдемо з лікарні. Ірина має приїхати сюди зранку, вже з речами. Щоб заново обстежуватись і сподіватись на результат. На ніч залишатись не будуть, під час війни дітей з Вінниці відпускають додому.

— Ми все одно будемо лежати в травматологічному відділенні, тож стовідсотково Сергія Антонця зустрінемо, тоді і поговоримо, — говорить Ірина.

Редакція слідкуватиме, які результати дасть обстеження хлопчика, і обов'язково розповість про це читачам. А якщо названий тут лікар захоче прокоментувати ситуацію, ми додамо його пояснення до цього матеріалу. Він може зв'язатися з автором статті за цим контактом. 

Читайте також:

Засуджену за смерть дитини лікарку нарешті затримали. Але чи буде вона сидіти?

Здай кров — врятуй життя. У Вінниці пройде акція «Поділися любов’ю»

Чому ми стали гірше бачити і чи можна виправити це? Пояснює окуліст

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.