Будинок обкому. Розкішна сталінка, якої не мало бути

Микола Краківський (79) розказав, що тут жили партійні чиновники. Зокрема, 4-кімнатну квартиру мав у будинку перший секретар обкому Леонтій Криворучко

На колишній вулиці Козицького (нині Оводова) заховалася між деревами незвичайна чотириповерхівка. Будинок під номером 58 має безліч архітектурного декору — «зірки» з «квітами» та «кубками» по всьому фасаду.

З зовнішньої сторони ще є два еркери, що виступають з самого будинку. Балкони, які зберегли свій автентичний вид, мають декоративні колони та фігурні «ніжки». Під дахом увесь будинок обрамлений смужкою з ліпнини.

Але «родзинки» дому ховаються всередині.

— Будівлю звели в 1956 році. Цей будинок був новацією в архітектурі на той час, — розказала пенсіонерка Алла Мазур. — У його будівництві намагалися використовувати шлаки, що, буквально, є відходами після згоряння вугілля. Тому основний корпус будівлі — це залізобетон. А стіни між кімнатами — це шлакобетон, який робили з вапна, цементу та шлаку. Ще чула, що під домом були катакобми. Вони прямують від католицького храму в напрямку річки Південний Буг.

Квартири-«палаци»

У будинку є два під’їзди. Вони є наскрізними та мають входи як з зовнішньої частини дому, так і у внутрішнє подвір’я.

Збереглися автентичні перила, що прикрашені, чи то кованими «тюльпанами», чи «цукерками».

— Наш дім будували в 1955, здали в експлуатацію в 1956-му. Квартири досить великі, як на той час. Перекриття між поверхами з бетону, — розказав старший по будинку Микола Краківський.

Він розповів, що в будинку не має однокімнатних квартир. Тільки дво-, три- та чотирикімнатні. Мінімальна площа однієї квартири — 65 квадратів, а максимальна — 120 квадратів.

— При цьому, деякі квартири були комунальними: на дві, три родини, які отримували по одній кімнаті та користувалися спільною кухнею та санвузлом, — сказав старший по будинку. — Хоча кімнати є дуже просторими, наче у палацах.

На підтвердження своїх слів, чоловік запросив до себе додому. Показав залу, яка вражає своєю площею. А ще більше своєю стелею, яка сягає більше трьох метрів.

— Раніше для цього будинку працювала котельня. А тепер більшість квартир має індивідуальне опалення, хоча ще залишилися на централізованому, — сказав Краківський.

Мала бути «панелька»

Утім, цієї «сталінки» не мало бути. Як сказав старший по будинку, її почали зводити в 1955 році. А того ж року в СРСР прийняли постанову «Про усунення надмірностей в проектуванні і будівництві», згідно з якою усувалися всі декоративні елементи, а будинки зводили за типовими проектами.

«Зовнішньо-показна сторона архітектури, багата великими надмірностями, характерна для сталінської епохи, тепер не відповідає лінії Партії в архітектурно-будівельній справі. Радянській архітектурі повинна бути властива простота, строгість форм і економічність рішень», — йдеться в цій постанові.

Утім, «сталінку» на вулиці Оводова, 58, ця постанова не зачепила.

— Так сталося, бо будували за вже затвердженим проектом, за яким звели житловий будинок у Харкові, — вважає старший по будинку Микола Краківський. — І дивіться, як гарно збудували — під дахом ліпнина не впала. Тільки еркери та балкони облетіли, бо там немає захисту від снігу та дощів. Те, що пластикові вікна та балкони повставляли — це сталося недавно, років шість-вісім тому зробили. Звісно, це порушення, адже будинок є пам'яткою архітектури. Але ніхто на це не дивиться.

Про жителів

Ще одна цікава особливість дому — його в народі називають «обкомівським». Ніби його будували спеціально для високих партійних чиновників Вінниці та Вінницької області. Старший по будинку Микола Краківський підтвердив, що частково це правда.

— З партійних тут мешкав перший секретар Вінницького обкому (Леонтій - авт.) Криворучко. Він жив на третьому поверсі, в 4-кімнатній квартирі, площею 120 метрів. У нього родина була велика, 6 чи 7 людей. Тому і таку квартиру дали, — казав Краківський. — Ще тут Олійник жив, з сектору пропаганди обкому партії. На четвертому — секретар обкому з сільського господарства Мазур. А з горкому тут жили Птущенко, інструктори організаціних відділів.

Через те, що в будинку жили чиновники, то біля дому чергувала міліція. Охорона була цілодобовою, але вхід для жителів дому був вільним.

— Уся вінницька партійна верхівка жила на Льва Толстого у двох будинках. Їх охороняли КДБ та міліція цілодобово, і у подвір'я зайти було неможливо, — розказала Алла Мазур.

Нинішні жителі — це пенсіонери. За словами мешканців, малих дітей немає, а найстарша дитина, що живе у будинку, вже старшокласник. І це накладає певні обмеження. Зокрема те, що пенсіонери не можуть вкластися у реконструкцію фасаду будинку.

— Зверталися ми до міськради, аби нам відремонтували паркан, бо його дуже повело. Але нам сказали, що зроблять за умови співфінансування — 30 на 70. Але ми навіть третину від суми не назбираємо, бо звідки ж гроші у пенсіонерів? — казав Микола Краківський. — Хотілося б, щоб і нам зробили реконструкцію фасаду, як це було з Соборною,101. Бо ми ж живемо у пам'ятці архітектури.

Зробили новий сквер, не вистачає тільки колони

З 12 березня розпочали реконструкцію невеликого скверу, який раніше мав ім’я очільника Подільського ревкому Миколи Козицького. У мерії запланували облаштувати тут міні-зону відпочинку: з двома лавками, самшитами та новою тротуарною плиткою. І зараз сквер майже готовий.

Тут змонтували нову плитку, поставили лавки з ліхтарями та зробили основу під гранітну колону, яку має підготувати підрядник реконструкції скверу — товариство «Агропродсоюз». Нині робітники з компанії «Вінниця благоустрій» роблять новий підмурок навколо будинку, що на Оводова, 58.

Чорна колона, висотою 3,5 метра, є пам’ятником надання Вінниці Магдебурзького права (місто отримало право проводити вибори, торгівлю, суди тощо) у 1640 році.

Пам’ятка стояла у Вінниці до 1970-х, а потім колону відвезли у Павлівку, де вона стояла до наших часів. Аби повернути об’єкт у Вінницю, з міського бюджету перерахували 300 тисяч гривень Павлівській сільраді.

На реконструкцію скверу, який займає 21 квадратний метр площі, витратили 1,2 мільйона гривень. Раніше казали, що сквер з колоною презентують на День Європи, 18 травня.

Вас можуть зацікавити інші матеріали з цієї рубрики:

• Будинок Йося і Перця: житло для багатіїв зі «смердючим» двором біля Макдональдса
• Барак на «Варшаві». Як воно, жити в колишній конюшні?
• Будинок залізничників стоїть на місці розбомбленого храму
• «Сусідом» найстарішого будинку Вінниці може стати шестиповерхівка
• Казарми на «Варшаві». Як живуть у 130-річних будинках Брусилова
• Як судді обживаються в екс-готелі «Савой»
• «У нас під домом тече річка» Як живуть в останньому будинку на Соборній
• Будинок з вежею був комуналкою, руїною. А тепер став «еліткою»
• «У нас під домом військові снаряди». Що пам’ятають старожили будинку біля Вежі

Фото в матеріалі: Михайло Курдюков

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.