• Отець Михайло розповів про особливості капеланської служби під час повномасштабної війни та з якими проханнями звертаються військові.

Священник Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) протоієрей Михайло Бабій шостий рік офіційно служить військовим капеланом у частині Національної гвардії України. Про це повідомляє Вінницька ОВА.

Особливості капеланської служби

Отець Михайло розповів про особливості капеланської служби під час повномасштабної війни та з якими проханнями звертаються військові.

— Із військовою частиною я вперше почав співпрацю ще із 2015 року. Спершу у якості волонтера. Відвідував із колегами-однодумцями найгарячіші точки зони АТО, доправляючи бійцям усе необхідне за їхніми запитами, — розповідає о. Михайло. — Тоді ж прямо на передовій, коли було більш-менш тихо, я проводив Богослужіння. Чесно скажу, що спершу було дещо незвично, коли бійці приходили до намету – імпровізованої церкви, з окопів – зі зброєю, у бронежилетах та шоломах. Але я відразу чітко бачив у їхніх очах бажання – комусь помолитись за своїх рідних й близьких, друзів, бойових товаришів, комусь хоча би на мить побути наодинці із Богом та самим собою. А комусь просто виговоритись!

Священник розповідає, що такі заходи, що вони здійснювали на постійній основі дали величезний досвід. Коли постала можливість стати офіційним капеланом Нацгвардії, отець Михайло чітко орієнтувався у особливостях служіння та інших специфічних моментах, що пов’язані із військовою структурою, організацією тощо.

— Чи вирізняється капеланська служба під час АТО/ООС та вже під час повномасштабної війни?

– Як у лікаря пацієнти лікують хворі та заслаблі тіла так і у священника – віряни лікують душі та серця! Так було в усі часи війн. Що за часів козаччини, Хмельниччини, Визвольних змагань 1917—1920 р.р. Але ви самі розумієте, що у важкі часи моральних та тілесних випробувань людина відчуває сильний потяг до Бога, до вірного, до істинного. Це цілком природно. Тож і капеланська служба ще більш відповідальніша, важливіша! Аби не зачерствіли серця й душі наших Воїнів-Героїв, їхніх рідних й близьких. Історично капелан йде тим самим шляхом Воїна-Захисника пліч-о-пліч зі своїми побратимами по зброї. Тільки зброя капелана – Боже слово!

— Отче, пригадаєте якийсь випадок, як Боже слово допомогло нашим захисникам?

— Не забуду одну невигадану історію. Декілька років тому наш боєць був важко поранений. Ворожий снаряд чи міна влучили у бронетранспортер. Хлопця врятувало лише те, що він не закрив люк бойової машини. Під час влучання його викинуло вибуховою хвилею. Далі, на жаль, банальна ситуація – шпиталі, лікарні, операції, звільнення зі служби за станом здоров’я, поруч не було людини, яка б підтримала, зрозуміла. Важка психологічна травма. І ще багато негативних речей, про які вголос не скажеш.

Чесно кажучи, у цього хлопця були вже погані думки. Навіть про суїцид… І я не хочу хвалитись, але з Божою поміччю людину вдалось витягнути з моральної прірви. Хлопець видужав, влаштувався на роботу. Нещодавно ми випадково зустрілись у місті, то він сердечно дякував мені за порятунок.

На війні немає атеїстів

І таких випадків насправді багато. Кожен по своєму унікальний та своєрідний.

— Є гарна приказка, що на війні немає атеїстів… Ви згодні із цим твердженням?

— Абсолютно вірно. Причини я вже зазначив вище. Особливо зараз, коли до нашої церкви та до мене особисто звертаються чи не щодня нові військовослужбовці. Мій мобільний телефон не мовчить ані вдень, ані вночі. Нещодавно до мене звернувся боєць, який раніше ніколи не відвідував наш храм. Пояснив, що його тато також нині на фронті, захищає місто Бахмут у лавах Збройних Сил України. Що з татом, який у самому пеклі, відсутній зв'язок вже декілька діб. Попросив помолитись за свого батька та усіх воїнів-захисників. Думаю, далі коментарі зайві.

— З якими проханнями військові найчастіше звертаються до капелана?

— Звертаються із проханням провести Таїнство сповіді. Багато хто сповідається так вперше у житті. Були проведені й Таїнства хрещення. До речі, охрестились не лише молоді військові, а й більш старшого, можна сказати – солідного, віку. Теж вперше у житті!

Божий Храм

Відвідувачів храму більшає. Бійці розуміють, що храм це не лише гарна будівля, а місце для спілкування із Богом, яке завжди відкрите для кожного з них.

У будні розписують іконами стіни храму. Богослужіння відбуваються у неділю. Решту часу капелан завжди зримо і незримо поруч із побратимами та посестрами.

Колектив військової частини допомагав  та допомагає зводити Божий храм.

— Отче, як саме допомагають військовослужбовці Нацгвардії?

— Як я вже казав, ми зараз розписуємо храм. У цій нелегкій роботі мені допомагають троє бійців частини. Це мобілізовані хлопці, які у мирний час працювали художниками тощо або мають відповідні творчі таланти. Працюють дуже відповідально та копітко. Інколи – від підйому зранку до самого вечора.

Допомагає ще одна дівчина-військовослужбовець. Вона підкинула гарні творчі ідеї як зробити величну ікону Таємної вечері. Не лише ікону, а й скляний вітраж. Зараз робота саме триває.

Унікальна реліквія

А ще у храмі з’явилась унікальна реліквія. Хлопці привезли старовинне Євангеліє зі знищеної церкви на Донбасі. Храм був розстріляний російською артилерією та спалений дощенту. Але наші гвардійці врятували те старовинне Євангеліє, що було опалене вогнем та привезли до храму.

— Такий от своєрідний символ російського вторгнення, окупації, знищення наших духовних святинь незалежно від географічного розташування. І нині із цим Євангеліє ми молимось за нашу Україну, наших мужніх Воїнів-Захисників та за нашу Перемогу! — каже священник.

 

Читайте також:

На Вінниччині реставрують старовинну Барську ікону Божої Матері

Церковний календар на березень 2023 року: православний і греко-католицький

Слідкуйте за новинами Вінниці у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.