«Бій» у Курилівцях на честь Сумнєвича. Як бійці армії УНР воювали з Котовським?

• Меморіальну дошку у пам'ять про керівника Подільської губернії часів Української Народної Республіки (УНР) Федору Сумнєвичу відкрили у Мурованих Курилівцях.
• Реконструктори з Вінниці відтворили події одного з боїв армії УНР з більшовиками.
• Кому вдалося встановити ім’я ще одного патріота краю?

Про те, що у селищі Муровані Курилівці вшанували пам'ять Федора Сумнєвича, 20minut.ua розповів Володимир Лазаренко, завідувач відділу українознавства Вінницької академії безперервної освіти (ВАНО). Він був одним з організаторів заходу і його безпосереднім учасником.

Під час розмови з журналістом уточнив, що ім’я Федора Сумнєвича невиправдано забуте у нашому краї.

— Сумнєвич був керівник Подільської губернії у такі непрості часи УНР, — каже Володимир Лазаренко. — Його тодішню посаду можна прирівняти до посади нинішнього керівника області. Втім, Подільська губернія була більшою за масштабами і територією, ніж наша область.

Йдеться про освічену людину. Сумнєвич мав європейську освіту, закінчив юридичний факультет Варшавського університету.

Запитую співрозмовника, хто і як встановив, що Сумнєвич наш земляк, родом з Мурованих Куриловець. За словами пана Лазаренка, «дістати» ім’я з архівів вдалося викладачеві нашого педагогічного університету Віталію Тучинському.

Хтось зрадив...

Віталій Тучинський, кандидат історичних наук, під час розмови з журналістом уточнив, що в університеті не займається дослідженням історичних подій періоду УНР. У нього зовсім інша тема наукових інтересів. Віднайти в архіві ім’я Сумнєвича допоміг випадок.

Мій співрозмовник родом з Мурованокуриловецького району. Народився і виріс у селі Михайлівці. Історика не можуть не цікавити події минулого. Особливо, коли йдеться про історію рідного краю.

Віталія Тучинського (на знімку) зацікавив бій під Котюжанами. Котюжани це одне із сіл колишнього Мурованокуриловецького району. Бій відбувався у часи УНР. Пану Тучинському  не раз доводилося чути про цю подію. За його словами, це був останній бій війська УНР з «червоними».

— Вирішив детально дослідити історію того військового протистояння, — розповідає пан Віталій. — У Кам’янець-Подільському архіві зберігаються документи про бій під Котюжанами. Він тривав три дні,10-13 січня 1920 року. Рішення про наступ приймалося на нараді у Ялтушкові. Однак хтось попередив «червоних» про дату наступу підрозділів армії УНР і вони вдарили несподівано, завадили противнику перейти в наступ. Більшовицьким загоном командував тоді Котовський.

Бійці армії УНР змушені були відступити…

Віталій Тучинський підготував буклет про бій під Котюжанами. Окрім тексту, у ньому є портрети окремих командирів, бійців. Їх зобразив відомий у нашому краї художник Микола Олійниченко. Художник з істориком односельці, тому їм не складно було знайти спільну мову. Карту бою склав Тучинський.

— Під час дослідження матеріалів про бій під Котюжанами натрапив на прізвище Сумнєвича, — продовжує історик. — Зрозуміло, тоді ще не знав, що він наш земляк з Мурованих Куриловець. — В архівних документах  значилося, що Сумнєвич на той час керував Подільською губернією. Мене зацікавило, хто цей чоловік, який керував нашим краєм. Був приємно здивованим, що він наш земляк. Щоправда, матеріалів про нього знайшлося не так вже й багато.

Подальша доля невідома

Аріхвні тексти свідчать, що Федір Олександрович Сумнєвич народився 15 лютого 1885 року. Навчався у Подільській духовній семінарії. У 1911 році закінчив юридичний факультет Варшавського університету.

У 1918 році урядом Директорії призначений керувати Волинською губернією. Через рік йому надали посаду представника Міністерства внутрішніх справ в Українській Галицькій Армії (УГА).

Збереглися короткі спогади про Сумнєвича на прізвище Гірняк: «Це був винятково солідний урядовець, людина з юридичною освітою…».

Разом з УГА Сумнєвич брав участь у Першому Зимовому поході у ролі армійського комісара.

Коли уряд УНР перебував у Вінниці, Сумнєвичу доручили посаду в.о. міністра фінансів і господарки. Повторюю, таке призначення він отримав у нашому місті. Було це 29.12.1919 року. Майже через рік по тому він став начальником Подільської губернії.

Емігрував до Чехословаччини. У 1926-1929 роках працював на кафедрі економіки і правознавства Українського педагогічного інституту у Празі.

Подальша доля Сумнєвича невідома.

Знайдені в архіві матеріали історик оприлюднив у книзі «Українська революція 1917-1921 років в іменах: вінницькі сторінки».

Замість дати — знак питання

Віталій Тучинський звернувся до місцевої влади у Мурованих Курилівцях з пропозиціє відновити і водночас увічнити пам'ять про Федора Сумнєвича.  За його словами, у селищі позитивно поставилися до пропозиції. Погодилися виготовити меморіальну дошку.

— Дізнатися що-небудь про родину видатного земляка, на жаль, не вдалося, — розповідає Віталій Тучинський. — З багатьма людьми розмовляв, найперше із старожилами, але… Навіть прізвища такого не пригадують.

Встановити пам’ятну дошку вирішили на будівлі селищної ради. Клопоти з її виготовлення взяв на себе заступник селищного голови Сергій Ладан. Фінансували за кошти громади. Селищний голова Галина Цибульська на сесії внесла пропозицію про виділення коштів, депутати підтримали.

Текст для меморіальної дошки готував Віталій Тучинський разом з представником Інституту Національної пам’яті Богданом Галайком (на знімку).

— У нас було декілька варіантів напису, — розповідає Віталій Тучинський. — Треба було повідомити, хто ця людина, чим вона відома, а також зазначити, що вона є нашим земляком. Підготували один, другий варіант, а тоді зосередили найважливіше з написаного в остаточній редакції. На перше місце винесли інформацію про те, що він наш земляк, а вже потім подали факти про його заслуги перед Україною.

Добре, що маємо фотографію. Вона «відкриває» напис. Під світлиною великими літерами значиться ім’я і прізвище — Федір Сумнєвич. Нижче позначено рік народження — 1885. Друга дата, на жаль, нам невідома. Там, де мав бути рік закінчення земного життя, стоїть знак питання.

Далі на меморіальній дошці йде такий напис: «Уродженець Мурованих Курилівців. Український громадсько-політичний діяч, правник. Активний учасник Української революції 1917-1921 р.р. Волинський губернський комісар УНР. Учасник I Зимового походу. Начальник Подільської губернії УНР. Борець за незалежність України».

Кожен рядок на дошці написаний окремо.

Гармата вистрелила вісім разів

Перед тим, як учні шкіл селища, а також дорослі, зібралися біля селищної ради на відкриття меморіальної дошки, відбулася зустріч у Будинку культури. Вона стала відкритим уроком для дітей. Уроком про події Української революції.

Віталій Тучинський презентував землякам матеріали свого дослідження. Його виступ доповнили гості з Вінниці — уже згадані Богдан Галайко та Володимир Лазаренко, представник ОДА Іван Педорук.

Молодь, та й дорослих, зацікавили люди у військових одностроях, які були присутні у залі.  Це — реконструкори  історичних подій з Вінниці. Очолював їх Олександр Федоришен, керівник Центру історії Вінниці.

Окрім того, на вулицях міста можна було побачити панцерник Петлюри.

За словами Володимира Лазаренка, його доставили на причепі.

На території школи-інтернату селища реконструктори відтворили бій армії УНР  з більшовиками, той само бій під Котюжанами, про який розповідав Віталій Тучинський.

Подія викликала захват як дітей, так і дорослих.

— Гармата стріляла вісім разів, — згадує Володимир Лазаренко. — Її теж привезли з собою реконструктори.

— Хто переміг у бою, відтворному реконтсрукторами? — запитую у співрозмовників.

— Звичайно, ті, хто боровся за незалежність держави, — почув у відповідь. — І нині перемога буде за нами! Якби не старалися вороги відібрати у нас незалежність, їм це ніколи не вдасться зробити.

 

Читайте також:

Не стало професора Мазура. Він відомий роботами про перехід від планової до ринкової економіки

«Вхід у минуле»: куди ведуть старі двері на вулиці Соборній. Тест на уважність

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.