Бився під Крутами, а потім «воскресив» Вінницю. Чому СРСР хотів стерти ім’я Отамановського

Марія ЛЄХОВА

Коли проїжджаєте зупинку його імені, навіть не здогадуєтесь, що ця людина була в «розстрільних списках» радянської влади лише за те, що любила наше місто.
Валентин Отамановський — воїн, який вижив під Крутами, щоб пізніше витягнути Вінницю з історичного забуття.
Чому його докторська дисертація вважалася втраченою понад пів століття? Як він власноруч рятував склеп Пирогова та чому лише зараз ми дізнаємося справжню ціну його праць?

Валентин Отамановський був занадто небезпечним для радянського режиму. Поліглот, який вільно володів сімома мовами, він не просто писав книжки — він науково доводив, що Вінниця була частиною Європи ще тоді, коли про «братські народи» ніхто не чув. Як зазначають у матеріалі Visit Vinnytsia, саме за цю відданість «перлині Поділля» у 1929 році його затягнули у сфабриковану справу «СВУ» та відправили по засланнях. Вченого намагалися стерти з пам'яті: забирали право жити вдома, забороняли друкуватися, а його унікальні дослідження ховали у спецсховищах.

Але Отамановський перехитрив час. Він не просто очолював бібліотеки чи кабінети вивчення Поділля — він заклав фундамент, на якому стоїть усе сучасне краєзнавство. Його праця про Вінницю XIV-XVII століть стала першим справжнім історичним дослідженням нашого міста. Ба більше, цей чоловік дбав про те, що ми бачимо сьогодні: від впорядкування могил видатних діячів до збереження комплексу «Старі мури». Він бачив у Вінниці не провінцію, а величний культурний центр, і за цю візію заплатив тридцятирічним вигнанням.

Фінальним акордом цієї неймовірної історії стала подія, про яку повідомив Музей Вінниці восени 2025 року. Науковцям вдалося знайти та видати унікальний рукопис Отамановського — його докторську дисертацію про міста Правобережжя, яку майже 80 років вважали безнадійно втраченою.

Тепер, коли ви знову почуєте у транспорті назву його вулиці, пам’ятайте: це не просто прізвище на табличці, це символ того, що справжня історія завжди повертається додому, навіть якщо її намагалися поховати у засланні.