Біля Собору Паризької Богоматері калинівчани співали «Червону калину». А що звучало на Єлисейських полях?

У Франції калинівчани провели 14 днів, а вражень залишилося на все життя.

• Діти полеглих на війні і тих, хто нині боронить країну, провели два тижні у Франції.
• Дівчат і хлопців запросив мер міста-побратима Калинівки — Сант-Менеульдь.
• Чому жінки з французького муніципалітету плакали під час прощальної вечері?

Розповідаємо про окремі епізоди поїздки калинівчан до Франції. Про них журналіст «20 хвилин» дізнався від учасників поїздки. Цікаво було почути, як мер французького міста-побратима Калинівки Бертран Куро супроводжував нашу делегацію у Парижі з українським прапором у руках. Або як туристи з різних країн світу аплодували нашим хлопцям і дівчатам за пісню «Червона калина», яку вони заспівали біля Собору Паризької Богоматері. Тим часом на Єлисейських полях звучала інша «кричалка». І це ще не всі враження, якими поділилися співрозмовники.

Поїздку до Франції здійснили 44 учні шкіл Калинівської громади. У 14-ти з них батьки загинули на війні, всіх інших — нині на фронті.

— Я найбільше хвилювалася за те, аби під час нашого перебування у Франції, комусь з них не повідомили страшну новину, — розповіла керівниця делегації, директор Територіального центру Калинівської міськради Наталя Бачинська. — Дякувати, кулі і снаряди обминули батьків наших діток. Але без сліз не обійшлося. Під час прощальної вечері їх втирали не ми, а наші партнери. Плакали жінки з муніципалітету. Вони дивилися на цих дітей і розуміли, що одні з них втратили батьків, а в інших батьки під кулями і снарядами. У французьких матерів болить серце за дітей так само, як і в наших.

До французького міста Сант-Менеульдь калинівчани їздили на запрошення тамтешнього муніципалітету. Це місто-побратим Калинівки. Провели там 14 днів.

Французький мер з українським прапором

Незабутні враження справила на гостей екскурсія столицею Франції. Її організував мер міста Сант-Менеульдь Бертран Куро. Як стверджує пані Наталія, він постійно знаходив час для спілкування з гостями. Для поїздки замовив автобус. У той день Бертран приїхав на зустріч з українським прапором.. Тим само неабияк вразив калинівчан.

— Він так і ходив з ним по Парижу протягом усієї екскурсії, — каже Наталя Бачинська. — Приємно було бачити, наскільки людина переймається нашими дітьми.

Біля Нотр-Дам-де-Парі, Собору Паризької Богоматері, калинівчани побачили дівчину, яка співала українські пісні. Хлопці і дівчата слухали, а потім вирішили самі заспівати. Щоправда, спершу вагалися підходити до мікрофона. Все-таки наважилися.

Хор їхній дружніх голосів одразу привернув увагу туристів. Там постійно можна побачити екскурсантів з різних країн світу. Коли зазвучала пісня, дехто з туристів поближче підійшов до виконавців. Окремі почали пропонувати гроші. Побачивши, що їхній спів подобається присутнім, заспівали ще одну українську пісню.

— Де б ми не побували у Парижі, повсюди зустрічали українців, — розповідає Наталя Бачинська. — І скрізь звучали наші пісні. Так було і біля Ейфелевої вежі, і на Марсовому полі, і на Єлісейських полях…

На Єлисейських полях завжди багато люду. Пан Бертран просив калинівчан пильнувати за своїми сумками і кишенями. Попередив, що це місце, де багато кишенькових злодіїв.

У калинівчан там сталася інша пригода. Серед потоку людей їх побачили інші українці. Аби привернути увагу, вигукнули відомі слова: «Слава Україні». Наші земляки одразу відповіли: «Героям слава!». Далі прозвучало «Слава нації! — Смерть ворогам!». І нарешті над головами люду до наших долинуло: «Путін…».

Калинівчани не змовчали, відповіли так, як має бути. Потім запитували супроводжуючих учителів, чи не ображаються на них за те, що вигукнули непристойне слово.

«У вас очі, як у мого тата»

Для наших земляків французи організували насичену програму. До речі, проживали у заміському таборі, де живуть і навчаються французи. Нині вони на канікулах. Для наших учнів організовували майстер-класи, наприклад, з гончарного мистецтва. Кожен мав можливість попрацювати з глиною і зробити власноруч якийсь з виробів. Були купання в басейні. Мистецькі вечори. Наші хлопці і дівчата також демонстрували своє вміння.

Одного разу виступали для господарів, представників муніципалітету. Інший виступ приурочили поважним гостям представникам нашого консульства, які при їхали провідати українців, а також для біженців, які опинилися у містечку після початку війни.

Діти демонстрували своє вміння і таланти. Присутніх вразив виступ Валерії. Дівчинка займається художньою гімнастикою. Після одного з номерів їй раптом стало зле. Можливо, перехвилювалася, можливо, від того, що було душно.

Покликали лікаря, згадує Наталя Бачинська. Він нахилився над дівчинкою. «Які в мене очі?», — запитав через перекладача. «У вас очі, як у мого тата», — відповіла дівчина, тато якої загинув на війні.

— Від почутого у мене сльози з’явилися на очах, — каже пані Наталя.

Під час зустрічі калинівчани вручили меру міста пишний український коровай. Яким же було їх здивування, коли під час прощальної вечері пан Бертран поклав на столі подарунок. Взяв ніж, розділив його на частинки, аби всі могли спробувати наш хліб.

Діти ще раз вразили дорослих після того, коли перетнули кордон Польщі з нашою державою і в’їхали в Україну.

— Ми побачили, як хлопці й дівчата піднялися зі своїх крісел і стали співати Гімн України, продовжує Наталя Бачинська. — Кожен поклав руку на серце і так співав. Водій змушений був зупинити рух. До речі, коли ми у Франції виконували Гімн, французи також клали руку на серце. Дивилися, як ми робимо і повторювали те само.

Пані Наталя запитувала учнів, як їм поїздка. Всі висловили задоволення. Відповідь одного з хлопців викликала загальний сміх: «Я б назавжди залишився у Франції, але ж у них нема супу такого, як готує моя мама, так що французам не повезло, я не переїду до них на постійне проживання».

— Важливо, що вони зрозуміли, що це не просто поїздка, це ще одна сходинка у їхньому житті до пізнання світу, це мотивація вчити мови, щоб мати можливість спілкуватися з європейцями, це ще один крок нашого майбутнього покоління у Європу, — каже пані Наталя.

У поїздці учнів супроводжували також педагоги Ліля Надвожкіна, Вікторія Ружицька та Марина Яцина.

Французи знають про потреби Калинівки

Перша зустріч керівництва французького міста з керівниками Калинівської громади відбула 6 травня в онлайн-форматі. Тоді обговорили питання подальшої співпраці та підписання Меморандуму між містами-побратимами. Міський голова Василь Поліщук подякував французьким партнерам за підтримку України у боротьбі з російським злом. 

Французи одразу поцікавилися потребами нашої громади. Тоді ж вони дізналися про потреби у медичному обладнанні для реабілітаційного відділення, яке створювали на той час у районній лікарні. Місто потребує комунальної техніки для упорядкування території. Деякі з цих прохань французи вже виконали.
 

Читайте також:

«Можна я вам вишию сорочку?». Історія про військового, незнайому жінку і незрадливе кохання

П'ять потерпілих, серед яких діти: поліція з'ясувала деталі трощі на Немирівському шосе

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.