«Бабло будемо заробляти після війни». Понад 350 авто відремонтували для фронту у СТО Ігоря Чистоколяного

Ігор Чистоколяний (праворуч) каже, що цей Volkswagen, відремонтований і пофарбований майстрами його станції, завтра вирушає в дорогу на фронт

• Ремонт ще двох автомобілів завершили 4 жовтня — Volkswagen і Mitsubishi L 200, завтра вони відправляться на фронт.
• Журналіст став очевидцем, як у кузові пікапа встановлювали станину для кулемета.
• Чим можна допомогти майстрам?

При вході у майстерню, ліворуч на капоті одного з автомобілів, учнівський зошит. У нього записують відремонтовані автомобілі.

—У нас є людина, яка цим займається, але в неї не завжди доходять руки до писанини, — каже керівник колективу Ігор Чистоколяний. — Знаю, що на цьому тижні не було ще жодного запису. Останній запис під №355.

Тим часом майстри завершували роботи над двома транспортними засобами, які завтра вирушать в дорогу.

«Всі хочуть L 200, але ж це неправильно»

Ця станція техобслуговування закуповує автомобілі, ремонтує їх власним коштом і передає одній з благодійних організацій. Далі авто йде військовим згідно з актом прийому-передачі.

Купувати намагаються недорогий транспорт. Після ремонту віддають майже за таку ціну, як придбали.

—На ремонт використовуємо кошти, які станція заробляє на фарбуванні машин клієнтам, — розповідає Ігор Чистоколяний.

Відремонтовані авто у них беруть здебільшого волонтери. Був випадок, коли жінка купувала для чоловіка, який нині захищає країну.

Під час нашої  розмови підійшов один з чоловіків. Приїхав з району. Запитав про машину для родича, який нині на війні. Власник станції показав Volkswagen Sharan. Щоправда, машина ще чекає ремонту. Сказав, що віддасть за 1.5 тисячі доларів. Чоловіка такий варіант зацікавив. Має повідомити про це тих, кому потрібне авто на фронт.

Поруч стоїть Сitroen. Власник станції каже, що машину віддадуть за три тисячі доларів. Volkswagen T4 — за $2,5 тис.

Заробітки у майстрів стали менші. Бо стараються допомогти військовим. Не всім це до вподоби. Тому дехто пішов працювати туди, де платять більше.

—Бабло будемо заробляти після війни, — каже пан Ігор. — А зараз треба допомогти хлопцям вигнати орків з нашої землі.

За словами співрозмовника, найбільше цікавляться японським пікапом Mitsubishi L 200.

—Всі чули про L200 і хочуть саме таку машину, — говорить Ігор. —

Це неправильно. Я запитую, для яких потреб техніка. Саме з цього треба починати, з потреб. Наприклад, для чого мінерам «елька»? Вони ж можуть користуватися іншою маркою. На L200 зручно встановлювати кулемет. Це машина для атаки, оборони, прикриття. А якщо підвезти міни, то що не можна іншою машиною? Навіщо забирати у хлопців пікап?..

Станина власної конструкції, потрібні циліндри

Під час розмови з власником СТОА два майстри встановлювали на кузові пікапа станину для кулемета. У хлопців однакове ім’я — Олександр.

На запитання, де взяли креслення для такого пристрою, обидва здивовано подивилися на мене.

Кажуть, самі придумали.

—Над кресленнями мудрують ті, хто у кабінетах сидять, — розповідають хлопці. — Креслення треба узгоджувати, затверджувати, патентувати. Поки будемо це робити, війна закінчиться. У нас все простіше. Приїхали хлопці з фронту з кулеметом, сказали, що і як їм потрібно, ми трохи подумали — і тепер маємо результат.

Вони вже встановили на автомобілях  понад десять станин для різних типів кулеметів.

— Коли військові спілкувалися з нами перший раз, сказали, що станина має бути рухомою, —  говорить один з Олександрів. — Щоб кулемет можна було при необхідності подати уперед, чи відкотити назад. Хлопці говорили, що раніше приварювали станину наглухо. Для цього обирали місце посередині кузова. Через це не залишилося найменшого простору для маневру. Наше завдання було зробити так, щоб  максимально використати наявну площу.

Під час нашої розмови з Олександрами вони продемонстрували власну конструкцію пристрою у кузові Mitsubishi L 200.

Уздовж кузова посередині приварили рейку. У ній встановили чотири підшипники, завдяки чому станина стала рухлива. Є два фіксатори, аби закріпити її у потрібному місці позаду, спереду чи посередині кузова. Використовують також гідравлічний циліндр, це дає можливість опускати, чи піднімати кулемет, повертати його в різні сторони, відповідно вести стрільбу.

 Ще один елемент — металева пластина, що кріпиться біля кулемета, у випадку необхідності захистить військового від осколків.

Розповідь двох Олександрів доповнив Ігор Чистоколяний. Каже, врахували ще одну пораду військових. Ті просили перенести центр ваги кулемета на станині трохи уперед, аби після пострілу його не «завалювало» вгору. Змістили на п’ять сантиметрів.

—Нам потрібні гідравлічні циліндри, — говорить Ігор Чистоколяний. — Підходять ті, що використовуються у сільськогосподарській техніці. Волонтери привозять, але їх не вистачає.

Він уточнює, що мова йде про списані циліндри. Бо ж не стануть знімати з тракторів, чи комбайнів…

Ігор каже, що друзі і знайомі підсатвляють плече, допомагають волонтери, небайдужі люди, які не тільки живуть надією на Перемогу, а роблять свій внесок для її наблження. 

Підвали жахів у шпиталі

Уже у перший день війни Ігор Чистоколяний разом зі своїми друзями побував у нашому військовому шпиталі. Запитав, яка потрібна допомога. Чоловік дістає мобільний, показує фото підвалів у шпиталі. На кадрах страшна розруха.

—Треба було підготувати приміщення для можливого розміщення поранених на випадок повітряних тривог, — розповідає співрозмовник. — Ніколи не міг подумати, що у медичному закладі, який належить Міноборони, такі страшні умови. Ми побачили підвали жахів. Навели там лад. Вхідні двері поставили броньовані. Я привіз з дому.

Пан Ігор каже, коли закінчиться війна, оприлюднить ці жахливі знімки, щоб з’ясувати, чому таке відбувалося у медичному закладі, якому з 2014 року багато волонтерів  надавали немалу допомогу. І чому військове відомство таке допустило.

За «ліві» пластини до «броніків» відправили за грати

У СТОА Чистоколяного зберігаються дві пластини для бронежилетів. У них видно наскрізні пробоїни від куль.

—Такі пластини нам підсунули на початку війни ті, хто хотів заробити легкі гроші, — говорить співрозмовник.

У ті тривожні дні Чистоколяний зі своїми хлопцями взялися виготовляти бронежилети. Така амуніція, пам’ятаємо, була у дефіциті. Деякі спритники вирішили нагріти руки.

Зрештою, перехитрили самі себе.

Як стверджує Чистоколяний, нині вони за гратами.

До речі, СТОА Чистоколяного має сертифікат на виготовлення бронежилетів зі сталевих пластин Armox 600T.

У перші дні війни не просто було придбати також турнікети. За їх виготовлення взявся колектив СТОА. Майстрам це вдалося. Хоча й не без проблем. Пан Ігор каже, колись після нашої Перемоги розповість, як їх «підставили» з деталями до турнікетів на нашому відомому підприємстві — заводі «Форт».

Зате турнікети дотепер мають у запасі. Журналіст був очевидцем, як один з волонтерів придбав їх.

Читайте також:

«Хаймарсів буде більше і ще дечого». Що робила у Пентагоні онука нашого земляка з Калинівки?

Що робити якщо ядерний вибух застав вас на вулиці? Інструкція

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.