«А він загинув…» Історія з автомобілем, який земляки придбали для воїна

• Івана Левчука хоронили з весільним короваєм — так у їхньому селі проводжають в останню путь того, хто ще не був одружений.
• Військові роти почесної варти несли малиновий берет, у такому їхній побратим служив строкову службу перед тим, як пішов на війну.
• Земляки створили петицію на ім’я президента про присвоєння Левчуку звання Героя України, зібрали 25182 підписи..
• Окрема історія з автомобілем, який односельці придбали для воїна.

Надзвичайно позитивною людиною був вчитель Іван Левчук з села Софіївка Радівської громади, що в колишньому Калинівському районі. Закінчив у Вінниці педагогічний університет імені Коцюбинського, отримав диплом вчителя фізичного виховання.Тоді ще не було війни. А далі…

Сам попросився на фронт

У школі рідного села Іван Левчук виховував юних спортсменів. Подавав їм особистий приклад. Земляки кажуть, досить було подивитися на Івана, щоб зрозуміти, що перед тобою справжній спортсмен. Атлетичної структури, не обділила природа зростом і на лице привабливий. Та найважливіше — мав щире серце. Батьки виховали людяним, старанним, уважним у ставленні до інших. Правду кажуть, що війна забирає найкращих.

Він мав відстрочку від строкової служби. Однак сам попросився, щоб його призвали. З такими фізичними даними і освітою, які були в Івана, його взяли служити у роту почесної варти при главі держави. Це один з підрозділів окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

Війна застала Івана на строковій службі. Їхній підрозділ одним з перших став на захист Києва. Строковиків не відправляли на фронт. Левчук міг скористатися цим правом. Він зробив по-іншому — підписав контракт і добровільно пішов захищати рідну землю. Служив у четвертому механізованому батальйоні своєї окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.

21 травня нинішнього року Івана вітали з 25-річчям, а через місяць після того, 24 червня, воїн загинув у бою біля села Званівка Бахмутського району на Донеччині. У тому бою росіяни обстрілювали позиції наших військових з мінометів і артилерії. Розповідають, що Іван дістав важке поранення. Врятувати його не було жодного шансу.

Цей день став трагічним для рідних Івана, його друзів, однокурсників, побратимів. Невимовна біль втрати каменем залишилася на серці дорогих йому людей.

Батько поїхав разом з внуком Героя України

Під час однієї телефонної розмови з батьком Іван повідомив, що їм дуже потрібен автомобіль. Транспорт став би в нагоді під час виконання окремих завдань. Пан Микола, так звати батька, працює у місцевому сільськогосподарському підприємстві. У свій час його очолювала знана людина — Герой України Анатолій Пачевський. Ось один штрих з біографії колишнього керівника господарства Анатолія Пачевського. При житті він розповідав, що його батько загинув у Другій світовій війні. Де саме, син не знав. Тривалий час вів пошуки. Нарешті йому вдалося знайти братську могилу, де серед багатьох прізвищ значився і його батько. Надалі щороку на 9 травня їздив на могилу, привозив квіти, подумки згадував рідну людину. Дорога була не близька. Їхати треба було на захід держави. Втім, це вже не зупиняло чоловіка. Бувало, брав з собою синів.

Саме вони, сини й онуки Героя Пачевські, відгукнулися на прохання Миколи Левчука. Разом придбали позашляховик Mercedes-Benz ML 270 для земляка Івана Левчука.

Втім, радість від того, що виконали прохання військового, заступила сумна звістка.

На другий день після того, як автівку доставили в Україну, купували її за кордоном, у село надійшла сумна звістка про загибель Івана Левчука. Його тіло привезли не одразу. Тому весь цей час у рідних жевріла надія: раптом помилися, можливо, це не про сина звістка. На жаль, дива не сталося. У бою загинув Іван Левчук.

На той час родині було не до автівки. Батьки переймалися організацією похорону. Все село прийшло провести відважного земляка. Приїхали побратими з роти почесної варти. Пелюстками квітів встелили дорогу до кладовища. Про це згадує керівник Радівської громади Валерій Пачевський,  Каже, 16 місяців біда оминала нашу громаду. Хлопці, які на фронті, отримували поранення, але досі усі були живі. А зараз хоронимо золоту дитину. В селі не знайдеться жодної людини, яка б сказала погане слово про Івана. Це був хлопець вихований, приємний у спілкуванні, активний  у житті громади. Слова голови громади цитує сайт Калинівка.City.

Після похорону військового придбаний автомобіль залишався у селі. Нагадував землякам про Івана. Бо всі знали, для кого його купили. Його підремонтували, пофарбували у маскувальний піксельний колір.

Якось батько Івана Левчука сказав Пачевським, що машина не може простоювати  без діла. Транспорт потрібен на фронті. Там більше принесе користі. Разом з Анатолієм Пачевським вони доправили автомобіль у підрозділ, де служив Іван. І передали його побратимам.

Петиція про звання Героя України — на розгляді

На спомин про Івана Левчука земляки створили петицію на сайті президента з проханням присвоїти йому звання Героя України. Її підписали 25182 людей.

На сайті глави держави зазначено, що петиція про присвоєння звання Героя України Івану Левчуку перебуває на розгляді.

Для того, щоб документ взяли на розгляд, потрібно зібрати 25 тисяч підписів.

Вічна пам'ять і вічна слава відважному захиснику рідної землі Івану Левчуку. Щирі співчуття його батькам, рідним, усім, хто знав щирого сміливого хлопця.
 

Читайте також:

Латвієць доправив військовим з Вінниці 40 автомобілів, два з них — машини-«алкашки». Що це таке?

Дев'ять років захищав Україну. Вінниця прощається з полеглим 27-річним воїном

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.