Школа в умовах війни. Поради психолога батькам та вчителям

Фото ілюстративне. Вінницький ліцей № 27

• Майже півтора року повномасштабного вторгнення певним чином позначається на психіці школярів.
• Вчителям доводиться виконувати роль не лише педагогів, а й психологів. Відтепер школа, як ніколи раніше, відповідальна за дитячу безпеку.
• Шкільна психологиня розповіла, з якими випадками їй довелося стикатися під час війни, пояснила, як підтримати дітей у важкі часи.

Минуло майже півтора року з початку повномасштабного вторгнення. Випробування, які кожному й кожній з нас довелось пережити за цей час, залишають по собі сліди — як у пам’яті, так і в здоров’ї.

Життя  маленьких українців теж значно змінилося: тепер ігри і навчання чергуються з повітряними тривогами, вибухами, сховищем в укриттях.

Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків. Якщо спочатку дорослі були дуже пильними до стану малечі та того, як вони адаптуються до страшних подій, то зараз не так просто розпізнати та зрозуміти психологічний стан.

 Ми поспілкувалися з Тетяною Решівською, шкільним психологом ліцею № 27, та дізналися, як позначилася на дітях війна, та як їм у цьому допомогти.

— На початку війни діти були дуже тривожними, переживали, бо це вперше для них, для їхнього життя, — розповідає фахівець. — Тепер можна сказати, що діти адаптувалися. Звичайно, спостерігається тривожність, але, на щастя, ми знаходимося на відстані від військових дій, тому діти більш спокійніші. Зараз вони пішли на змішане навчання, вже адаптувалися до повітряних тривог, зустрілися з однокласниками і стан їх покращився. Першокласникам важко давалося навчання онлайн. Нині вони на очному навчанні, в школі проходять процес соціалізації, швидко адаптуються до нових реалій.

Щоб у дітей зменшилася тривожність під час війни, психолог на початку повномасштабного вторгнення провела з ними чимало занять.

— Я, як психолог, одразу з ними провела заняття на зниження тривожності, на зниження паніки і стресу, — говорить Тетяна Решівська. — Коли минулоріч по Вінниці вдарили ракети, діти знали, як справлятися зі своїми страхами. Хтось побіг обійматися до батьків, хтось свої емоції проявляв через малювання, через гру з братиками і сестричками. Старшокласники, звісно, шукають інформацію у соцмережах. Але зараз і вони звикли до війни, адаптувалися до умов. Навіть діти з особливими потребами хоч переживають, але вірять, що все буде добре.

Стосовно укриттів, то діти теж звикли до них. Вже знають алгоритм дій, на який вихід йти, які місця у сховищі займати. Під час тривоги там грають в доміно, шахи, вирішують кросворди, розмальовки беруть, співають.

Діти, які перенесли жахи війни

Психолог розповідає, що сучасні батьки та діти стали частіше звертатися до фахівця, коли мають страхи чи проблеми.

— Звертаються батьки з меншими дітьми по адаптації і мотивації до навчання, часто звертаються підлітки з питаннями про кохання, профорієнтацію, — каже психологиня. — Звертаються діти-переселенці, які переїхали з зони бойових дій — тривожні були, замикалися в собі. Ми з ними попрацювали, і тепер вони адаптувалися, продовжують жити далі. Звісно, важкі спогади є, але позитивні емоції переважають.

Згадує Тетяна Решівська і найважчий випадок в її практиці за останній рік:

— Найважчий випадок був з хлопчиком п'ятикласником. Під час евакуації з зони бойових дій йому вороги до скроні приставляли автомат. Він дуже важко це пережив: замкнувся в собі, не хотів ні з ким розмовляти, навіть вдома, з рідними. Звісно, я проводила з ним бесіди, заняття, консультації і він відійшов, адаптувався, має в класі товаришів. Сім'я обжилася у Вінниці. Але на все потрібен час.

В ліцеї №27 наразі навчається шестеро дітей, чиї батьки загинули на війні. Є безліч учнів, чиї батьки на фронті. Їм потрібна підтримка, як вчителів, так і однокласників.

— Дітям таким дуже важко, вони потребують підтримки, вони переживають стресовий стан, — каже фахівчиня. — Їм потрібна підтримка від усіх. Вони хочуть більше розуміння, більше уваги, більше допомоги. Їх однокласників до цього готують батьки, класні керівники, я з ними спілкуюся. Наголошую, що учні таких дітей мають підтримувати, допомогати, не бути осторонь чужого горя.

Яка підтримка потрібна дитині?

Шкільний психолог дала кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну. По-перше, інформацію потрібно надавати відповідно до віку дитини та дбати, щоб вона не травмувала малечу. 

— Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту, — говорить Тетяна Решівська. — Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю («Котигорошко», «Чарівні історії про козаків» тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну. 

Також фахівець рекомендує батькам дбати про медіа гігієну та медіаграмотність дитини в умовах війни. 

— Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини,  звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива — виправити це. Розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини — вона мислить. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче. 

Також варто обмежити потік новин. Дитяча психіка важко сприймає такий болючий контент.

— Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку, — радить психологиня. — Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

Зосередьте увагу на допомозі, рекомендує психолог. Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному.

— Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, — зазначає Решівська. — Якщо дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш — підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до благодійних акцій. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка — понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить психологічний комфорт.

Слідкуйте за станом дитини, каже Тетяна Решівська. В важкі часи не давайте їм переживати проблеми наодинці з собою.

— Батьки — найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя, — говорить психологиня. — Продовжуйте  спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?». Але, щоб батьки могли підтримати дітей та допомогти їм пережити непрості часи, вони самі мають бути в ресурсі.

Читайте також:

«Дякуємо за свято і готуємося до змішаного навчання». Побували на Дні знань у ліцеї №27

Де ховатимуться учні під час тривоги, поки будують протирадіаційні укриття за 550 мільйонів?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.