У вигляді білого пароплава. Історія козятинського залізничного вокзалу

Фото: Вікіпедія

• Козятинський вокзал вважається одним з найстаріших вокзалів України.
• Його будівля у вигляді білого пароплава належить до пам’яток архітектури другої половини XIX століття.

Козятинський залізничний вокзал — це місце, яке більшість із нас хіба що проводжає поглядом із вагона потяга, який переносить з одного українського міста до іншого. А даремно! Далеко не кожний обласний центр України може похвалитися такою вокзальною будівлею.

Цьому містечку на Вінниччині пощастило: унікальна перлина, якою є Козятинський залізничний вокзал, належить до числа пам’яток архітектури другої половини ХІХ століття. Зрозуміти це і роздивитися її зблизька можна, хоча б раз побувавши на самому вокзалі. Про однy з найстаріших вокзалів України розповіли на сайті IGo to World.

«Буфетна» станція

Автором проекту цієї незвичайної споруди, виконаної у вигляді давнього білого пароплава, який кинув якір посеред рейкової мережі, є відомий зодчий Валеріан Куліковський, архітектор управління Південно-Західної залізниці в Києві. 

Керував будівництвом вокзалу в Козятині молодий у той час інженер, у майбутньому ще один знаний український архітектор, Олександр Кобелєв, серед найвідоміших робіт якого — споруди Національного банку України та Київського політехнічного інституту. 

Спорудження вокзалу відбувалося без спеціальної будівельної техніки, адже в ті часи її просто не було. Заболочена та низинна місцевість, на якій розгорнули інженерні роботи, ускладнювала  ситуацію. Все виконували вручну. Спочатку на озері (чи швидше болоті) викопали котлован до трьох аршинів завглибшки та забили впритул одну біля другої триметрові колоди. Далі суцільний дерев'яний майданчик, на який поклали камінний фундамент, а вже на ньому почали зводити стіни.

Приміщення Козятинського вокзалу було відкрите 1889 року. 1987 року унікальній будівлі присвоїли статус історико-архітектурної споруди місцевого значення, хоча вінницькі краєзнавці вважають, що вона варта значно більшої уваги і визнання.

Козятин вважали «буфетною» станцією, бо поїзди тут зупинялися у звичні для мешканців тодішньої Російської імперії періоди сніданку, обіду або вечері. Такий графік руху було розроблено спеціально.

Обідня зала в композиції споруди мала особливе значення. Нині можна роздивитися деталі овального приміщення вокзального ресторану, яке вгорі перекрите купольним склепінням. Вокзальний ресторан у місті має назву «Імператор». Вона з'явилася не випадково. Колись у Козятині на залізничній станції поснідати зупинявся останній російський імператор.

Зі сторони «київських» платформ у фасад вокзалу у 1989 році закладена капсула з листом для прийдешніх поколінь, яку слід відкрити у 2089 році. Кажуть, якщо загадати бажання та доторкнутись до дзвона на фасаді вокзалу, воно неодмінно здійсниться.

Архітектура та інтер'єр

Споруда козятинського вокзалу виконана в стилі ампір, популярному в ті часи. Це далеко не єдина її особливість. Козятинський залізничний вокзал вважають зразком цегляної східнослов’янської архітектури з пластичною обробкою екстер’єру, виконаною за допомогою цегляних кладок. Ця будівля є своєрідним посібником з історії архітектурних стилів кінця ХІХ — початку ХХ століття. 

Головна прикраса споруди всередині — багатоярусна кришталева люстра, розміщена на каркасі з бронзового листя. Вона прикрашала раніше буфетну залу. Зараз копію, яку виготовили у сорокових роках минулого століття можна побачити у вокзальному ресторані. А де ж оригінал? 

Є кілька версій про зникнення знаменитої люстри-оригіналу. Згідно з однією, її збиралися вивезти до Німеччини в роки Другої світової війни. Прихильники другої теорії стверджують, що козятинську люстру-оригінал нібито виявили після закінчення війни в морському порту Одеси, і нині вона прикрашає інтер'єри Одеського оперного театру.

Тривалий час споруда Козятинського залізничного вокзалу потроху занепадала, бо не отримувала гідної уваги і догляду. Але упродовж останніх років, завдяки зусиллям керівництва й працівників ремонтно-будівельних підрозділів, пам’ятка дореволюційної архітектури була відреставрована.

На вокзалі відзняли чимало історичних художніх фільмів, в тому числі телевізійний серіал «Кріпосна», фільм «Діло Безп'ятого».

Читайте також:

Це була дерев’яна будівля з єдиною колією. Про історію вінницького залізничного вокзалу

Був костелом і органною залою. Вінницький Собор відзначає 265-річчя

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.