Староприлуцький палац Мерінга — копія Маріїнського, що в Києві. Які легенди береже графська садиба?

Лариса ОЛІЙНИК

Якщо б існував рейтинг найкрасивіших палаців Вінниччини, то палац Мерінга, що у селі Стара Прилука, посідав би перше місце.
Пройшовши через багато перебудов і зміни власників, він є одночасно одним з наймолодших палаців у області.

Містечко Прилука зустрічається в Іпатіївському літописі під 1146 роком — тоді вона належала галицькому князю Володимиру. І тоді, вона, звичайно, не ділилася на Стару й Нову — це було одне містечко, а поділ відбувся десь у середині 19 століття.

Нині у Старій Прилуці, що у Липовецькому районі, мешкає близько півтори тисячі осіб і на містечко вона не зовсім схожа, хіба що своїми пам’ятками — палацом, який порівнюють з Маріїнським у Києві, та церквою у стилі модерн. Про це пише Україна інкогніта.

Від польських панів до графа Мерінга

Від польських часів Прилука належала по черзі різним польським родам: Збаразьким, Варжицьким, Вишневецьким, Божецьким, Здиховським. В часи Хмельниччини вона стала сотенним містечком Кальницького полку, але була таким недовго й втратила військово-адміністративний статус із поверненням польських панів.

Відео дня

Перші згадки про палац в Старій Прилуці відносяться до кінця 18 століття, коли тодішній власник Олександр Мацей будує для себе резиденцію. Він же збудував у Старій Прилуці спиртовий завод. Однак вже невдовзі палац стає власністю Чеслава Здзеховського, який проводить його кардинальну реконструкцію.

Сучасного вигляду палац набув за часів графа Сергія Мерінга, який був сином відомого і найбагатшого київського лікаря — Федора Мерінга.

Взагалі сім'я Мерінгів доволі цікава, їх батькові, знаному лікарю, належало в центрі Києва 11 гектарів землі. У самому центрі міста! І все це завдяки ставці на... безкоштовному обслуговуванні єврейської бідноти Києва. Платою за лікарську допомогу була інформація про те, що і де можна задешево купити. І Фрідріх (Федір) Мерінг, виходець із Саксонії, який прийняв російське підданство, скуповував все по дешевці, поки не досяг приголомшливого результату — майже 11 десятин в центрі Києва. Саме на його ділянці тепер розташовується вулиця Банкова.

Окремо варто розповісти про Сергія Мерінга — людина з німецькими та єврейськими коріннями, він встиг обійняти посаду міністра торгівлі та промисловості УНР за часів гетьмана Скоропадського, однак невдовзі після падіння гетьманату подає у відставку та виїжджає до Австрії. Мав блискучу освіту, навчався в Англії, знав основні європейські мови.

Про смерть Сергія Мерінга відомо мало — вважається, що він загинув у 1920 році, однак існують свідчення, що його арештували в 1937 році і відтоді його слід втрачається. Відомо, що нащадки графа нині проживають у США.

Копія Маріїнського палацу

Новий власник садиби — Сергій Мерінг проводить ремонт і видозміну фасаду. За його часів палац було перебудовано востаннє — саме тоді він став схожим на Маріїнський у Києві. А купив він маєток у Старій Прилуці у 1905 році. За іншою легендою Мерінг виграв одноповерхову будівлю палацу у карти, а потім вже добудував другий поверх.

Також графу належав цегельний завод, водяний млин і цукровий завод в містечку Нова Гребля, на яких працювало близько 400 працівників.

Перебудова палацу здійснювалась по проєкту Карла Маєвського. Після перебудови палац почали називати «малим Маріїнським палацом», що не дивно, бо перебудова столичного палацу після великої пожежі у 1868-1870 роках відбувалась саме під керівництвом академіка архітектури К.Маєвського, пише travel.camon. Мерінг хотів схожості, можливо і тому що тривалий час жив неподалік від Маріїнського палацу.

Стиль Староприлуцького палацу — необароко. Хоча інтер’єри були вирішені у неомавританському стилі — нині вони збереглись лише у вестибулі палацу.

На початку ХХ століття Сергій Мерінг віддав маєток у оренду Казимиру Ближовському, який, можливо, і зустрів тут більшовицьку окупацію. На той час навколо палацу буяв парк, розташовувались різноманітні господарські будівлі (деякі з них збереглися).

В унікальному парку кінця XVІІІ ст. знаходилися фонтани, статуї левів, зростали різноманітні рідкісні рослини. З тих далеких часів до сьогодні залишився лише фонтан, а також кілька цінних дерев з парку — блакитні сосни та ялини.

Преображенська церква

Ще однією пам’яткою Старої Прилуки є Преображенська церква, яку датують 1819 роком. Можливо першу церкву Преображення Господнього збудували в Старій Прилуці саме тоді, але на початку 20 століття її вже не було й на місці храму стояла каплиця.

У 1907 році селяни звернулись до Мерінга з проханням допомогти у будівництві нової церкви. Той найняв вінницьких підрядників, а ті, в свою чергу, архітектора. Ним став інженер Ріхард Краус. Будівництво оцінили у 26700 рублів. Половину цієї суми дав Мерінг, половину селяни збирали самотужки.

Церкву збудували у неовізантійському стилі модерну. Закінчили будівництво у 1910 році. Бані храму мали візантійську шоломоподібну форму.

Храм, у радянський період, мав типову історію: закриття у 30-ті, відкриття при німцях, знову закриття у повоєнні роки. Повернення вірянам та реставрація відбулися вже у період незалежності.

Легенда про скарби Мерінгів

З іменем останнього власника пов’язана і легенда щодо скарбів його родини, кажуть, що вони заховані десь поблизу палацу.

Мала місце історія, коли в стінах кімнат був знайдений сховок із перським килимом та золотими монетами. Але, на жаль, всі зусилля місцевих жителів знайти ці багатства закінчувалися нічим.

Сьогодні в палаці міститься приміщення інтернату для дітей з особливими потребами. Стан його залишає бажати кращого. Хоча споруда має статус національної пам’ятки архітектури, однак інтернат провести ремонт не може. Тому споруда потихеньку руйнується і чекає реставрації…