«Монетки», брязкальця та свищики. Як вінницький кераміст модернізує гончарне мистецтво

• Дитячі іграшки, писанки-брязкальця, скульптури, трипільський зооморфний посуд та свічники –  такі вироби виготовляє вінницький кераміст Михайло Діденко.
• Його майстер-класи з гончарства та ручного ліплення користуються попитом серед дітей та дорослих.
• Нещодавно майстер видав буклет про керамічну народну іграшку, аби привернути увагу людей до прадавнього ремесла. У виданні він навів базові техніки ручного ліплення з глини та дев’ять покрокових майстер-класів.

Вінничанин Михайло Діденко почав займатися гончарством ще в дитинстві, а згодом це захоплення переросло у роботу. Зараз чоловік вчить інших працювати з глиною та виготовляти різноманітні декоративні та ужиткові вироби.

Майстер розповідає, що робота з глиною не лише цікава, а й дуже корисна. Ліплення розвиває зорове, тактильне й просторове сприйняття, а також сприяє розвитку дрібної моторики, фантазії та концентрації уваги.

— Окрім того, гончарне мистецтво допомагає людині відчути себе творцем, а це додає впевненості в собі, заряджає енергією та сміливістю, — говорить Михайло Діденко.

На початку лютого Михайло видав буклет про керамічну народну іграшку. Там зібрані його напрацювання за мотивами старовинної іграшки в різноманітних народних формах. В книзі розповідається про те, як працювати з глиною та як власноруч виготовити знайомих нам коника, свищика, писанку-брязкальце для діток.

Нещодавно Михайло став вдруге батьком. Зізнається, що вже потроху знайомить малюка з народним мистецтвом.

— Син ще замалий для таких іграшок, однак із задоволенням їх розглядає. Моя старша дочка теж цікавиться керамічними забавками, обережно тримає їх в руках, оскільки вже знає: якщо вони впадуть, можуть розбитися, — зауважує Михайло.

Разом з тим, у своєму буклеті автор також описує посуд та свічники з глини. Однією з базових технік створення таких виробів Михайло називає ліплення з пластів. Вона нагадує роботу з тканиною та викрійками. Саме в такий спосіб можна виготовляти посуд, вази, великі скульптури тварин і людей та багато іншого. 

 Від «сирого» шматка глини до готового виробу зазвичай минає чимало часу.

— Процес виготовлення кераміки може тривати від двох тижнів до місяця. Вироби випалюють при температурі 1000 градусів у спеціальній печі, після цього покривають поливою, а потім ще раз випалюють. Таким чином іграшки чи посуд набувають характерного блиску. До того ж глазурування робить кераміку водонепроникною й захищає її від механічних впливів — пояснює Михайло Діденко.

Як потрапити на майстер-клас?

Михайло Діденко проводить заняття у центрі «Барви України» (вул. Театральна, 7). Туди можуть приходити і дітки, і дорослі.  На майстер-класах учасники ліплять іграшки чи посуд й одразу розмальовують їх спеціальними фарбами на основі білої глини – ангобами. Одне заняття триває півтори години і коштує 100 грн.

Окрім того, в Михайла є своя майстерня, де можна попрацювати за гончарним колом. Таке індивідуальне заняття коштує 300 грн. 

Цікаві факти про гончарство в світі та Україні

Слово «гончар» походить від давнього «гърнъ», тобто «горно» — що означає піч для випалювання. Найдавнішими гончарними виробами вважають посуд, виготовлений з глини. Його знайшли на острові Хонсю в Японії, цьому посуду вже понад 13 тисяч років. Однак суперечки про те, де ж зародилося гончарне мистецтво тривають й досі.

Загалом, гончарне мистецтво здавна було пов’язане з містикою. Різні народи пов’язували гончарів з темними та світлими силами. Темну сторону гончара пов’язували безпосередньо з його роботою з вогнем — одним з найголовніших атрибутів ремесла. Колись місце для теплової обробки виробів з глини розташовували нижче рівня землі — це нагадувало людям про потойбічний світ. А ось божественний початок гончарства асоціювали з творчістю. В Єгипті, наприклад, є легенда про бога плодючості Хнума, який за допомогою гончарного кола створив і людину, і весь світ. 

В Україні ж в давні часи дівчата ворожили за допомогою гончарів. Незаміжні дівчата нишком підкладали до візка гончара постолу (черевик — авт.) з правої ноги і спостерігали: куди гончар поїде, звідти й слід очікувати нареченого.

Приказка про те, що посуд б’ється на щастя теж з’явилася в давнину. Розбитий горщик символізував початок нового етапу в житті або отримання нового статусу. Відтак цей обряд часто проводили на весіллях, днях народженнях та під час поховання.

Варто зазначити, що кожен український регіон має свої особливості гончарства. Подільські вироби відрізняються полум’яно—червоним кольором. Чернігівські майстри зазвичай роблять великий глазурований посуд, гончари з Полісся  наносять на свої вироби візерунки на сірий, чорний та темно-синій фон. Високою майстерністю також славляться гуцульські майстри. Вони розписують посуд та інші глиняні вироби побутовими сценами, зображують і тварин.  Кожен малюнок, форма та колір виробу має своє особливе значення.

Фото надав Михайло Діденко

Читайте також:

Чемпіонка світу з візажу: історія вінничанки, яка покинула роботу бухгалтера і здійснила мрію

За емоціями та інтонацією: провідні ІТ-компанії світу оцінили додаток, який розробили вінничани

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.