47 років тому згоріла Зоя Ткаченко. Згадаймо, як вінничанка врятувала 120 пасажирів

• 17 січня 1977 року — сніжний день. На вулиці була ожеледиця. Тролейбус Зої Ткаченко занесло на дорозі, відбулось зіткнення з вантажівкою. Від удару все спалахнуло. 
• Вінничанка могла врятуватися, але пішла на жертву, щоб допомогти своїм пасажирам. 

Через ожеледицю тролейбус занесло і він зіштовхнувся з вантажівкою, сталося займання. За лічені секунди вогонь охопив кабіну водійки тролейбуса Зої Ткаченко. Жінка могла врятуватися сама, проте натомість почала рятувати пасажирів, яких в салоні було багато. 

Зоя дотягнулася до тумблера і відчинила передні і середні двері, на відкриття задніх часу не вистачило. Усі пасажири відбулися переляком, а Зоя Ткаченко згоріла заживо.

Трагедія

Тролейбус № 107, яким керувала Зоя Ткаченко, йшов маршрутом від 18 ДПЗ до інструментального заводу. Перетнув перехрестя вулиць Островського і Привокзальної та влився в транспортний потік, потім проїхав повз залізничний міст.

На вулиці Лебединського тролейбус раптово загальмував і внаслідок ожеледиці його занесло на зустрічну вантажівку. Передньою частиною тролейбус вдарився в її бензобак. Обидва транспортні засоби загорілися через пошкодження бензобаку.

Лобове скло тролейбуса розбилося і в обличчя Зої Ткаченко вдарив струмінь палаючої рідини. До того, як кабіну водія охопило полумя, вона встигла тумблером відкрити задні та середні двері й прокричати: «Виходьте швидше».



Але до кнопки передніх дверей не дотягнулася. Жоден зі 120 пасажирів не постраждав. Аварія сталася о 15 годині 10 хвилин, незадовго до кінця робочої зміни. 

Пізніше син героїні в інтервю про її подвиг заявив: «Вона козачкою була по матері і по батькові, напевно вона могла таке зробити, бо це в козаків в роду — загинути за друга свого».

Біографія Зої Ткаченко

У тролейбусне депо прийшла вчитися після десятирічки. Спочатку працювала контролером, а після закінчення школи водіїв почала керувати тролейбусом. За кілька років здобула кваліфікацію водія 1-го класу. За 9-ту пятирічку перевезла майже пів мільйона пасажирів. Ударник комуністичної праці 1970 року. Ударник 9-ї пятирічки 1975 року. Кавалер ордена Трудової слави 3-го ступеня 1975 року. Займалася парашутним спортом. 

На момент аварії їй було 33 роки, залишилися чоловік, 13-річний син Віталій та 4-річна донька Ганна.

Пам'ять

У 1988 року тролейбусну зупинку «Насіннєвий завод» у Вінниці перейменували на «Імені Зої Ткаченко». Також на ній встановили меморіальну дошку.

Ім'я Зої Ткаченко занесли до списку ветеранів трамвайно-тролейбусного управління Вінниці.

У 2013 році нагороду «За честь та мужність» отримав онук відважної жінки Ігор Ткаченко.

— Чесно кажучи, в дитинстві мені не дуже розповідали про бабусю, — згадував тоді юнак. — Вперше, я почув про її подвиг, в дитсадку, в старшій групі. Розказали вихователі, тобто фактично сторонні люди.  Натомість, у нас вдома, це була не дуже популярна тема для розмови. Коли лунало ім’я «Зоя» — це закінчувалося сльозами… 

Читайте також:

Чи багато ви знаєте про надзвичайні ситуації, що ставалися у Вінниці впродовж останніх ста років? (ТЕСТ)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.