Як джаз і йога рятують під час карантину, розказав легендарний Артур Дуткевич із Польщі

Ім’я Артура Дуткевича знає весь музичний світ. Ще у 80-х він став першим поляком, який виступив у Каннах, а у 2011 році на Олімпійському стадіоні у Берліні під час World Culture Festival очолив виступ 30 піаністів зі всього світу, що виконали аранжовану ним музику перед 35-тисячною аудиторією, як знак пошани різноманіттю культур і послання миру для світу.

Попри те, що має десятки найвищих премій світу, рекордні аншлаги та сотні концертів по всій Земній кулі — від Європи і Штатів до Азії й Австралії — Артур Дуткевич  залишається неймовірно відкритою та простою у спілкуванні людиною. У цьому змогли переконатись усі глядачі проекту «Джазові сніданки», котрий цьогоріч, як і, власне, XXIV міжнародний джазовий фестиваль VINNYTSIA JAZZFEST-2020, вперше пройшов у онлайні.

Як головний «посол польського джазу у світі», Артур Дуткевич у Вінниці став героєм POLISH JAZZ NIGHT — щорічного проекту, що проходить за підтримки Генерального консульства республіки Польща у Вінниці.

Надзвичайний концерт «ІмпроМАЗУРКИ» легендарного польського джазмена до 10 жовтня доступний усім для онлайн-перегляду на офіційному YouTube-каналі VINNYTSIA JAZZFEST.

— Вмикайте якісний повний відеозапис концерту у будь-який зручний для вас час і подаруйте собі незабутні емоції, зібравши друзів на приватну джазову вечірку, влаштувавши романтичний джазовий вечір із коханою половинкою чи насолоджуйтесь джазом разом із батьками і дітьми, — радять організатори VINNYTSIA JAZZFEST-2020.

А щоб онлайн-перегляд був для вас особливо цікавим, пропонуємо ще й надихнутись фірмовими порадами успіху та мудрими думками, якими Артур Дуткевич поділився, перебуваючи у Вінниці.

Про Україну і українських музикантів

— Вперше в Україні я побував, коли у квартеті з Томашем Шукальським  у 1986 році грав у Одесі. З того часу мав багато концертів у Києві, Львові, Луцьку, Одесі, а у Вінниці на VINYTSIA JAZZFEST вже грав і у квартеті, і у тріо, і у дуеті, і соло — вже й не знаю, що готувати на наступний раз (посміхається).

Україна для мене — прекрасна країна, де живе багато моїх друзів та приятелів. Це як велика родина — фамілія!

А ще щороку я викладаю джаз на музичних воркшопах у Ходзежі, де половина учасників саме з України. Це дуже гарні молоді музиканти! Я слухаю багато української музики, зокрема, поєднання джазу й фольклору, тому точно скажу: за останні 10 років відчутний дуже великий прогрес у молодих музикантів. Вони добре грають акорди й мелодії, мають той особливо важливий feeling — відчуття джазу.

Про гру онлайн

— Мій цьогорічний виступ на VINYTSIA JAZZFEST став цікавим досвідом: грав наживо, але не для глядачів у залі, а всіх, хто побачить концерт у онлайн. Звісно, у час світової пандемії — це вихід, але тільки у тому разі, коли все професійно знімається та монтується. Онлайн-записи у домашніх умовах мають низьку якість, виглядають непрофесійно, тому їх я не підтримую.

Якісна музика вимагає якісного технічного забезпечення: як самих зйомок і монтажу, так і гідних інструментів, що дають гарний звук.

Поради молодим музикантам

— Коли я починав, не було того доступу до інформації, що нині є у всіх, хто має інтернет. У мене був лише великий ентузіазм і гарні музиканти Польщі, що показували нам дорогу. На музичних воркшопах я ретельно занотовував ручкою все у зошити.

Пам’ятаю, як у 70-х роках, коли почав цікавитися традиційним джазом, по чехословацькому телебаченні слухав концерти Оскара Пітерсона і Каунт Бейсі — дует на роялях. У Каунт Бейсі — два звуки, у Оскара Пітерсона — багато звуків. Це велика техніка, що стала шоком для мене! Моя душа повністю поринула у джазову музику, але оскільки тоді не було нот, я самотужки списував багато мелодійних ліній та акордів Оскара Пітерсона, Чіка Коріа, а також видатних польських музикантів Збігнєва Намисловського, Томаша Шукальського та багатьох інших. Це, до речі, дуже гарний та дієвий шлях для молодих музикантів.

Сьогодні у Інтернеті можна знайти будь-які ноти, але саме отаке списування соло дарує найкращу практику, гарний feeling. Адже ноти — це як слова, у яких немає емоцій і ритму. А от справжня музика — поза нотами.

Як говорив Майлз Девіс: потрібно копіювати великих, брати найкраще від їх соло, а потім все забути і грати власні пісні.

Завдяки Інтернету тепер у молодих музикантів є безмежжя інформації, але не завжди вони знають, як її правильно використовувати. І тут для направлення у музиці чудово налаштувати може практика на музичних воркшопах, коли гарні педагоги крок за кроком показують дорогу, техніку, акорди, мелодії, ритм, а зрештою — допомагають віднайти особистий неповторний фокус, щоб у музиці заговорила ваша власна душа.

Про свободу у джазі

— Ще раніше, коли я грав класичну музику й інколи забував фрагменти, починав імпровізувати. Тоді й відчув себе вільним.

Пізніше я зрозумів, що саме джаз є тим видом музики, що дає музиканту можливість відчувати свободу, фільтруючи у такий спосіб все, що ти відчуває всередині.

Ми ж передусім є людьми, а музикантами — буваємо. Тому музика завжди, перш за все, є виразом мене, як людини.

Про участь у конкурсі Телоніуса Монка

— Майже на початку своєї кар’єри я став фіналістом знаменитого конкурсу Thelonious Monk International Competition у Вашингтоні.

Телоніус Монк був легендарним піаністом, але передусім був все-таки композитором. Я люблю його теми й особливо балади «Round Midnight» і «Ruby My Dear».

А для мене поїздка на конкурс була унікальною нагодою виїхати за кордон із Польщі, що під час комуністичної влади було непросто. На конкурсі хотілось перевірити самого себе, свої сили, і я радий, що вдалось стати фіналістом, а також познайомитися з багатьма відомими джазовими піаністами.

Про «розігрів пальців» на музиці Баха

— Сьогодні щодня на роялі я граю по три-чотири години, а у думках він — взагалі цілий день (посміхається). Перед концертами традиційно граю Баха — щоб «розігріти руки».

Але коли молоді музиканти мене запитують: «Як грати гами?» — я не приховую, що гами ніколи не любив — вони занадто нудні. Замість гам я завжди грав скали. Саме у джазовій музиці багато скал, які використовуються у імпровізації.

Особисто у мене було два вчителі: один у школі, який вчив музиці, і другий — поза школою, який вчив техніці. Так от саме на практиці, після 40 років гри на роялі, я зрозумів, наскільки важливий релакс кожної частинки руки. Грати вільно — саме те, до чого варто прагнути.

Насправді імпровізувати і грати джаз може кожен — це я на 100% знаю з власного досвіду, адже викладав джаз дітям.

Достатньо мати п'ять пальців, п'ять звуків і з них творити мелодію своїм серцем.

Так, до речі, під час карантину я навчив грати блюз свою дружину. Дав їй п'ять звуків для імпровізації, і після двох тижнів вона вже чудово грала.

Про свій рояль, на якому грав Рубінштейн

— Особисто я не люблю електричні інструменти, на яких сьогодні багато хто грають, адже у них погана клавіатура і занадто легкі клавіші. Я віддаю перевагу гарним роялям, із традиційно твердими, добротними клавішами.

Уже півтора місяця у мене вдома стоїть чудовий інструмент — фортепіано Steinway. Я хотів купити конкретно цей інструмент у мого друга, який був дуже відомою людиною у Польщі. Зовні мій товариш був дуже смішним, комедійним, а от всередині — дуже глибоким і  драматичним, тож грав на фортепіано тільки тоді, коли у нього була депресія.

Те фортепіано він купив у 90-х роках у філармонії: інструмент стояв у кабінеті директора і його використовували…лише як підставку для пляшок з пивом. Тож коли у 90-х державні установи продавали надзвичайно якісні інструменти задешево, мій друг купив той інструмент всього за дві літри горілки і 2000 злотих. Це надзвичайно дешево, а головне — ніхто навіть не знав, що то за особливий інструмент.

Коли по смерті мого друга я відкупив те фортепіано, виявилося, що то інструмент найвищої якості ще 60-х років і на ньому під час приїзду до філармонії грав Артур Рубінштейн та багато інших всесвітньо відомих піаністів.

Я протягом півтора року ремонтував це фортепіано і зараз його якість набагато вища, ніж у нових. Колись, щоб збудувати такий інструмент деревину сушили 20-40 років, щоб все добре звучало. А сьогодні сушка триває усього два-три роки, і якість звучання просто не порівняти.

Про свої «ІМПРОмазурки»

— У 2012 році я випустив альбом «Mazurki», на основі якого потім створив концертну програму «ІМПРОмазурки», яку презентував у Вінниці.

Зараз пишу нові мазурки, які, зберігаючи техніку, будуть відображенням теперішнього часу і сьогоднішньої ситуації.

Я постійно продовжую своє знайомство із народною музикою і незабаром буду зустрічатися з цікавими польськими народними колективами.

Мені цікаве вивчення цієї теми, адже колись мій дід грав мазурки на скрипці і взагалі мав народну капелу, народний ансамбль. Уся його сім’я: дід з дядьком та дві тітки грали народну музику, яку я постійно чув, будучи малим хлопцем.

Мазурка завжди була присутня у польській народній музиці, виникла з таких танців, як оберек і куяв’як. Фредерік Шопен подорожував селами під Варшавою та слухав народних музикантів, надихаючись для написання власних шедеврів.

Так і я надихаюсь для своїй імпровізацій вивченням польських народних мелодій. Зберігати традиції та зв'язок із надбанням минулого надзвичайно важливо.  Адже коли будуєш будинок, завжди все починаєш із фундаменту, а не з даху, наприклад. Національні традиції — це і є наш надійний фундамент.

Про любов до рок-музики і блюзу

— У Вінниці у 2011 році на VINYTSIA JAZZFEST я грав програму на основі альбому «Hendrix Piano», де представив твори культового рок-гітариста Джиммі Хендрікса у джазовій фортепіанній обробці.

Свого часу я дуже багато грав з польськими рок-музикантами, а також із блюзовими музикантами з Нью-Йорка і Чикаго, тож дуже добре знаю цю музику,

Дуже люблю Еріка Клептона і Джона Майєра, The Rolling Stones і Led Zeppelin, а моїм улюбленим гуртом колись був AC/DC. Колись я показав кілька творів 80-х AC/DC і вони стали улюбленими для Томаша Шукальського.

Рок — музика, яку я ціную за експресію. Але зараз я все-таки пишу саме свою музику, а у майбутньому хотів би створити програму з музикою Тадуеша Налепи — ікони польського блюзу, з яким я багато років разом грав.

Про шанс, який дає карантин

— Китайською мовою «криза» — це шанс. Тож після багато років подорожування і активної гастрольної діяльності локдаун, який послідував за жорстким карантином, що охопив весь світ навесні, особисто у мені викликав креативність. За цей час я підготував три нові програми.

До цього часу ми всі були активні назовні, а час пандемії дав можливість подивитися, що у нас всередині.

За час карантину я познайомився з багатьма техніками медитацій: двічі на день контактував з друзями з Індії, адже захоплююся йогою. А коли пішов на річку Вісла у Варшаві й побачив, наскільки чистішою стала вода, як почали плавати бобри, риби, був вражений, наскільки за цей час змогла очиститися й відновитися природа…

Ми пережили війни, різні кризи, що об’єднали людей, тож і це все теж  неодмінно переживемо.

Фото Юрія Якобенчука


Читайте також:

Вінничани одні з перших побачили «Ангела» БУМБОКС, що от-от взірве телеекрани 

Як підступно вбивають на регіональних телеканалах – у суботу вінничанам розкаже Наталка Доляк

Син легендарної Елли Фіцджеральд сьогодні виступить на VINNYTSIA JAZZFEST 

У вихідні Вінницю чекають «Джазові сніданки» зі світовими зірками

Чи відновиться повноцінне культурне життя Вінниці? Уряд і МОЗ послабили обмеження щодо концертів 
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.