Селімович and Плат: ТОП-5 книг, які варто прочитати у квітні

Наприкінці кожного місяця ми публікуємо добірку із п'яти книжок, які рекомендуємо до прочитання у наступному. Вам більше не доведеться копирсатися у безмежній кількості літератури, щоб врешті-решт обрати щось дійсно гідне. Разом із літературознавцем, викладачем ВДПУ та координатором подій у Книгарні "Є" Олександром Вешелені ми зробимо це за вас.

Для квітневої добірки стане доречним вислів американського поета Томаса Еліота: «Квітень – найжорстокіший місяць», бо саме він вселяє життя в квіти, які все одно колись загинуть. І от у контексті того, що за вікном чи то затяжна зима, чи то запізніла весна, а ми від того стомлені і депресовані, стає зрозумілим, що нам не обійтися без своєрідних «якорів» або навпаки «гачків», що витягатимуть нас із цього стану. І чом би не зробити це через літературу?

«Дервіш і Смерть»

(Меша Селімович)

Переклад книжки здійснила вінницька письменниця Катерина Калитко ще десять років тому. Але українською роман вийшов тільки-но тепер. І це дуже вдалий для нього час, бо йдеться в ньому про самоаналіз та екзистенціалізм – але через компоненти суфізму та ісламу, що описані на сторінках книжки. Якраз через них як дуже сильну та сповнену філософією (а не тим, про що думають деякі люди) течію, стане зрозумілим, як через символи ісламу людина аналізує себе і свої стосунки з Богом.

Перед героями і читачами постає виклик, адже спочатку може здатися, що Дервіш (монах-містик) несе в собі одне просвітлення. Але з плином прочитаних сторінок стає зрозумілим, що за ним тягнеться відчуття вини, відчуття травми і до цього ще додається бажання помсти. Останнє штовхає героя на крок до влади, яка руйнує в ньому будь-яке просвітлення. А от поняття «Смерть» у цьому романі, несправді, не є для героя найстрашнішим, бо існує щось ще більш незвідане і темне.

Ця книжка здатна змінити людину, її саморефлексію, світогляд та, зрештою, вона може відкрити нам величезний пласт балканської історії та культури. Фактично, цей роман про те, що багато всього в нашому житті залежить від емоційного інтелекту.

«Емоційний інтелект»

(Деніел Ґоулман)

Книжка не є новинкою. З моменту її видання минуло майже 30 років. Але український переклад з’явився тільки нещодавно і, знову ж таки, дуже вчасно, бо більшість з нас переборює в собі багато внутрішніх імпульсів, що здаються нам неконструктивними. Ми ніби вже і навчилися ходити до психотерапевтів, проговорювати їм власні проблеми і травми, але багато всього залежить і від уміння розуміти самого себе. І тут може згодитися поєднання, здавалося би, двох протилежних компонентів: емоцій та інтелекту. Зазвичай ми розглядаємо інтелект як раціоналізування та придушення своїх емоцій, які нерідко призводять нас до помилкових думок та вчинків – але це неправильний підхід.

У книзі цікаво та зрозумілою мовою пояснюється механізм нашої емоційної сфери: як вона працює, починаючи з рівня нейронів, хімічних сполук і таке інше. Фактично це ті знання, які потрібні людині змалечку. Адже багато хто має проблеми з емоційним інтелектом саме через те, що свого часу не знайшлося людини або формату, завдяки якому дитина розуміла би, що саме вона відчуває при тій чи іншій ситуації і що їй з цим робити. Автор дає зрозуміти, що коли в людині накопичується завелика доза чогось незрозумілого і того, що людина не здатна контролювати, то, передусім, треба здійснювати самоаналіз і діяти відповідно до оцінки стану.

«Під скляним ковпаком»

(Сильвія Плат)

Це єдиний роман знаної у світі поетки. Її донині люблять передусім за відвертість та мужність говорити про власну недосконалість. На сторінках книжки ми зможемо пройти почасти її життєву історію. Тобто те, коли 20-річна дівчина опиняється у мегаполісі та прагне знайти там звільнення і самореалізацію. Вона розуміє, що чим більше місто, тим більше в ньому фальші та бажання «нагнути» особистість. Зокрема, сторінки сповнені розповіддю про гегемонію чоловіків над жінками: жінка не може володіти власним тілом, власним часом, зрештою, вона не може володіти навіть власними дітьми.

Саме українське видання цікаве тим, що воно з серії ілюстрованої «дорослої» класики. Ілюстрації Анастасії Стефурак занурюють в атмосферу 50-х років минулого століття та у внутрішній світ героїні. А домінування рожевого кольору на сторінках не є ознакою сентиментальності. Він, скоріш, є кольором розбавленої крові, яка розмиває в людині відчуття світу і того, що призведе героїню до гнітючого та хворобливого стану.

Словом книжка про депресію, з якої терміново треба вилазити. І у фіналі героїня потенційно таки може із неї вилізти. Цим література і цінніша за життя, бо у житті не все дається нам до розуміння.

«Не зупиняйся, біжи!»

(Марі Карачина)

Біг – це безумовно важлива складова нашого життя. А в контексті ще й того, що у квітні пройде півмарафон «Вінниця біжить», книжка стане добрим порадником різним типам людей: тим, хто вже бігав, змінював свій ритм і стиль життя; і тим, хто тільки замислюється над цим, але ніяк не може віднайти в собі вагомий стимул почати діяти. Також у книжці є пояснення того, з яких дистанцій треба починати бігати, яке взуття носити, яким обладнанням користуватися, у які зали ходити, як готуватися до марафонів... Все це з величезного досвіду авторки, яка ставала учасницею не одного світового марафону.

Найважливішими є перша та остання частини. У них говориться про внутрішню роботу. Про те, чим є для нас рух і заняття в духовному плані. Авторка подає це не як проповідництво, а як тверезу розмову, що допоможе зрозуміти себе. Особливо ця книжка стане в нагоді тим, вік яких на межі 30+/- років і вони вже розуміють, що їх тіло, в дечому не таке ідеальне.

Never stop – хороший стимул змінювати свій стиль життя, і не тільки на рівні заняття спортом. Ще завдяки бігу й заняттям можна змінювати стиль спілкування, роботи, відпочинку і цінувати ті хвилини, що дають можливість сконцентруватися на чомусь, що є для нас важливим.

«Прості речі: вісім розмов з Адою Роговцевою»

(Тетяна Терен, Анна Липківська)

Раніше виходила автобіографія акторки, а тепер світ побачила книга інтерв’ю. І якщо в першому варіанті ми читали про те, що людина хотіла повідомити про себе у вигляді сповіді, то тепер ми маємо змогу взяти до рук гарно розписані інтерв’ю, що тривали впродовж восьми розмов на кухні Ади Миколаївни і не тільки там.

Книжка є зрізом реальної людини, яка живе поряд із нами і фактично є зіркою. Ця історія є повчальною та надихаючою. Адже починається вона фактично з розповіді про коріння, любов і дітей. Тобто сходження на п'єдестал слави не є тут головним. Тут мова про людину і все те найважливіше, що вона знаходить в своєму житті.

Багато хто знає, що головною опорою для неї був чоловік Костянтин Степанков, але з його смертю, а пізніше і смертю сина, Ада Миколаївна постала перед дуже серйозним викликом. Вона мала подолати багато внутрішньої роботи, щоб почати рухатися далі і зрозуміти, для чого тепер вона живе на цьому світі.

Якщо раптом пропустили:

•  Плохій and Прохасько: ТОП-5 книг, які варто прочитати у березні 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.