Коли творчість лікує душу або Як лялькотерапія допомагає вирішити психоемоційні проблеми

У сучасному світі через шалений темп життя чимало людей зустрічаються із різними психологічними проблемами. Щоденні негаразди, постійний стрес, турботи і виклики негативно впливають на ментальне здоров’я. А самостійно допомогти собі, відновити внутрішні ресурси й віднайти гармонію вдається далеко не всім. Тому на допомогу приходять лікарі  душ — психологи й психотерапевти. 

Зараз існує багато видів психотерапії, і особливою популярністю нині користується арттерапія.

На думку психологині Катерини Калашнікової, арттерапія є одним із найефективніших і найекологічніших видів лікування, адже нашкодити людині творчістю майже неможливо. 

— Арттерапія — це вид психотерапії та психологічної корекції, який заснований на творчості. За допомогою образотворчого мистецтва можна впливати на психоемоційний стан і коригувати поведінку. Арттерапія дозволяє людині виразити себе іншими «голосами», тими, які розуміє підсвідоме. Тобто рухами, формами, пластикою, кольором, ландшафтом, глиною, — розповідає вона. — Одним із різновидів арттерапії є лялькотерапія. Вона, до речі, однаково корисна як дітям, так і дорослим. 

Під час терапії можна самостійно створювати ляльки або користуватися вже готовими. 

— Діти можуть проєктувати на ляльку свій внутрішній стан і програвати певні ситуації, висловлювати від її імені те, що їх хвилює. Відбувається заміщення, а лялька стає ніби дитячою маскою, — пояснює Катерина Калашнікова. — З дорослими все працює так само. Наприклад, психолог може запропонувати людині обрати ляльку, яка, на її думку, найбільше схожа на неї, її партнера або члена родини. Потім терапевт з’ясовує причину того чи того вибору, бо у ньому ховається дуже багато важливого. 

Проте більш ефективною терапією все ж є самостійне створення ляльки. 

— Людина не може створити те, чого немає у ній самій. Взагалі, терапія за допомогою ляльок виконує одразу кілька важливих завдань: створення нового «Я-образу», вивільнення творчої енергії і можливість прожити почуття та емоції, заблоковані тілом, — перераховує лялькотерапевтка. — Створюючи новий зовнішній і внутрішній «Я-образ», ми моделюємо різні види «я» і ніби надаємо мікрофон собі «реальному», «ідеальному», «фантастичному» і так далі. Можна таким чином прожити різні ситуації, обставини й історії, які нас хвилюють, і побачити, як би ми діяли у них.

Звертає увагу Катерина й на емоції і почуття, які люди блокують протягом свого життя.

— Для створення ляльок ми використовуємо глину, а вона веде на дуже глибинні рівні особистості й допомагає вивільняти енергію, свідомо і несвідомо пригнічені емоції. Буває, що нас хтось розізлив, але ми не маємо можливості одразу відреагувати, скажімо, боїмось звільнення, сварки або присоромлення... Накопичена енергія все одно колись вивільниться назовні, але під час терапії це буде у безпечному середовищі й за сприятливих умов, коли поруч є психолог і група. До того ж під час творення ця енергія одразу трансформується у дію, а це дуже корисно, — каже Катерина Калашнікова.















— Також під час створення ляльки можуть виринати спогади, травматичні або просто забуті з дитинства, — продовжує пояснювати співрозмовниця. — Іноді людина навіть не підозрює, що ці спогади досі мають на неї вплив. А ще кожна частина ляльки відповідає за певну сферу, наприклад, комунікацію, опору, чуттєвість, тож коли виникають труднощі з ліпленням якогось елементу, ми обов’язково все пропрацьовуємо, аби владнати цей внутрішній конфлікт.

Важливо, що лялькотерапія позитивно впливає на самооцінку.

— Дехто думає, що не здатен створити ляльку, але я переконана, що не існує не творчих людей. Створити ляльку можуть справді всі, головне — весь процес розбити на маленькі кроки. Коли є алгоритм, то все виходить, — наголошує Катерина. — Або ж можна зшити ведмедика — це ще один цікавий напрямок лялькотерапії. До нього у людей значно більший ступінь довіри, хто не вірить у власні сили створити ляльку, можуть обрати ведмедика. З ним працюють ті самі психологічні механізми, бо він має людиноподібний образ: є очі, руки, ноги. 

Також у лялькотерапії активізуються деструктивні моделі поведінки, на які можна звернути увагу і змінити їх.

— Це проявляється під час роботи в групі. Ми завжди все обговорюємо, проговорюємо складні моменти і потім вже працюємо або з перфекціонізмом, або із заздрістю, або із порівнянням. І, правду кажучи, ці порівняння себе з кимось виникають найчастіше, — ділиться  психологиня. — Лялькотерапія чесно знайомить нас із нашими «я», психологічні механізми проєкції, ідентифікації і заміщення цікаві тим, що їх не приховаєш. Людям важливо фокусуватися на своїх ресурсах, емоціях, талантах, відчуттях і вміти їх проявляти.

Катерина розповідає, що курс терапії, який проводить вона, розрахований на 10 занять, тривалістю три години кожен. Проте після створення ляльок все не закінчується одразу. Творчість продовжує лікувати.

— Кожен курс лялькотерапії завершується святковим випуском, під час якого ми звертаємось до фототерапії. Я прошу випускників підібрати образи, які будуть гармоніювати з їхніми ляльками, і хтось одягається на контрасті, а хтось навпаки максимально однаково. Тут важливо як на світлині люди будуть взаємодіяти з ляльками, пригортати їх до себе чи відставляти якомога далі, — розповідає вона. — А вже коли фотографії готові, учасники курсу отримують завдання написати казку про свою ляльку. Під час казкотерапії, саме в діалозі з лялькою людина дізнається про себе чимало нового. Бо за історією ляльки завжди ховається правда про її автора. І з цією правдою також можна потім працювати глибше.

Особистий досвід лялькотерапевтки  

— Моя історія з ляльками розпочалась у 2009 році, а вже за рік я почала навчати дітей і дорослих як їх створювати. Досить довгий час я справді ставилася до ляльки, як до артоб’єкта, але згодом почала помічати, що створення ляльок рятує мене під час кризових моментів власного життя.

Мені лялька була за психолога, до якого я зверталась у складних ситуаціях. Під час навчань і творчих студій я побачила, що у творенні ляльок дуже багато психології, але тоді геть не знала, що з цим робити. Тому пішла вчитись, здобула другу вищу освіту, закінчила магістратуру з психології і згодом ще отримала сертифікат як арттерапевт. 

Зараз я використовую різні види арттерапії, але мені, як людині творчій, найцікавіша саме лялькотерапія. І, знаєте, хтось може не наважитись прийти до психолога, але із задоволенням прийде створити ляльку, і тут вже можна показати всі її можливості з психологічної точки зору. Крім того, класична лялькотерапія передбачає роботу з текстильними ляльками, мотанкам, вузликовими, а ось проведення терапії на художніх артляльках я не зустрічала.

Ми під час лялькотерапії створюємо будуарні ляльки — у них текстильне тіло, але гомілки й передпліччя ліпні, тобто, вони рухомі. Такі ляльки можуть повертати голову й перебувати у різних позах. Ведмедики Тедді теж рухливі. Наразі моя лялькотерапія більше про динаміку, бо час такий, що справді корисно вміти бути гнучкими. 

Фото: З facebook-сторінки Катерини Калашнікової

Автор: Дарина ДІДИК

Читайте також:

Бейбі-бокс чи грошова компенсація. Що обирають вінницькі матусі?

Інспектори з паркування працюють вже рік. Що про їх роботу кажуть вінницькі водії

Монетки добра. Навіщо у вінницькій школі №20 збирають копійки, що вийшли з обігу

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.