Екскурсія до бібліотеки Тімірязєва: про що «мовчать» книжки?

Разом із екскурсоводом туристичного центру «Подільський» Оксаною Роздорожнюк ми відвідуємо історичні місця міста, а також заходимо до тих будівель, які, здавалося б, не приваблюють туристів. Але, наш перший екскурсійний маршрут та велика екскурсія до театру ім. Садовського говорять про інакше.

Продовжуємо пізнавати місто у бібліотеці ім. Тімірязєва. Знаходиться вона за адресою вул. Соборна, 73. Навпроти Вінницька обласна рада, по діагоналі кінотеатр ім. Коцюбинського. Всі будівлі дуже схожі: мають великі білі колони, напівкруглу форму фасаду та жовтий колір. Колись і навпроти, по вулиці Артинова, була така будівля. У той час площу з чотирма схожими будинками називали «зіркою». Тут були алеї із зеленими насадженнями, де гуляли мешканці. Тоді так само ходили трамваї і розверталися біля жіночої гімназії (сьогодні – школа-гімназія №2). Уявили собі цю картинку? Пані та панове, зануримося ще трохи в історію.

Як усе починалося

Наш екскурсовод Оксана Роздорожнюк починає розповідь із холу. Це кругла зала з високою стелею, кількома кімнатами, сходами і не великим коридором, який веде до дитячої кімнати та наукового відділу.

– Цю частину прибудували трохи згодом. Спочатку була Гоголівська бібліотека. Знаходилася вона трохи вище вулицею, – говорить Оксана. – Ідея створити бібілотеку у місті прийшла Михайлу Коцюбинському ще в кінці 19-го століття.

Але тоді ресурсів для її створення не було. Все трапилося, коли місто почали активно розбудовувати: з'явилася залізниця і відповідно всі шляхи до Києва та Санкт-Петербурга вели через Вінницю. Далі до влади прийшов Микола Оводов, який разом із Григорієм Артиновим чимало зробили для того, щоб Вінниця отримала своє «обличчя».

Бібліотека була збудована за сприянням і бажанням самих жителів міста. Тоді у 1900-му році вже існували жіноча гімназія, реальне училище. Через два роки були виділені кошти на будівництво триповерхової бібліотеки, а ще через п’ять її нарешті побудували. Спочатку бібліотека носила ім'я Миколи Гоголя.

– Ідея була започаткована саме у той рік, коли відзначалося 50 років зі смерті письменника, – розповідає Оксана.  

Будували бібліотеку зі знанням справи. Архітектор Артинов надихався вже існуючими закладами, тому прототипом будівництва стали американські бібліотеки. Потім почали наповнювати фонд закладу і на той час сучасна «Тімірязєвка» була однією із найбільших бібліотек у подібних містах.

– Спочатку сюди мали змогу ходити тільки заможні люди. Бібліотека була типу елітного клубу. А професія бібліотекаря високо цінувалася, – говорить екскурсовод.















До нас долучається завідуюча відділу маркетингу Наталія Крисько. Жінка повертає нас у реальність і розповідає про те, що екскурсія платна для індивідуальних осіб або груп. Встановленої вартості на послугу немає, але екскурсія точно не може бути дешевшою за тридцять гривень, так повідомила Наталія Миколаївна. Для студентів і школярів, за домовленістю, екскурсії безкоштовні.

Повертаючись, до початку 20 століття, то варто назвати число сімсот тисяч. Саме стільки книг мав бібліотечний фонд. Книжки приносили з приватних колекцій, а хтось цілеспрямовано дарував видання. На той час книжки коштували великих грошей, тому друковане видання вважалося досить дорогим капіталом.

– На жаль, Коцюбинський, наскільки мені відомо, жодного разу не був у бібліотеці. На той час він уже переїхав у Чернігів, – розповідає пані Оксана.

Відділ бібліографії та наукової інформації

На першому поверсі, одразу біля вестибюлю знаходиться науковий відділ. Це приміщення найближче до старої Гоголівської бібліотеки. Тут чітко продивляється будівля радянський часів та гарний соціалістичний реалізм в архітектурі.















– У такому ж стилі відбудували сучасну облраду та фасад театру ім. Садовського, – наголошує екскурсовод. Це пов'язано з тим, що у 1944-му році, коли відступали фашистські війська – вони спалили бібліотеку. Пропало дуже багато фондів. Частину було збережено силами людей, які на той час працювали у бібліотеці, – говорить екскурсовод.

Як працювала бібліотека під час війни – невідомо. Частково будівля була зайнята штабом сухопутних військ. Тому, власне, і постраждала.

Сектор газетної періодики

Тут зберігаються всеукраїнські, районні, місцеві періодичні видання, а також багатотиражки. Найстаріша газета – 1862 рік «Слово». До речі, так звані багатотиражки зберігаються тільки у бібліотеці ім.Тімірязєва, навіть в архіві не знайдеться видань, на той час, медичного інституту, хімічного заводу та інших підприємств.













– Всі видання у нас зберігаються майже з дня їх заснування, – говорить завідуюча відділом Валентина Коцюбська.

Крім того, жінка збирає усі вирізки з газет про загиблих на Майдані вінничан, а також бійців АТО:

– Маю надію, що колись рука істориків дійде до цих матеріалів.

Читальна зала

За словами Оксани Роздорожнюк, бібліотека до 1919-го року була бібліотекою з традиціями. А вже у 1923-му нова влада інакше наповнювала фонди. Велика кількість книжок було вивезено і втрачено. До речі, саме у 23-му році бібліотека отримала ім'я академіка Тімірязєва. Того року знаменитому вченому виповнювалося 80 років з дня народження.  



















Ми доходимо до читальної зали. Це велика світла кімната, де чітко видніється соціалістичний реалізм. Навіть зірка над дверима досі прикрашає приміщення.

– Колись одна пара хотіла взяти шлюб у цій залі, але потім передумала через ось цю зірку, – розповідає Оксана.

Відділ рідкісних і цінних видань

Цей відділ став родзинкою екскурсії, тому що затрималися ми тут надовго. Невелика кімната з темно-коричневими шафами, у яких заховані найстаріші та рідкісні видання, які має бібліотека.

Нас зустріли завідуюча відділом Олена Сафронова та бібліотекар Ірина Валігура.

Кожен квартал бібліотекарі відділу влаштовують виставки, де можна ознайомитися зі старими українськими виданнями, які колись були заборонені і збереглися до наших часів завдяки печатці «Спецфонд».

Ті видання, які знаходяться у відкритому доступі може взяти кожен, хто приходить до бібліотеки. Тут не потрібні рукавички чи інші спеціальні пристосування:

– Ми з задоволенням показуємо розкішні видання, які маємо. Ось, наприклад, французьке видання з географії, – говорить пані Олена.

Далі Олена Вадимівна демонструє богослужбову католицьку книгу, яка належала графам Грохольським. Це розкішне видання 19-го століття, де є ноти для органу та спеціальні закладки. За таку книгу на той час потрібно було віддати шалені кошти.

А ось для порівняння пані Олена демонструє німецько-французький словник, який належав Софії Потоцькій.



















– Я знайшла інформацію, що колись такий самий словник придбав Ломоносов, – розказує бібліотекар. Тоді оправа коштувала дуже дорого, адже книги продавалися зошитами. Тому власник на свій розсуд і власний гаманець замовляв обкладинку, яку хотів.

Найстаріша книга, яка зберігається у фондах – книга Лазаря Барановича «Анфологіон».

– Дуже часто до нас приносять книги відвідувачі. Експертна комісія оцінює видання і тоді ми можемо приймати рішення про те, купувати книгу чи ні, – розповідає пані Олена. – Десять років тому ми придбали Єлізаветінську біблію, яка вийшла у Києво-Печерські лаврі 1758-го року. На то час ми заплатили на книгу півтори тисячі гривень. Це унікальне видання.



















Завідуюча відділу говорить, що велику кількість книг можна знайти в активарних магазинах, але поповнювати фонди звідти бібліотека не може, адже все повинно бути зроблено через систему Прозорро. Але замовляти потрібні книжки таким чином просто нереально.

Рідкісні і дуже старовинні книги зберігаються у книгосховищі куди відвідувачів фактично не пускають. Для того, щоб туди потрапити повинні бути вагомі причини і дозвіл директора. У сховищі виставлений необхідний температурний режим для того, щоб видання не псувалися.

– Ми зберігаємо різні видання і не списуємо нічого. У нас є Ленін, Сталін, Молотов і Троцький. Щоправда, я би Леніна не зберігала – занадто багато місця він займає, – сміється Олена Вадимівна.

Бібліотекарі стараються зберегти все, що має фонд відділу рідкісної літератури. Тут діє обмінний фонд – коли є кілька примірників одних і тих самих видань, і бібліотека ними може поділитися. Тоді книги відправляються або до університетів міста або у районні бібліотеки.

Відділ рідкісних і цінних видань зберігає не лише старі книги, але поповнює свої запаси новими вишуканими виданнями. Наприклад, книгу з творами Коцюбинського 12 років тому бібліотека придбала за 4500 гривень. Таких примірників видання випустило всього сто і тридцять четвертий опинився у бібліотеці ім. Тімірязєва.













На питання як краще зберігати старі і нові цінні книжки бібліотекарі говорять, що краще їх не видавати.

Фото: Володимир Філатов

Далі буде...

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.