Багата Вінниця на таланти, або Чим дивують майстри народної творчості

Дарина ДІДИК

На майдані Небесної Сотні у рамках Дня міста триває фестиваль народної творчості «Благословенні будьмо і єдині».
Серед учасників чимало колективів з Вінниччини, а загалом містяни можуть відвідати відразу сім автентичних локацій.
Що презентують майстри?

Кераміка, вишиванки, лозо- й соломоплетіння, різблення, розпис й плетіння бісером — це лише маленька частинка того, чим на майдані Небесної Сотні вражають вінничан. Поруч із виставкою виробів тут можна насолодитись виступами аматорських колективів і спробувати власні сили у народному ремеслі. Ну і, звичайно, зробити фото напам'ять на спеціальних фотозонах.

Ми поспілкувалися з трьома майстрами про їхні вироби й тепер хочемо познайомити вас із ними

Відео дня

Виготовляє музичні інструменти

— Мене звати Володимир Віхренко, я приїхав із Баланівки Гайсинського району, — говорить чоловік і показує на музичні інструменти, які сам виготовляє. — Виготовляю я «зозульки», сопілочки різні (як для музикантів, так і для діток).

Чоловік додає, що сам є музикантом.

— Я закінчив музично-педагогічний факультет, тому і працюю в Бершадському будинку дитячої творчості, — ділиться Володимир Віхренко. — Навчаю дітей грати серед іншого на сопілках.

Від промислу до мистецтва

— Матеріал у нас — рогоза, а ми самі із Щіток, — розповідає майстриня рогоза-плетіння Галина Заєць. — До речі саме там це мистецтво і зароджувалось. Точніше, раніше це було просто промислом у селі, більше як 250 років тому. А зараз уже це перетворилось на мистецтво. Ми вигадуємо різні вироби, виготовляємо все, на що вистачає нашої фантазії.

За її словами, для того, щоб навчитись плести з рогози — потрібно мати бажання і добре знати свій робочий інструмент.

— Є різні природні матеріали, наприклад, лоза, солома й наша рогоза. То ось остання якраз має пластичні й еластичні властивості. Крім того, вона ще й справді міцна, — пояснює мисткиня. — Рогоза дає змогу зробити все, на що здатна наша уява. Але для виробів ще й дуже важлива правильно обрана форма — у цьому полягає головна складність… Але ми вже привчились, самі ріжемо форми й творимо.

Вишиває квіти й Шевченка

— Щоб вишити якусь роботу у мене може йти тиждень, а може й два-три дні, — знайомить нас зі своїми вишивками Галина Ковальська з Агрономічного. — Скажімо маленькі хустинки я вишиваю за кілька днів. Колись, як я ще була молодою, то такі носовички вишивали, як колодки чіпляли.

Жінка зізнається, що вишиває ще з раннього дитинства.

— Після війни, коли я була дитиною, дуже популярним було вишиття. Я не вміла ще шити, ходила маленькою по селу й дивилась, як вишивають сусідки, — пригадує Галина Ковальська. — Та шила хрестиком, та гладдю, та верхоплутом… А я собі взяла гладь. Я сама малюю, що мені подобається, а тоді вже й вишиваю. Я дуже люблю вишивати, але найбільше подобається вишивати ікони й картини зі Шевченком…

Вишивальниця додає, що творчістю Кобзаря захоплювалась завжди й завжди мріяла побувати у його хаті-музеї.

— А мрія здійснилась, коли мені було вже 70 років… Я навіть розплакалась там, бо зрозуміла, що з п’яти років хотіла там побувати!