Поминали донечку... а вона п’ять днів лежала мертва в сусідній кімнаті. Моторошна історія з села під Літином

• Вероніка Іщук померла 15 січня, дівчинці було два з половиною місяці, відтоді дитину не поховали.
• Тіло лежить у кімнаті, захаращеній речами, у ванночці, закутане у пелюшки.
• Про цей факт відомо службі у справах дітей Літинської громади, у поліції, але батьки не ховають дитину.
• Чому? Журналісти 20minut.ua з’ясовували це на місці страшної події у — селі Українка Літинської громади.

Застерігаємо людей зі слабкими нервами не читати цей текст. Про жахливий випадок нам повідомили жителі села Українка. Назвали прізвище батьків, у яких померло немовля, але вони його не ховають. Батькові, Олександру Іщуку, невдовзі виповниться 70. Його дружині Людмилі 36 років. У них є ще шестирічна донечка і 4-річний синочок. Хлопчик у Тульчинському інтернаті. А Оля, так звати дівчинку, проживає з батьками у цьому ж будинку, де мертвою лежить її сестричка.

Одна із сусідок у розмові з журналістами розповіла, що під час телефонної розмови з батьком померлої дитини, той сказав, що будуть робити другу дитину.

До будинку Іщуків журналісти 20minut.ua приїхали разом із заступником начальника обласної поліції Василем Стаховським та поліцейськими з Літина вчора, 19 січня, о 18-й годині. Щоправда, спершу розмовляли з місцевими жителями.

Поліцейському батько дівчинки пообіцяв, що поховають дитину сьогодні, 20 січня.

Спершу батько розповів сусідам, що його дружина задушила немовля. Потім мати говорила, що це не її вина, це 6-річна донечка не втримала дівчинку на руках і та впала, ударилася головою об підлогу. Насправді судмедекспертиза встановила, що дитина захлинулася материнським молоком.

Що ще почули на місці про історію з немовлям?

«Постукав вранці у двері каже, що жінка задушила дитину»

—У неділю, з самого ранку, годинник показував десять хвилин на сьому, до нас у двері постукав сусід Олександр Іщук, — розповіла журналістам під відеозапис жителька Українки Юлія Рябчук. — Каже, Люда малу задушила. І заплакав… Ми  з чоловіком ще нічого не зрозуміли. А він просить чоловіка завезти тіло у Вінницю, а я щоб тим часом побула з їхньою старшенькою дочкою Олею. Чоловік сказав йому, що нікуди не поїде, бо в нього літні шини на колесах.

За словами співрозмовниці, невдовзі приїхала швидка і поліція. «Тіло дитини забрали медики, а Люду посадили у поліцейську машину і поїхали, — продовжує розповідь Юлія Рябчук. — На другий день я пішла до неї розпитати, що сталося з дитиною. Вона стала кричати: Я не винувата, це не я, це Оля не втримала її на руках, дитина впала і вдарилася головою, кров вийшла, під носиком видно. Я запитала її, де вона була у цей час. Каже, спала. А чоловік? Теж спав. У них нема дитячого ліжечка, не знаю, де вони клали на ніч немовля».

За словами пані Юлії, вона покликала 6-річну Олю. Попросила, щоб та розповіла, як усе сталося. Дівчинка повторила те само, що й перед тим говорила мама.

— Вони вже, мабуть, її надоумили, що і як треба казати, — говорить пані Юлія. — Бо дитина одразу пішла від мене. Запитала Люди, коли це сталося. Вона говорить, що проснулася о другій ночі і побачила, що дитина не дихає.

Як пояснила пані Рябчук, під час розмови з матір’ю померлої дівчинки, відчула від неї запах спиртного. Хоча та заперечувала, що пила, але Рябчук стверджує, що запах не можна було не відчути.

Ще одна з жінок сказала, що розмовляла з Іщуком телефоном. Висловила співчуття, запитувала, може, треба чимось допомогти. Він відповів, щоб більше не телефонували і не приходили. Не хоче нікого бачити. А тоді вразив фразою: «Ми будемо робити другу дитину…»

Мертве немовля віз з Вінниці маршруткою, а потім на попутці

Про те, що дружина задушила дитину, її чоловік говорив ще одній односельці. Звати її пані Лідія. А потім, за словами співрозмовниці, змінив свою думку.

Жінка каже, що вони випадково зустрілися у Літині. Вона проводжала сина. Той повертався після канікул на навчання у Кам'янець-Подільський.

— На автовокзалі підійшов до мене і каже: «Їду у морг, тіло забирати. Але Люда тут ні в чому не винна. Я це доведу. Заплакав. А тоді сказав: «Люда була трохи стомлена, заснула, а Оля взяла на руки малу і не втримала…» Не одна я це чула. Поруч зі мною стояли ще дві жінки.

Українка «гуде» ще й про те, як батько доставляв тіло дитини з Вінниці після судмедекспертизи. Кажуть, віз її на руках спочатку маршруткою. Вийшов на трасі за Літином на повороті на Українку.

— Там автозаправка, це за Літином поворот на ліво, — говорить одна з односельчанок. — машину заправляв вчитель з сусіднього села. Він попросився підвезти. Той не відмовив. З ним ще хтось їхав у машині. Попутники ще дивувалися, яка спокійна дитина, навіть ні разу не заплакала під час поїздки. Машина їхала прямо, а йому треба було до села ще йти три кілометри пішки. То він так і прийшов додому уже увечері.

Зняв дошку, розгорнув пелюшки з мертвого тільця…

Іщуки живуть у невеликому будинку. Його колись будував батько хазяїна. На столі наїдки і випивка. Чоловік пояснив, що у нього був Петя, сусід,  поминали померлу дитину. Каже, сусід один, хто зрозумів їхнє горе. Інших односельчан навіть не хоче бачити. Мовляв, всі вони оббріхують їх, що це дружина задушила дитину. Стверджує, що поліцейські у Літині з нею поводилися не по-людськи. Допитували її, як убивцю. 

Коли дружина почала говорити, чоловік зупинив її окриком: «Замовчи!». Через деякий час та знову хотіла вставити слово, той знову змусив її замовчати. Причому, зробив це на підвищеному тоні, а для переконливості ще й грюкнув кулаком по столу.

— Зробили з неї вбивцю, вона тепер постійно плаче, суду боїться, який суд, якщо вона ні в чому не винна, є ж висновок експертизи, — говорить Іщук. — Я теж спочатку думав, що це Людка винна, а коли розібрався, то тепер я не можу на неї нічого говорити, а тих людей, які так говорять, ні чути і не бачити не можу.

На запитання заступника начальника поліції області Василя Стаховського, коли поховають дитину, сказав, що зараз візьме лопату і піде копати яму.

— На вулиці вже темно, — зауважив поліцейський.

— Ну той що, — відповів Іщук. — Я вже був у батюшки. Той сказав, що відспівувати не стане, бо дитина не хрещена.

— В чому будете ховати дитину? Труну купили? — запитує поліцейський.

— Труни нам не треба, поховаємо в тому, в чому вона лежить, у ванночці, — відповідає Іщук.

На запитання, де лежить дитина, Іщук піднімається і йде у сусідню кімнату. Коли відчиняє двері, стає чути, як вони сильно скриплять. Нагадують крик малої дитини.

Кімната захаращена різними-всякими домашніми речами. Тут же стоїть плита, на якій готують їжу. Клацає вимикачем, але світло не вмикається. Йому підсвічують ліхтариком. У кутку видно ванночку рожевого кольору. Зверху на ній дошка. Іщук знімає дошку. Все тільце укутане пелюшками. Обличчя не видно. Він спокійно розгортає пелюшки і відкриває обличчя і, далі стає видно ще більше тільця немовлятки...

Позаду дорослих у кімнату заглядає 6-річна Оля, сестричка померлої Вероніки.

Стаховський телефонує до старости села. Просить, щоб той допоміг організувати людей викопати яму і поховати дитину, провести обряд поховання.

— Який обряд? — вигукує Іщук. —Я ж вам сказав, що батюшка відмовився відспівувати, бо не встигли охрестити…

Їду з Вінниці, везу труну

Староста села Українки Євген Олександрович повідомив у телефонній розмові, що повертається з Вінниці, везе труну. Розмова відбувалася об 11-й годині.

— Завезу труну в село, організуємо обряд поховання і сьогодні проведемо дитину в останню путь, — каже співрозмовник.

Односельці розповіли, що моляться в храмі за душу ні в чому невинної дитини.

— Навіть якщо Іщук розкричиться і не дозволить бути на похороні, бо він чоловік різкий, з характером, то пізніше прийдемо на могилку, помолимося за упокій душі дитятки. Боженьку милостивий, що вона кому винна була на цьому світі…

Хто такі Іщуки?

В Українці кажуть, що Іщук проживає в селі приблизно понад десять років. Це його мало батьківщина.  Тут жили батьки. Саме у батьківську хату він повернувся. Звідки і де працював, наші співрозмовники не змогли відповісти.

Зате говорять, що в нього це уже четверта жінка. Перед цим у селі проживав зі ще однією. Теж набагато молодшою від себе за віком. З нею мав п’ятеро дітей. Але та втекла від нього в Одеську область.

 — Його нинішня дружина Люда теж, по-моєму, з Одеської області, — кажуть односельці. — Всього у нього було четверо жінок. Від них має десятеро дітей. Уже дев’ятеро, бо Вероніка, бідненька, на тому світі.

Запитуємо, чи випиває чоловік? Кажуть за ним таке не водиться. Інколи буває, і то небагато…

Важливо. Сьогодні, 20 січня, дівчинку поховали на цвинтарі села. Редакція дякує правоохоронцям з Літинського відділення на чолі з дільничим Андрієм Бельдієм, які  самостійно викопали могилу разом зі старостою села. І о 12 годині маленька дівчинка знайшла спокій. Нехай спочиває з Богом. 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.