Тяжилівський бермудський трикутник: куди зникають обіцянки відремонтувати Східний автовокзал

Лариса ОЛІЙНИК

Поки Вінниця оновлює міські дороги та тротуари, Східний автовокзал у Тяжилові роками лякає пасажирів розбитими перонами та занедбаним виглядом.
Через заплутаний юридичний статус та небажання приватного орендаря вкладати гроші в ремонт ця автостанція перетворилася на «сіру зону», де міська влада безсила щось змінити.

Стан асфальтного покриття на території Східного автовокзалу, що на Тяжилові по вулиці Левка Лукяненка, 18, вже тривалий час викликає серйозні нарікання у водіїв та пасажирів.

Територія вокзалу буквально вкрита глибокими ямами та вибоїнами. Місцеві жителі та гості міста часто називають в'їзд до автостанції «дорожнім атракціоном» через величезні калюжі (розміром з невелике озеро), в які провалюються колеса автобусів.

Пасажири у своїх відгуках також скаржаться, що загальний стан інфраструктури вокзалу залишається занедбаним і давно потребує капітального ремонту.

Поки на інших локаціях міста (наприклад, біля Західного автовокзалу у 2026 році) проводять масштабні оновлення дорожнього полотна великими фрезами, територія Східної автостанції все ще є проблемною зоною для мікрорайону Тяжилів.

Вокзал тривалий час без ремонту через розподіл зон відповідальності між приватним орендарем території та міською владою.

Історія станції

Історія створення автостанції «Східна» у Вінниці тісно пов'язана з індустріальним розвитком та урбанізацією мікрорайону Тяжилів. Хоча точна дата відкриття самої будівлі вокзалу в офіційних документах не афішується, місцеві історики та старожили виділяють кілька ключових етапів формування цієї транспортної локації.

До середини XX століття Тяжилів був окремим селом. У 1950-х роках тут розпочалося масштабне будівництво потужних промислових гігантів — Інструментального та Лампового заводів. Тоді ж Тяжилів офіційно включили до складу Вінниці, а для забезпечення логістики робітників та приміського населення виникла потреба у створенні транспортного вузла на в'їзді до міста зі східного напрямку.

Саме цей період вважають зародженням майданчика під майбутню автостанцію.

З розбудовою мережі асфальтованих доріг в області, станція отримала офіційний статус АС-3. Вона створювалася як спеціалізований термінал для розвантаження Центрального автовокзалу. Сюди перенаправили всі автобуси внутрішньообласних ліній, що пов'язували обласний центр із районними містечками та селами у східному та північно-східному напрямках.

Вокзал досі є критично важливим вузлом, що обслуговує понад 30 регулярних маршрутів (на Липовець, Гайсин, Погребище, Оратів, Турбів, Іллінці тощо).

Десятиліттями автостанція не оновлювалась

Протягом десятиліть будівля та платформи автостанції на вулиці Левка Лукяненка майже не оновлювалися. Наразі станція перебуває в оренді приватного підприємства, через що міська влада тривалий час не може провести капітальний ремонт її внутрішньої території та дорожнього покриття.

Сама будівля автостанції та ділянка навколо неї належать акціонерному товариству «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599» або здані в оренду. Міська рада та муніципальні служби не мають права фінансувати капітальний ремонт чи укладати асфальт за кошти громади на територіях, які перебувають у приватній власності чи користуванні.

Згідно з розслідуваннями, за латання ям та утримання платформ відповідає безпосередньо орендар/власник об'єкта. Приватне підприємство наразі не виділяє достатньо коштів на благоустрій цієї станції, зосереджуючи ресурси на більш завантажених транспортних хабах, як-от Центральний або Західний автовокзали.

А східна автостанція є найменшою у Вінниці. Вона обслуговує переважно обмежену кількість приміських та внутрішньообласних маршрутів. Через низьку рентабельність приватні власники не бачать комерційної вигоди у масштабній реконструкції приміщення та перонів.

— Робити щось на території самого автовокзалу місто не може, так як він в оренді, і всі поліпшення має робити орендар,— розповіла керівниця проекту «Мій новий Тяжилів» Ліля Дишкант. — Робота по оновленню вокзалів поступово ведеться, орендар поліпшує автовокзали (Західний, Центральний), в автостанції в Тяжилові роботи поки не ведуться.

Орендар — Продивус

Кому належить «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599», яке орендує Східний автовокзал?

Згідно з даними державних реєстрів (зокрема, Opendatabot та YouControl), підприємство, що оперує автовокзалами, реорганізоване в ТОВ «Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599», а його кінцевими власниками та акціонерами є:

Бондар Ганна Олександрівна — офіційний засновник і кінцевий бенефіціарний власник із часткою 100% прямого впливу.
Продивус Світлана Володимирівна — володіє контрольним пакетом акцій компанії у розмірі 51% (дружина відомого вінницького бізнесмена, колишнього нардепа та ексголови Федерації боксу України Володимира Продивуса.

Тож поки навколо вокзалу комунальні служби оновлюють міські дороги й тротуари, сама територія автостанції з її ямами та занедбаним станом залишається зоною бездіяльності приватного бізнесу.

Читайте також:

Вітаміни на зиму та крафт від виробника: що по чому продавали на дводенному ярмарку в Тяжилові

Довгоочікуваний асфальт замість багнюки: ремонт вулиці Лугової здорожчав та завершиться у жовтні

Подякуй журналістці гривнею