На всю Вінниччину — 79 маршрутів. Куди їдуть автобуси і чого бракує області
-
Вінниччина має розгалужене автобусне сполучення з іншими регіонами, але за щільністю легальних маршрутів помітно поступається сусідам.
-
Куди їздять автобуси з Вінниці та чому виник транспортний дефіцит — розбираємося в матеріалі.
З Вінниці щодня відправляються десятки міжобласних автобусів. На сайтах продажу квитків є рейси до Києва, Одеси, Чернівців, Умані та інших міст. Водночас за показниками всієї маршрутної мережі Вінниччина належить до областей із транспортним дефіцитом.
За дослідженням Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, в області нараховується близько 77 еквівалентів міжобласних маршрутів, а на 100 тисяч жителів припадає лише 6,3 маршруту. Для порівняння, у Хмельницькій області цей показник становить близько 15, у Житомирській перевищує 17.
Водночас, за розрахунками ІЕД, один міжобласний маршрут на Вінниччині в середньому припадає майже на пів мільйона пасажирів на рік.
79 маршрутів замість 165
Одна з найбільш промовистих цифр у дослідженні ІЕД стосується зміни маршрутної мережі.
У 2021 році на Вінниччині нараховували 165 міжобласних маршрутів. У новому дослідженні йдеться вже про 79 маршрутів, які обслуговують 56 перевізників.
Втім, ці показники не варто порівнювати механічно. Державний реєстр містить також маршрути, які фактично не обслуговуються. Саме тому Мінрозвитку окремо зазначає, що реєстр відображає не лише чинні маршрути.
Які напрямки сполучають Вінницю з іншими областями
Серед міжобласних напрямків, які проходять через Вінницю, є Київ, Одеса, Чернівці, Умань та інші міста. Їхня наявність підтверджується не лише сервісами продажу квитків, а й документами Мінрозвитку щодо організації та конкурсного відбору перевізників. Наприклад, у 2025 році міністерство окремо визначало перевізників на маршрутах Вінниця — Умань №193/194 та Вінниця — Чернівці №223/224.
Показовим є напрямок Вінниця — Умань №193/194. За результатами конкурсу переможцями стали п'ять перевізників: ТОВ «ААЗ ТРЕЙДІНГ-АВТОЛЮКС», ФОП Андрій Форись, ПрАТ «Погребищенське АТП 10537», ТОВ «Автолінії Поділля» та ФОП Ольга Мусієнко. Це означає, що один маршрут може мати кількох перевізників і, відповідно, кілька рейсів, тому кількість маршрутів у реєстрі не дорівнює кількості автобусів, які щодня виїжджають із Вінниці.
Ще один напрямок, який регулярно фігурує у державних документах, — Вінниця — Одеса. У 2026 році Мінрозвитку винесло на конкурс рейси 1487/1488. У конкурсній документації для цього маршруту передбачено два автобуси, а режим роботи зазначений як постійний, щоденний.
Держава змінює принцип роботи ринку
Проблему маршрутної мережі держава намагається вирішувати одночасно зі зміною правил роботи перевізників.
19 квітня 2026 року набрав чинності Закон №4337-IX, який змінив законодавство у сфері автомобільного транспорту. Документ посилив вимоги до перевізників, зокрема щодо бездоганної ділової репутації, професійної компетентності та належного фінансового стану. Окремо закон передбачає вимоги до менеджера з перевезень та професійної компетентності учасників ринку.
Закон змінив вимоги до доступу на ринок. Серед них — вимоги щодо бездоганної ділової репутації, професійної компетентності та фінансового стану перевізника. Закон також визначає вимоги до менеджера з перевезень.
Операційний директор групи логістичних компаній ZAMMLER Олександр Кирилюк пояснив логіку нововведень так:
«Просто кожен охочий не зможе здійснювати перевезення. Закон структурує ринок і змусить усіх учасників нести відповідальність».
На його думку, нові вимоги стосуються не лише тих, хто хоче зайти на ринок, а й чинних перевізників. Саме вони мають підтвердити відповідність новим критеріям.
Крім того, 10 серпня Мінінфраструктури оголосило новий конкурс на міжобласні автобусні маршрути. Загалом йдеться про 250 маршрутів у 23 областях та Києві. Це найбільший такий конкурс за останні десять років.
Для Вінниччини особливо цікаві кілька напрямків.
Серед них Вінниця — Київ — Бориспіль, Вінниця — Миколаїв та Вінниця — Херсон. Також до переліку потрапили маршрути, пов'язані з Козятином, Могилів-Подільським, Тульчином та іншими населеними пунктами області:
- Бар — Віньківці;
- Вінниця — Київ — Бориспіль;
- Вінниця — Миколаїв;
- Вінниця — Херсон;
- Віньківці — Чернівці;
- Київ — Вінниця (три об'єкти конкурсу);
- Козятин — Житомир;
- Козятин — Київ (два об'єкти конкурсу);
- Київ — Козятин (чотири об'єкти конкурсу);
- Любар — Вінниця;
- Могилів-Подільський — Київ (два об'єкти конкурсу);
- Теплик — Бердичів;
- Трускавець — Вінниця;
- Тульчин — Кам'янець-Подільський;
- Тульчин — Кривий Ріг.
Особливо показові два далекі напрямки. Відстань за маршрутом Вінниця — Херсон становить 545 кілометрів, для його обслуговування передбачено три автобуси. Вінниця — Миколаїв — 498 кілометрів, також три автобуси. Про вартість квитків на ці та інші напрямки ми розповідали у матеріалі:
Ці маршрути показують ще одну особливість міжобласних перевезень: один напрямок може вимагати значно більше ресурсів, ніж короткий рейс між сусідніми областями.
Де ви зазвичай купуєте квиток на автобус?
Частина ринку залишається в тіні
Найбільша проблема, яку не вирішить жодна цифрова система — це тіньовий ринок. І тут офіційна статистика стикається з оцінками самих учасників галузі.
За оцінкою директорки Громадської спілки «Міжнаціональна асоціація перевізників та автостанцій» Альони Векліч, повністю легальний сегмент займає близько 10% ринку, ще близько 20% припадає на перевізників, які працюють без ліцензії, а 70–80% вона відносить до «сірого» сегмента. За оцінкою МАПА, через такі схеми держава щороку недоотримує щонайменше 2,6 млрд гривень податків.
При цьому сама МАПА наголошує на ризиках для пасажирів: нелегальний перевізник може не забезпечувати належного страхування, контролю режиму праці водіїв та технічного стану автобуса. Це саме той сегмент, який пасажир може бачити у Вінниці буквально на вулиці.
Автобус може забирати людей не з автостанції, а з точки біля торгового центру, заправки чи іншого зручного місця. Для пасажира це часто виглядає простіше. Не треба їхати на автовокзал, можна сісти ближче до дому, а іноді й заплатити менше.
Але за межами офіційної системи пасажир отримує менше гарантій.
Чому легальний автобус може бути дорожчим
Легальний перевізник має витрати не лише на пальне та зарплату водія, а й на технічний стан автобуса, страхування, документи, організацію роботи водіїв та автостанційне обслуговування. Тому нижча ціна квитка не обов’язково означає вигіднішу поїздку — частина витрат може просто залишатися поза офіційною системою.
Для пасажира результат реформи вимірюватиметься простіше: чи легко знайти легальний рейс, купити квиток і бути впевненим у перевізнику. А поки ми вирішили запитати про це самих вінничан.
Що для вас найважливіше при виборі автобуса?
Вас може зацікавити:
Земля під паркінг чи самоправство? Як на Ващука забирають гаражі за мовчазної згоди міськради
Перша робота, перший обман. Як 17-річну вінничанку залишили без зарплати і що про це каже закон
14 років аншлагів та дефіциту квитків: вінницька вистава увійшла до Книги рекордів України
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
