Олег Буян: "Дітей і цуценят заводьте одночасно"

>А в мене - керрі-блю-тер’єр!
- Ваше об’єднання – одне із найстаріших в Україні?
- Офіційно воно існує з вересня 1998 року, а якщо враховувати той час, коли ми були під егідою ДТСААФ, то нам уже три з половиною десятиліття. Наша організація входить до Міжнародного Союзу кінологічних клубів (UCI).
Ще один напрямок роботи – збереження порід, тобто племінна робота. Ми реєструємо породистих собак із родоводом, у нас є спеціальна картотека.
Головна подія в роботі об’єднання – виставка. На ній оцінюють кожну собаку і підтверджують, чи придатна вона до племрозведення. Оцінки ставлять експерти-кінологи, причому ми запрошуємо їх з інших міст, а часом і з-за кордону, щоб ні в кого не було сумнівів у об’єктивності оцінок.

Виставки проводимо один-два рази на рік. При потребі проводимо племогляди. Їх проводить внутрішня племінна комісія об’єднання – рекомендуємо час для в’язки тварин, підбираємо пару. Коли народжуються цуценята – комісія оглядає їх, чи придатні вони до видачі документів. Відслідковуємо, як власник вирощує та доглядає щенят, чи можемо ми рекомендувати їх у майбутньому як високоплемінних. На кожне цуценя видаємо «щенячу картку», з якою вже можна реалізувати цуценят. Тобто власник такого цуценяти зможе в майбутньому займатися племінною роботою, якщо захоче. А дехто бажає просто мати «престижного» пса. Хтось хвалиться дорогою машиною, хтось – коштовностями, а комусь приємно похвастатися собакою рідкісної породи з документами…

Обійдемося без ревнощів
- Часто купують собаку, а потім не знають, що з нею робити…
- Перш ніж заводити собаку, найкраще проконсультуватися зі спеціалістом. І визначитися, для чого взагалі вам потрібен пес. Буває, що дитина зі слізьми випрошує цуценя і присягається годувати його, вигулювати та прибирати за ним. Не розраховуйте, що так і буде. Приготуйтесь на найближчі десять-п'ятнадцять років звалити цю ношу на власні плечі…
Не забувайте, що собака вважає тих, хто її оточує, своєю «зграєю». І важливо не допустити, щоб вона стала вести себе, як вожак. Особливо це стосується відносин між собаками і дітьми. Якщо у домі є дитина, а батьки вирішили завести собаку, проблем звичайно не буває. Ще краще, якщо цуценя і маля з’являються у домі одночасно і разом ростуть. А от коли малюк народжується у домі, де вже є собака, можуть виникнути проблеми.
Часом навіть доводиться розлучатися із псом. Саме таким побитом з’явився пес у президента нашого об’єднання, Людмили Вікторівни Проневич. Жив собі собака у столиці, вів «світський» спосіб життя, валявся досхочу на дивані… Аж тут господарі вирішили, що їм пора подумати про нащадка. І коли у квартирі з’явилося немовля, почалися такі собачі ревнощі, що господарям не залишалося нічого іншого, як віддати пса, як мовиться, у добрі руки. Тепер він знову валяється на дивані – але вже у Вінниці.

Розумних дресирувати важче
- Які породи собак зараз популярні?
- Модними стали мініатюрні собачки – йоркширські тер’єри. Вони кумедні, але розумні і шустрі, як усі тер’єри. Їх вивели в Англії, вони були супутниками шахтарів – ті брали їх із собою в забій, щоб собаки виловлювали там щурів.
У фаворі і звичні вже для Вінниці ротвейлери. Але це «важкі» собаки, і я не рекомендував би їх початківцям.
Деякий час у місті було багато борзих, але полювання з ними у нас було заборонене, і господарі їздили на мисливські змагання в інші регіони. Поступово цих собак перестала розводити.
Особливого ажіотажу навколо якоїсь конкретної породи зараз немає. Це й добре, бо надмірний попит приводить зазвичай до того, що порода псується.
При нашому об’єднанні діє секція дресирування, її очолює інструктор Віра Худик. Приймаємо щенят із трьох місяців. Тривалість підготовки залежить від того, чому саме ви хочете навчити собаку. Необхідний мінімум навиків – сидіти, йти поруч, шукати хазяїна тощо – можна прищепити протягом місяця-трьох. Що цікаво – собак-інтелектуалів дресирувати важче. Вони занадто розумні, щоб сліпо слухатися команд… Непросто і з мисливськими собаками – ці пси дуже самостійні, адже вони на полюванні мають самі приймати рішення, залежно від конкретної обстановки. Зате з такими «розумниками» дуже цікаво працювати!

Неперевершений собачий ніс
- В чому суть вашої роботи в одорологічній лабораторії?
- Криміналістична одорологічна лабораторія існує у МДЕКЦ при ГУМВС України у Вінницькій області. Собаки, яких ми там дресируємо, допомагають ідентифікувати злочинців за запахом. Навіть якщо правопорушник працює в рукавичках, на місці злочину він залишає свій запах. А він індивідуальний у кожної людини, як і відбитки пальців. І собаці досить кількох молекул, щоб упізнати конкретний запах. Людство поки що не винайшло приладу точнішого, ніж собачий ніс. Але для цього потрібно собаку навчати від шести місяців до двох років… Лабораторія у грудні святкуватиме своє десятиліття, і за цей час «курс навчання» тут пройшли близько півтора десятка чотирилапих «експертів». Найчастіше це мисливські собаки або німецькі вівчарки, був і лабрадор. А починали ми з ротвейлера – ніхто тоді не вірив, що собака цієї породи годиться для такої роботи!

Папугу обходять стороною
- Кажуть, вдома у вас цілий звіринець?
- Живу я у приватному будинку. Охороняє його німецька вівчарка, а допомагає їй доберман. Цю собаку я викупив у одного заможного чоловіка, якому сам же її й привіз у свій час. Цей чоловік захотів, щоб його маєток охороняли три добермани, і я їх йому доставив аж із Севастопольського елітного розплідника. А потім господар вирішив посадити навкруг будинку квіти, а собачки ці квіти повитоптували… Довелося посадити собак у вольєр. Тоді він вирішив, що три собаки – це забагато. Та й доберманам у вольєрі погано… Тепер Алсу (так цю собаку звати) живе у нас.

На дивані у нас розкошує кімнатна собачка-іграшка - той-тер’єр. Є і безпородний цуцик. Його малим щеням під виглядом пекінеса всучили на базарі нашим родичам. Але коли цей «пекінес» почав підростати, мордочка в нього стала підозріло витягуватися…
Одним із перших у місті я почав розводити мопсів.

Ще у нас є британська кішка, канарки, великі папуги: жако, сенегали. Є й акваріум з рибками. А донька недавно завела хом’ячків. Щоб уся ця компанія співіснувала тихо й мирно, доводиться їх трохи вчити: провокувати, а потім карати. І тепер кішка «їсть» канарок тільки здалеку очима, а лапам волі не дає… Ну, а папугу жако і так усі бояться: там дзьоб, як обценьки!