Хто пануватиме у "Вервольфу"
«Проїхав російськими селами — там війна досі не закінчилася... Проїхав німецькими селищами — там її, здається, ніколи й не було». Це порівняння російського кінорежисера Микити Міхалкова. Він не був на ставці Гітлера. Там усе залишилося так само, як після війни. Чому за стільки років нічого не змінилося, окрім появи місць для пікніків, урн і туалетів?
Шашлична чи музей
- Якісь дикі екскурсії проводяться на ставці: кожен розповідає як знає і уявляє. Хоча сам "Вервольф" ніяк не забереш зі світової історії - тут бував Гітлер, багато відомих дипломатів, - говорить дослідник ставки фюрера під Вінницею Вадим Вітковський.
Як підполковник запасу СБУ, він знає, чим насправді був викликаний інтерес до "Вервольфу" у Радянському Союзі та ФРН. Вадим Вітовський тримав у руках кримінальну справу на начальника особистої охорони Гітлера - генерала Раттенхубера, який був з Гітлером з 33-го і до 45-го року. Серед документів Раттенхубера - написаний олівцем щоденник. Там розповідається про "Вервольф" і перебування там Гітлера. Приїжджав сам чи з Євою Браун, підтверджень немає.
У 2007 році ставку "облагородили". З'явилися столики і лавочки, встановили урни і навіть туалет - за 100 метрів від басейну, де гуляв сам Адольф Гітлер... Усе пофарбоване у зелене - колір життя. "Вервольф" знову стає актуальним, як і кілька років тому, коли газети писали, що цією "територією жваво цікавиться навіть концерн BMW, і що педантичні німці чекають, коли нарешті в Україні почнуть землю продавати.
Але не лише німці цього чекали. Українські політики, депутати… І по-своєму сприяли...
Вісім років тому Вінницька облдержадміністрація оголосила конкурс на кращу концепцію благоустрою території "Коло-Михайлівського історичного комплексу". Рік по тому член тендерного комітету (на той час ще депутат облради) Іван Бондарчук казав:
- За останньою інформацією, інтерес до нашого "Вервольфу" виявив голова Адміністрації Президента Віктор Медведчук. Кілька загадкових гектарів під Вінницею – ласий шматок інвестиційного пирога. Тим більше, що всі терміни визначення переможця конкурсу вже вичерпано, а ім'я орендаря досі чомусь не спішать оприлюднювати. Мабуть, гальмування процесу не випадкове. А про суму в 48 мільйонів за право 50 років користуватися ставкою, поки що ми нічого не чули. Досі представлені технiко-економiчнi обґрунтування проекту ставки були набагато скромнішими. Так, російський патронний завод обіцяв вкласти у спорудження музею військової техніки просто неба, капличку та сервiс-iнфраструктуру ставки 500 тисяч гривень. Погодьтесь, що цi дві суми важко порівняти!
Відомо, що вінницькі посадовці отримували копії листа №22-5116/12 вiд 14 серпня 2003 року за підписом в.о.міністра культури Андрiанова, де на ім'я глави Президентської Адмiнiстрацiї, того самого Віктора Медведчука, надіслане прохання вивести ставку Гітлера з реєстру історичних пам'яток і зняти з екскурсійного обслуговування. Обґрунтування такого дивного прохання досить незвичні:
"Врахувавши негативне ідеологічне, психологічне та етичне навантаження, міжнародний досвід та небезпечну піротехнічну обстановку, вважати будь-яке використання території ставки неприпустимим..."
Цим тоді усе і закінчилося.
Страшні гроші
Дослідники "Вервольфу" не виключають комерційного інтересу до ставки. Тут суперечливі речі: з одного боку - страхіття, бо говорять про радіацію, а з іншого - гроші...
- Взагалі немає туристичного маршруту на "Вервольф", - розповідає Вадим Вітковський. - Немає лекцій, що були б вибудувані за логікою і аргументовані документами. Скільки вже говорив про це!
25 липня 1991 року із діловим візитом в УКДБ УРСР у Вінницькій області у черговий раз прибув німецький бізнесмен граф Макс фон Корфф-Шміззінг. Він та начальник УКДБ генерал-майор Євген Давиденко підписали ділову угоду про співробітництво у напрямку створення документального відеофільму про події, пов'язані із будівництвом, експлуатацією і сучасним станом колишньої ставки Гітлера "Вервольф". Завдяки графу, досить багато зроблено для дослідження ставки. Він привозив сюди німецьких журналістів - пробуджував інтерес до квартири фюрера...
Макс фон Корфф-Шміззінг пропонував встановити істину - підняти документи, які є тут і які є у них. А потім на цій базі вирішити, що робити далі. Тоді відомі журнали "Шпігель", "Штерн" опублікували матеріали, по Євробаченню транслювали фільм про "Вервольф", який мав великий успіх.
Не розділяє Вадим Вітковський гіпотези дослідниці Луїзи Білозерової про підвищену радіацію, і що там джерело небезпеки. Хоча вважає, що і ця версія має право на існування.
- Наша влада, якщо турбується про безпеку громадян міста Вінниці і навколишньої території, то уже давно могла б розібратися. Сьогодні треба лише офіційно сказати - так чи ні. Це було б по-чесному.
- Це дорого?
- Ні. Потрібно тільки захотіти. Поки що ніхто не заперечив, що там ставка замінована, що підвищений рівень радіації... До речі, саме Луїза Білозерова підтверджує свою версію розрахунками, але ж на це не реагують. Крапку мають поставити фахівці. Але офіційно. Такого висновку досі немає.
Наказ вбити... Гітлера
Це трапилося під час першого приїзду Адольфа Гітлера у ставку. Дев'ятого серпня 1942 року поблизу смт.Стрижавка група польової поліції затримала 30-літнього чоловіка. Він розмовляв німецькою, його допитували, з ним спілкувався начальник особистої охорони Гітлера генерал Ратенхубер, а також унтерштурмфюрер Даннер. Увагу високих осіб привернуло прізвище затриманого - Гітлер.
У донесенні Даннера йшлося, що єврей Лео Гітлер з осені 1941 року працював у Києві в гестапо вулканізаторником. У липні 1942 року всі євреї, які працювали там, розстріляні, а він втік і вирішив добиратися до рідного міста - Чернівців, до родини. Другого серпня Лео попрямував до Вінниці. Вдень переховувався, а вночі йшов.
Польова поліція імперської безпеки охорони "Вервольфу" передала єврея Гітлера начальнику поліції і безпеки СД у Вінниці із наказом "негайно розстріляти", бо хоча він і розмовляє німецькою, але ж єврей...
Мине 67 років і тепер до візиту неофашистів готуються вінницькі силовики. 20 квітня 2009 року територію ставки Гітлера охороняли близько 200 міліціонерів, кілька десятків козаків-добровольців, представники партій і громадських організацій. Чекали на шанувальників фюрера. Однак на 120-річчя Адольфа Гітлера вони так і не прийшли. А чекали понад тисячі екстремістсько-налаштованих молодих людей із фашистською свастикою, на приїзд до «Вервольфу» були заявки навіть із-за кордону.
- До 65-річниці Перемоги на «Вервольфі» урочистості не планувалися, - розповіла «RIA» начальник обласного управління культури і туризму Марія Скрипник. – А щодо сьогоднішнього "власника" ставки Гітлера, то це Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".
…Якось на «Вервольф» вінницький бізнесмен-депутат вирішив вивезти ветеранів, аби вшанувати пам'ять про тих, хто переміг. На автобусі, яким їхали ветерани, був напис «День жалоби», і якось так вийшло, що іншим плакатом закрили одну букву, і зміст змінився на «жлоби»… Так буває, коли війни немає…
Довідка
Ставка "Вервольф" - це сто надземних будиночків у лісі, де досі росте багато дерев, посаджених німцями. Фундаменти будинків глибокі, арматура виготовлена з високолегованої неіржавіючої сталі. Навпроти літнього будиночка Гітлера - басейн. Ковпак головного бункера, дзоти, доти, казарми, казино, кінотеатр - все будувалося з німецькою якістю.
Перед будівництвом завезли понад 100 тисяч кубометрів гальки з Чорноморського узбережжя Одеси, її додавали у бетон - вона мала увібрати шкідливе радіаційне випромінювання місцевих гранітів. Конструкції для блочних будинків поставляли німецькі підприємці.
Читайте також:
На 120-річчя до Фюрера не прийшли лише скінхеди
