Як гриль-паб «Вінницька реберня» через півтора місяці після відкриття приймав «Ревізора» (Новини компаній)

Між двома мостами — Центральним і Київським на Набережній можна побачити баржу з червоним дахом. З її труби валить дим: працює мангал. «Як пахне» — кажуть неспішно прогулюючись вінничани і зацікавлено озираються. А ті, хто вже заходив, діляться світлинами в Фейсбук, в образі стимпанк.

 Спочатку ресторацію відкривали «для своїх» власними силами. Приходили друзі, знайомі. Годували задарма, щоб відпрацювати технологію і зрозуміти як це працює. За короткий час гриль-паб став одним з найвідвідуваніших закладів міста, куди приходять смачно поїсти в атмосфері наукової фантастики. В перший місяць роботи його відвідало 1580 людей.

—  В мене освіта 11 класів. І я ніколи не мав ресторану, — каже власник закладу, бізнесмен Віталій Гуменюк. Це сімейний бізнес: я, сестра, мати і кума. Віка (сестра) економіст за освітою і вчилася готувати у нас вдома на кухні. Тут вона шеф-повар. Відкривали реберню на останні. З недостачею коштів приблизно в 60- 70% від реальної фактичної вартості закладу. І, можливо, тут не до кінця усе так, як має бути. Кондиціонери ми поставили за два дні до «Ревізора». Дня три-чотири назад додали  в інтер’єр нові елементи декору. Постійно щось доробляємо. Ми тут усі самоучки. Працюємо над розвитком цього місця з натхненням. Так, як хотілося б нам.

12 червня у «Вінницькій реберні» побувала програма «Ревізор» із новим ведучим ресторатором, колишнім суддею шоу «МайстерШеф» Миколою Тищенко. В розмові з власником закладу Віталієм Гуменюк, дізнавалися як все пройшло, чому в реберні «мало м’яса», а овочевий салат важить 312 грамів замість 200 грамів.

 — Весь цей час я сидів за столиком інкогніто поки сестра «приймала на себе удар». А переді мною — таємний покупець, про якого здогадався десь за півтори години до візиту телевізійників. Тому я спостерігав  за тим, що відбувається зі сторони і мене це  відверто бавило. Потім  вже спілкувався безпосередньо з Тищенко. Ми пофотографувалися, потисли один одному руки і коли я в кінці зізнався, що є власником закладу, він як ошпарений вилетів із реберні, висловлюючи своє обурення у слід.

«М’ясо на дошках»

«Ревізор» пройшовся по кухні, сервісу, меню. Багато речей не сподобалося. Приміром, сказав, що м’ясо не можна подавати на дерев'яних дошках, як це заведено  в реберні. Натомість деревину треба обробляти  спеціальними речовинами, перед тим як викладати на неї їжу.

— Більше усього йому не сподобалося те, що в нас неправильні порції. При зважуванні «салату по-домашньому», який коштує 42 гривні за 200 грамів, вийшло 312 грамів, — говорить Віталій Гуменюк. — І тут ревізора просто понесло. Він сказав, що ми самі себе обманюємо і не вміємо робити бізнес.

«Офіціанти бігають швидко, а м'ясо виносять повільно»

Микола Тищенко замовив тільки фірмові блюда закладу — це різні види ребер. М’ясо,як каже Віталій, готується хвилини 30-40. Пояснює, що коли  велика завантаженість в якомусь закладі, їжу, доводиться чекати довше ніж зазвичай. В реберні навпаки: на мангал заздалегідь кидають кілька порцій зайвих ребер, курятини. Навіть якщо воно і залишиться, скуштують господарі.

 — Тобто, м’ясо було готове раніше, ніж ревізор готовий був його прийняти. Бо вони ще знімали кілька дублів, — говорить Порції в нас розносяться на різних дошках і обслуговував ревізора один офіціант, який по черзі приносив різні види м‘яса. Можливо тому Тищенко подумав, що це довго. Окрім цього додав, що в нас, до того ж, мало м'яса.

До речі, у Вінниці знайти якісне м’ясо складно, тому його завозять з Житомиру. Крафтове пиво надходить з маленьких броварень, що знаходяться у різних містах України. Партії пива пивозять в обмеженій кількості. Тому буває в реберню не встигають привезти пиво тому, що його навіть ще не зварили. Пивні гурмани приходять за келихом пива «Граф Львів» чи «Опойний Джбаник».

Були й слушні зауваження

Приміром, товарне сусідство продуктів на кухні. Зберігати кожну групу товарів — молочні продукти, м'ясо, риба, овочі та фрукти, готові страви — окремо.

— Ми зберігали продукти в одному холодильнику. Я розумію, що це «косяк». Як тільки з’являться гроші, купимо окремий холодильник для продуктів, які не можна зберігати з овочами та м’ясом.

Кнопка для офіціантів

До вподоби прийшлося інспекції те, що на кожному столику, за який сідають відвідувачі є кнопка виклику офіціанта. Сигнал поступає на табло, де загоряється червоний квадрат із номер столика. Параллельно сигнал приходить на пейджер адміністратотора. Як каже Віталій Гуменюк,  народ просто в захваті від цієї кнопки тому, що офіціанти оперативно реагують на виклик і підходять до людей.

Багато до чого були зауваження, часом не виправдані. За словами Віталія, «Ревізор» не відкрив їм очі. Скоріше за все, це був такий собі стрес-тест, який показав на 90% те, що команда й так знала. Заклад відкрили півтора місяця назад, тому й не встигли усе підігнати як треба.

Звідки взялася ідея

— Чесно кажучи, я її вкрав у Львові. Там є реберня «Під Арсеналом». Був я в ній один раз. Але це місце надихнуло настільки, що перебуваючи у Львові, я вже шукав місце, яке можна було б орендувати. Зателефонував господарю цієї баржі. Домовився про зустріч. Трохи більше ніж за півтора місяці в нас був вже готовий до роботи заклад.

 Все починалося з селфі-зони

Якщо заходиш всередину, занурюєшся в атмосферу наукової фантастки ХІХ століття. Стимпанк в усьому: декоративні бочки з-під машиного масла, які стилізовані під хімічні відходи слугують підставними столиками, якщо раптом треба буде щось покласти. Світильники на стелі — це запчастини від автомобіля, а точніше, корзини зчеплення. Їх Віталій придбав за 250 гривень 16 штук. Кожна вручена в них лампочка коштує 150 гривень. Оформленням інтер’єру повністю займався Олександр Іванов.

 — Я знайшов купу таких  запчастин на  металобрухті. Віддав дизайнеру, який почистив, підфарбував, та задекорував деталі  і вийшли такі світильники, — розповідає Віталій Гуменюк.

В центрі залу знаходиться селфі-зона, знімки з якої вінничани постять у себе на сторінках в соціальних мережах. Для фото люди одягаються  в бутафорські капелюхи  та циліндри, прикрашені гвинтиками та різними механічними деталями від дизайнера Марини Іокової. Вдягають затерте пальто та беруть в руки гітару або водяний пістолет.

 «Селфі-зона ми почали робити раніше ніж ремонт в закладі. Спочатку родзинку, а потім довкола неї збудували заклад» — Віталій Гуменюк.

Оскільки в «Вінницькій реберні»  їдять руками, над кожним столиком висять великі «слинявчики», щоб не забруднитися. А паперове меню одноразове. І використовується як скатертина. Тому можна не перейматися, якщо раптом заляпаєте чи обмацаєте руками.

Недалеко від Барної стійки крутиться, мабуть, найголовніший механізм — мангал. Авторська робота коваля Юрія Криничко. Він же робив залізні ручки на дерев’яних підносах. Все художнє оформлення, де присутня ковка, належить йому.

Навкруги мангалу акуратно викладені дрова з дубу. Вони дають запах і сприймаються як частина декору. Кожні  два тижні  вантажівка «ЗІЛ» привозить нову партію дров.

 Зовні заклад оточують червоні глибоководні «бомби». Тому, як каже директор, на абордаж узяти їх складно.

—  Знайшов в Києві хлопців, які 14 таких  балонів  від фреону віддавали як  мотлох за 100 гривень, — говорить він. —  Я їх придбав, а Юрій Криничко наварив на них болти. Тут прямо на місці ми їх пофарбували в червоний колір. Вниз я просто цеглини попідв'язував і  покидав у воду. Ціна реалізації 250 гривень, а ефект незабутній.

До речі, щотижня у «Вінницькій реберні» безкоштовні концерти.

Також, запрошуємо на літню площадку та кальян.

Уточнюйте інформацію та бронюйте столики за номером телефона (063)-03-60-445.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.