Чотири роки. Про гідність, дітей війни і право на мрію (Пресслужба МБФ «Без Кордонів»)

Чотири роки повномасштабної війни. Ми живемо в одній країні — але в різних реальностях. У кожного свій біль. У кожного болить по-різному. За ці роки ми втратили дім, друзів, стабільність, відчуття безпеки. Ми навчилися жити в режимі тривоги. Ми подорослішали — як суспільство. Але найбільше болить за дітей. За тих, хто став дорослим раніше, ніж мав. За тих, хто знає, що таке укриття, евакуація, статус ВПО. За тих, хто втратив батьків, друзів, дім.

Коли ми з ними розмовляємо, ми чуємо не злість. Ми чуємо мрії. Хтось хоче стати лікарем. Хтось — програмістом. Хтось — дизайнером. Хтось мріє повернутися до Бахмута і відкрити бібліотеку. А хтось просто мріє прокидатися без страху. Для них дім — це не стіни. Це сім’я. Це тепло. Це місце, де тебе люблять.

Чотири роки війни не зламали їх. І не зламали нас. Українці — гідний народ. Ми не прагнули війни. Ми не нападали. Ми захищаємо своє право жити. Є матері й дружини, які чекають. Є літні люди, які виживають на мінімальні пенсії. Є родини, які досі живуть під обстрілами. І попри все — ми тримаємося. Бо ми хочемо миру. Не гучних слів. А звичайного, простого, людського миру. Миру для дітей. Миру для родин. Миру, в якому мрії не здаються наївними.

Ми працюємо щодня, щоб підтримати тих, кому найважче. Щоб дитина могла малювати, а не ховатися. Щоб підліток міг планувати професію, а не маршрут евакуації. Щоб родина могла жити, а не виживати. Ми вдячні всім, хто з нами. Підтримка — це не про благодійність. Це про солідарність. Про спільну відповідальність за майбутнє.

Чотири роки. Ми вистояли. І ми вистоїмо. Бо наші діти мають право на мрію.

Ось їх голоси.

Тимофій, 15 років. Найбільше любить малювати. Мріє повернутися додому. Дім для нього — це простір, де вони живуть. За останній рік у нього стало менше друзів. Найскладніше — це переїзди. Йому допомагає не здаватися підтримка друзів. Емоції він випускає через спорт. Він вважає, що дітям важливо малювати, щоб відволіктися, а людям в інших країнах хотів би сказати — не здавайтеся. У майбутньому він бачить себе успішним.

Аліна, 9 років, з Бахмута. Вона любить малювати. Мріє про мир. Дім для неї — це місце, де можна сховатися, де тепло і можна робити, що хочеш. У Вінниці вона живе 4 роки. За цей час у неї з’явилося багато друзів. Найскладнішим був переїзд. Їй стає легше, коли вона спілкується, малює та відволікається. Іншим країнам вона хотіла б сказати, щоб не забували про таких дітей, як вона.

Поліна, 11 років. Вона любить малювати. Мріє, що після війни повернеться в Бахмут і матиме власну бібліотеку. Дім — це місце, де її люблять, де є мама і тато. За останні роки вона переїхала, знайшла нових друзів, перейшла в нову школу. Найскладніше — звикнути. Їй допомагає родина. Стає легше, коли забуває про війну. Дорослим вона хотіла б сказати, що не треба влаштовувати війни і що діти мають жити не під ракетами. Своє майбутнє вона бачить мирним і щасливим.

Анна, 11 років, з Бахмута. Вона любить спорт, читати та гуляти. Мріє повернутися додому і мати собаку породи хаскі. Дім для неї — це Бахмут. Переїхала у 7 років. Найскладнішими були безсонні ночі та переїзд. Їй допомагають не здаватися мама і друзі. Вона вважає, що дітям важливо спілкуватися та виїжджати на заходи.

Єгор, 8 років, з Часового Яру. Любить грати у футбол, його улюблений футболіст — Мбаппе. Мріє побувати в Колізеї. Дім для нього — це сім’я. Вважає, що дітям важливо відвідувати гуртки, щоб бути самодостатніми. У майбутньому бачить себе програмістом, який створює ігри.

Катерина, 15 років. Захоплюється випіканням тортів і займається бадмінтоном. Мріє, щоб закінчилася війна. Дім для неї — це сім’я і тепле відчуття. Було важко адаптуватися після переїзду. Їй допомагає спорт. Вона мріє жити в Україні без страху.

Марія, 13 років, з Бахмута. Любить читати книжки. Мріє про закінчення війни. Дім — це місце її найкращих спогадів. Найскладніше — нова школа і нові люди. Їй допомагає віра в перемогу та підтримка близьких. У майбутньому вона бачить себе лікарем-травматологом у країні без війни.

Вікторія, 12 років, з Бахмута. Любить танцювати. Мріє про мир і купити планшет. Дім — це місце, куди можна повернутися будь-коли. Найскладніше — бачити відео зруйнованого Бахмута. Вона хоче стати дизайнером одягу і залишитися жити в Україні.

Підтримайте проєкти, спрямовані на підтримку дітей ВПО.
Підтримати в Україні: https://no-borders.org.ua/support/
Підтримати закордоном: https://globalgiving.org/projects/restore-mental-health-for-40-children-in-ukraine