Жмеринська громада втратила Героя: пішов з життя сержант Руслан Сітарський

• Після тяжкого поранення на передовій у Миргороді 18 червня покинув цей світ 47-річний сержант Руслан Сітарський зі Жмеринки. Він добровільно став на захист України, служив у бригаді «Червона калина» і пройшов через найгарячіші точки фронту.
• П’ять днів лікарі боролися за його життя, а поруч була дружина Ірина, проте врятувати Героя не вдалося. Жмеринська громада глибоко сумує через непоправну втрату.

Зупинилося серце 47-річного сержанта Руслана Сітарського зі Жмеринки. Чоловік отримав поранення на передовій у селищі Миргород Покровського району. Про це повідомили на сторінці видання zhmerynka.city.

Руслан прожив гідне життя, наповнене добрими справами, глибокою вірою та безмежною відданістю Україні. До початку повномасштабного вторгнення він служив при храмі у селі Коростівці, був паламарем — носієм світла. Обрав позивний «Євфрат».  Ця біблійна річка, згадувана у Святому Письмі, символізувала для нього чистоту, витривалість і віру.

— 5 довгих днів дружина Ірина молилась в госпіталі поруч із коханим, і не відходила ні на крок. Але дива не сталось. 18 червня серце Героя зупинилось. Він так і не вийшов з коми, — йдеться у повідомленні.

У мирному житті Руслан Сітарський був добрим, працьовитим і відповідальним. Він закінчив Жмеринський ліцей №5, навчався у Могилів-Подільському технікумі. Працював водієм у ПП «Діліжанс», механіком на Браїлівському комбікормовому заводі, на сокоморсовому виробництві, обіймав посаду головного інженера на хлібозаводі. Останні роки життя присвятив роботі водієм спецтехніки на ТОВ «Автострада».

Коли країна опинилася в небезпеці, він не вагаючись пішов на фронт добровольцем. Служив у славетній бригаді «Червона калина» Національної гвардії України. Разом із побратимами пройшов важкі бої на найгарячіших напрямках: у Мар’їнці, Бахмуті, Покровську. Війна не зламала його духу, бо серце Руслана билося з вірою, з любов’ю до родини і свого народу.

Завжди був на зв’язку з рідними, і навіть «на нулю» знаходив можливість підправити рідним такий бажаний Особливо зворушливим є спогад про Великдень. Руслан ніколи не любив фотографуватись, але одного разу дружині все-таки вдалось зробити яскраве фото з посмішкою Руслана. У той момент він у руках ніс Євангеліє під час святкового Великоднього богослужіння.

Останній бій 13 червня проти російських окупантів виявився трагічним. У той день отримав важке поранення на Покровському напрямку. П’ять днів за його життя боролися лікарі, а поруч невідступно була дружина Ірина. Та, на жаль, серце Героя зупинилося 18 червня.

Вічна слава і пам'ять Герою!

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися! Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

Читайте також:

Нічна атака «шахедами»: над Вінниччиною збивали дрони, чули вибухи

З полону додому повернулися 11 земляків: серед звільнених — два воїни з Барської громади

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.