Життя "у темряві". Як вінничанка втратила зір, але не опустила руки і створила рок-гурт

У ситуації, коли набуваєш статус незрячої, Анна Матвєєва опинилася чотири роки назад. Тоді це здалося справжнім потрясінням, але зараз - вона активно займається музичною діяльністю, виховує 6-річну дочку Маргариту, часто відвідує мистецькі заходи та подорожує...

Ми зустрілись з Анною у центрі міста. Вона прийшла не сама, а з маленькою красунею-дочкою. 

 – Я вивчаю нові міста з донькою, вона гарно орієнтується навіть в незнайомому для неї місці. Навчилася «бачити» за допомогою дотику, слуху та пам’яті. Створення рок-гурту стало новим етапом для мене, коли отримала змогу займатись тим, що мені подобається і мотивувати інших людей не опускати руки у тяжкі періоди життя.

Створили рок-гурт

За словами Анни, вона ніколи не мріяла про створення рок-гурту, але півтора року назад їй зателефонували з організації УТОС та познайомили з музикантами, яким не вистачало людини здібної до вокалу та гри на клавішах. Саме так тоді було створено гурт «Мій дотик». У склад команди також входить соло - гітарист Ілля Мазур , бас-гітарист Святослав Очеретний та барабанщик Тарас Опалюк. Свою музичну діяльність гурт розпочав із дня вшанування пам’яті Кузьми Скрябіна.

— Тоді, маючи ще тільки акустичні гітари, ми пішли до центральної вежі, поставили фото Скрябіна, запалили лампадки та провели творчий вечір. Перехожі надовго зупинялись біля нас слухаючи репертуар його пісень. Особисто для мене, творчість Кузьми має вагоме значення, адже саме тоді, коли мій стан після втрати зору був депресивним, мій друг приніс  аудіо книжки з його піснями і  вони витягли мене з того стану, коли опускаються руки.

За сприяння Союзу інвалідів України музиканти брали активну участь на фестивалі «Вахнівське сяйво» та «Багряна осінь на Поділлі». Організація УТОС допомогла з апаратурою та приміщенням . Зараз гурт шукає спонсорів для розвитку своєї музичної діяльності та ремонту в залі для репетицій.

— Вже плануємо робити для цього декілька кроків - написати листи, можливо, на якийсь грант. Є також ідея записати альбом нашого гурту, адже нас вже запрошують з виступами в межах області. Окремо, в дуеті з Олексієм Скрипаченком (І-ней), були на музичних заходах у Києві та Дніпропетровську. Тоді ми грали більше його репертуар, під гітару читали реп та співали кавери.  . Ми мотивуємо людей, адже, якщо когось називають обмеженим в можливостях, показуємо, що все ж вони існують, і їх потрібно максимально використовувати.  У нашого  бас -гітариста не вистачає пальців на руках, але він так майстерно грає, що люди дивуються і захоплюються його грою.

Зараз молодий гурт самостійно займається своєю рекламою, їх кличуть на радіо, беруть інтерв’ю для газет та інтернет видань. Є ідея взяти участь в телевізійних музичних проектах. У найближчих планах - опинися у Львові на вечір пам’яті Скрябіна і зіграти там, адже з цього все почалося. Цього року «Мій дотик» також грав біля вежі на честь Кузьми, але вже з електронним звучанням. І гарною прикметою стала порвана на концерті струна, як зазначає Анна.   

— Ми починаємо вивчати деякі кавери англійською мовою, серед них пісня ірландського рок – гурту The Cranberries - Zombie. Хочемо виконати на її на «Вахнівському сяйві». Але також маємо в репертуарі і авторські пісні українською.

"Моя дочка — головна підтримка" 

 Доволі активне життя молода музикантка поєднує з вихованням малої донечки. Як зазначає, вона дуже доросла для свого віку, адже в 6 років чудово орієнтується по місту, знає розклад громадського транспорту та вміє самостійно вирішувати якісь незначні проблеми.

— Вона постійно зі мною, чи потрібно поїхати з кимось на каву чи на репетицію. Стала дуже самостійною. Але цього я навіть трохи боюсь, адже будучи малою завжди говорила «я сама», і життя показує, що це не завжди добре. Але є багато позитивного в її самостійності. Це перша людина, яка поруч зі мною, що хоч іноді може бешкетувати, але згодом зрозуміє мене та припинить. Маргарита говорить, що коли стане дорослою хоче бути офтальмологом, щоб лікувати поганий зір.

Про життя і зручності у Вінниці

Не в кожному місті можна похизуватися сприятливими умовами життя для незрячих. І навіть активно використовуючи кожну можливість є проблеми, які пов’язані зі звичайною прогулянкою чи поїздкою.

— Все ж таки зручно жити незрячим у Вінниці, тому що вже є тактильна плитка біля зупинок транспорту, труби та пандуси , голосовий супровід оголошення зупинок в трамваях та тролейбусах, також озвучені світлофори. Але якщо порівнювати з Польщею,  там тактильна плитка кругом. У Чехії незрячому не потрібно працювати, адже є достатнє соціальне забезпечення. А тут, навіть якщо хочеш працювати то знайти роботу може бути складно. Але добре, що є додаткові функції Укрзалізниці для незрячих – питають, чи потрібна допомога, домовляються, тебе садять в потяг, а коли приїжджаєш -  всі вже попереджені, тебе зустрінуть і посадять на муніципальний транспорт. І люди є також добрі, завжди допоможуть.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.