«Його телефон не відповідає, хоч постійно дзвоню». Рідні шукають мінометника Віталія Чогло
- Військовслужбовця-мінометника, 47-річного козятинчанина Віталія Чогло мама, дружина та троє донькок розшукують вже майже рік.
- Востаннє вони чули рідний голос наприкінці березня минулого року. А з четвертого квітня — Віталій офіційно вважається зниклим безвісти.
Пішов третій рік великої війни росії проти України. Жінки чекають своїх чоловіків, діти — батьків, а матері — синів, які стали на оборону від ворога. Все це, на жаль, пережила і досі переживає козятинчанка Любов. Вона — мама військовослужбовця Віталія Чогло, якого вже майже рік немає поруч. Про це розповідає RIA Козятин.
15 січня 2023 року Віталія мобілізували, а з 4 квітня він вважається зниклим безвісти. З того часу, скільки б рідні не шукали, куди б не зверталися, та від сина, чоловіка та батька ні слуху, ні духу. Жодної інформації…
— 27 травня Віталію буде 48, — розповідає мама Воїна. — Востаннє він спілкувався зі своєю донькою по телефону. Розповідав, що все у нього добре, все в порядку.
До війни Віталій працював на Козятинському м'ясокомбінаті. Коли став на захист держави, воював та захищав рідну землю у складі 57 бригади, 34 батальйону, 3 роти, 1 взводу. Навесні минулого року разом зі своїми побратимами був на бойових позиціях у Часовому Яру, що на Донеччині. Тобто в одній із найгарячіших точок.
— Нам сказали волонтери, які були в його батальйоні, що вони вийшли на позиції. Віталій був навідником міномету і… прилетіла ракета, прямо в той міномет, по їх позиціях, — говорить Любов. — Після цього ніхто нічого про них не знає. Ми вже де тільки могли про нього питали, волонтери займалися пошуками. Та все марно. Побратими теж нічого не кажуть, можливо, їх теж немає. Вже скрізь шукали: і в списках полонених, і в списках поранених, і по госпіталях різних. Діти шукають його, дружина, всі ми — ніде нема. У військкоматі теж нічого не кажуть. Я вже за рік стільки виплакала…
Матір зниклого розповіла, що родичі зробили все, що в їхніх силах, аби розшукати Віталія. Були в поліції. Молодший брат здавав аналіз ДНК, всі необхідні документи. Доньки скрізь пишуть, але результату немає.
У Любові три сина. Віталій — середній. Має дружину та троє доньок. Всі вони чекають додому найріднішу людину. Моляться та вірять у диво, вірять у те, що він повернеться додому.
— Його телефон не відповідає, хоч і постійно дзвоню, — каже мама захисника. — Щохвилини і щосекунди чекаю дзвінка і думаю, а раптом хтось зателефонує. Чекаю… і так вже майже рік. Може хтось прочитає і обізветься, може побратими, які побачать його і нам повідомлять, що з ним. Я лише одне хочу — щоб він з'явився, щоб діти не плакали і не переживали. Бо ця невизначеність вбиває… Молимось і віримо, що він живий. Нам важлива будь-яка інформація, що стосується нашого Віталія. Допоможіть розшукати сина.
Сторінка доньки Віталія ТУТ.
Читайте також:
Втратив око за два тижні під Авдіївкою. Історія вінницького захисника Івана Лавренюка
Вінничанка Наталія Смірнова: «Поки я на фронті, невідомі не пускають у власну домівку сина»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
