Його просто знудило у садочку. А потім у Івасика виявили злоякісну пухлину мозку

В одному з приватних будинків Старого міста на мене чекають Володимир та Євгенія Бедрій. Ми не старі друзі і запросили вони мене не для чаювання і обговорень останніх подій наших життів. Утім, частково саме через них. Точніше через свого п’ятирічного синочка Івасика, який останніми тижнями сильно занедужав. У дитини великі проблеми зі здоров’ям і, на жаль, часу на їх вирішення, обмаль.

Не дивлячись на доволі прохолодну погоду, в будинку дуже тепло. Світловолосий хлопчик на ім’я Івасик сидить на дивані. На ньому картата сорочка з коротким рукавом і джинсові шорти. Його блакитні і втомлені очі з цікавістю ковзають по незнайомцю. Але Ваня мовчить. За нього говорить батько, який вмощує дитину у себе на руках: «Втомився, горобчик? Усі знімають тебе, так? Герой усіх новин». Івасик соромиться, не відповідає і відвертається.

Ваня справді став героєм багатьох сюжетів ЗМІ і дописів у Фейсбуці. Усі до одного із закликами про допомогу. І не більш як двадцять хвилин до мого приїзду, у нього «гостювала» чергова знімальна група.

Івасик зі своєю родиною. Татом Володимиром, мамою Євгенією та сестричкою Машею

– Все починалося просто, нам зателефонували із садочку і сказали, що Ваню знудило, – починає вводити в курс справи батько хлопчика, Володимир. – Він дуже слухняний. Якщо йому сказати їсти кашу, він буде їсти. Навіть якщо вона йому не подобається. Ми і подумали, що отруївся або перегрівся.

Хлопчика забрали додому і йому покращало. Ваня знов повеселішав. Та за кілька днів його почало нудити і запаморочилася голова. Пізніше повторилася блювота.

Занепокоєні батьки звернулися до лікарні, де запідозрили отруєння. Іншої думки був нейрохірург, який пізніше оглядав хлопчика. Лікар наполіг на терміновій госпіталізації у дитячу обласну.

Того ж вечора, 19 серпня, Івасику зробили перше МРТ. Дослідження показало вогнищеві ураження на стовбурі головного мозку. Але лікарі не могли збагнути, що саме відбувається з хлопчиком. Наступного дня Вані зробили МРТ з контрастом – і знов нічого.

Ваня розповідає мамі, що хоче поговорити з другом Тьомою. І чомусь соромиться

За кілька днів маленький вінничанин проходив уже третю у своєму житті магнітно-резонансну томографію у столичному інституті нейрохірургії ім. Ромоданова. Безрезультатно.

Усі дослідження показали, що це запалення. Може енцефаліт чи щось йому подібне. Лікарі регулярно брали на аналізи кров, брали на дослідження ліквор (спинномозкову рідину), а потім повідомили про необхідність робити біопсію. Це операція, при якій видаляють шматочок ураженої тканини і дивляться, що воно таке.

Біопсійне дослідження показало, що в п’ятирічної дитини злоякісна пухлина мозку, яка доволі швидко прогресує в розмірах. До того ж вона дифузна. Себто не має чітких меж і практично не піддається оперуванню.

– Розумієте, сину зробили в голові дірку. Засунули голку у чотири чи вісім різних місць, – продовжує Володимир, на грудях якого вже міцно спить хвора дитина. – Злоякісні новоутворення реагують на подразнення різким ростом. За один тиждень пухлина збільшилася з 2х2 см до 2х4, тобто вдвічі.

Хлопчик швидко втомлюється. Нерідко засинає прямо на руках у батьків

Після біопсії лікарі вибирали, між трьома типами новоутворень і зупинилися на найбільш схожому – злоякісній ембріональній пухлині головного мозку. Для уточнень батьків направили до Національного Інституту Раку. Там лікарі зібрали консиліум, але так само не змогли зі стовідсотковою впевненістю поставити діагноз.

– Вони нам сказали: «Давайте пробувати лікувати ембріональну пухлину, а по ходу діла визначимось, як на це реагує організм», – дивується батько. – Але ж це зовсім різні пухлини! Ми не знаємо навіть, скільки там тих онкологій: одна чи дві. Якісь лікуються хімією, якісь променево. Якщо почати неправильне лікування, стан дитини може швидко погіршитися.













Батьки почали консультуватися з лікарями зі США, Білорусі, Ізраїлю, Італії, Німеччини, Польщі, Росії і Туреччини. Фахівці останньої гарантували точне діагностування, надали запрошення і вислали калькуляцію. Вартість дообстеження і початок лікування коштує 72 тисячі доларів.

– Турецька медицина стрімко розвивається. Туди їдуть лікуватися з усього світу. Там і ціни доступніші, – продовжує Володимир. – У Ізраїлі лікування Івасика може коштувати до 350 тисяч доларів. Ми можемо починати шукати ці гроші, але це дуже важкий процес. У такій справі не можна на щось розраховувати. Навіть продавши будинок, машину і нирки з печінкою, не факт, що необхідну суму вдасться зібрати. Тому варіант з Туреччиною наразі найоптимальніший.

Не гаючи часу, батьки розпочали збір коштів. Спочатку звернулися до найближчих: родичів і друзів. Потім підключилися близькі друзі, знайомі у Фейсбуці, сусіди і колеги з роботи. Врешті склалася група, яка почала вести цю справу у соціальних мережах.

Ці люди розповсюджують інформацію, проводять благодійні акції, виходять на депутатів, громадські організації і підприємства. Іншими словами, роблять усе, щоби про Івасика дізналися якомога більше людей.

– Нам постійно щось перераховують. Як правило, це звичайні люди, які або пережили схоже, або просто хочуть допомогти, – ледве стримуючи сльози говорить мама хлопчика, Євгенія. – Незнайомці переводять кошти починаючи від однієї гривні. Дехто скидає по 5 і 10 тисяч гривень. А нещодавно, хтось скинув 19 тисяч і ми не знаємо навіть імені цієї людини. Інші постійно моляться самі, замовляють молебни в Храмах та монастирях, читають акафісти. Знайома сказала, що за Івасика моляться на всіх континентах. Ми не знаємо, як дякувати всім цим людям.

Ваня отримує протинабрякову терапію у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій дексаметазону. Через це за місяць хлопчик набрав 6 кг, що є великим стресом для його організму

На сьогоднішній день спільними зусиллями родини, близьких і небайдужих людей для Івасика зібрано понад 44 тисяч доларів. Батьки говорять, що найближчими днями будуть вилітати до Туреччини, щоб робити дообстеження і починати лікування.

– Ми не можемо більше тягнути. Йому стає тільки гірше. Івасику вже важко розмовляти, він втрачає рівновагу, почалися головні болі, – говорить батько хлопчика. – Але Ваня у нас оптиміст. Коли питаєш його, як справи, він завжди відповідає, що добре. Навіть якщо це зовсім не так. Ми не хочемо дивитися, як він… Якщо нічого не робити, то у нас точно немає шансів, – закінчує чоловік, після паузи.

Протягом майже усієї розмови хлопчик спав. А прокинувся дуже спітнілим. Батько говорить, що це один з симптомів

Володимир дивиться на сплячого сина і розповідає, що останнім часом він став більш подразливим і образливим. Каже, що рак завжди так впливає на мозок. Боляче спостерігати, як колись веселий і світлий хлопчик змінюється на очах.

– Він підходить до мене і говорить: «Папа, я відчуваю, що захворів. Але я не можу так жити. Навчи мене так жити». Він страждає і просить нас допомогти, – розповідає зажурений Володимир. – Нещодавно він підійшов і сказав, що в нього права ніжка погано слухається. Він не робив з цього трагедії. Просто розповів і пішов. Він ще дитинка, яка продовжує гратися в іграшки і яка намагається жити звичайним дитячим життям.

Але з кожним днем це стає робити дедалі важче. Ваня все частіше проситься на ручки і все менше розмовляє. Зараз він безтурботно спить на лагідних татових руках, а ще зовсім нещодавно, майже безперестанку, здавав аналізи, мужньо витримував болючі ін’єкції і приймав важкі препарати, що пороз'їдали його дитячі вени.

Таким усміхненим він був завжди. І навіть зараз намагається таким залишатися

Івасик розплющує очі і починає роздивлятися батькову футболку: «Прокинувся, горобчик» – усміхається Володимир. Хлопчик не відповідає, а тільки позіхає і, напевно, вже подумував продовжити спати, як раптом за вікном ми почули звуки пролітаючого десь вдалині літака. Горобчик підвівся і з цікавістю почав прислухатися до гудіння.

– Він у нас мріяв бути капітаном корабля, потім вирішив стати поліцейським, а тепер ще й дресируванням тварин хоче займатися. Але яких саме тварин буде дресирувати ще не визначився, – говорить усміхнена мама хлопчика. – А ще тато пообіцяв, що подарує собаку, як тільки він одужає.

Івасик сміється. І починає позувати моєму об’єктиву. Я показую йому фотографії, які виходять. Йому подобається. Він усміхається. А потім висовує язика. Тепер усміхаються всі присутні. Здається, що перед нами цілком здорова і щаслива дитина.

Івасик показує язика

Тільки це зовсім не так. У Вані спливає час. Але кожен з нас може допомогти його продовжити. І дати йому шанс на одужання. Ціна життя цієї дитини – 72 тисячі доларів, які ми разом можемо зібрати. Для цього необхідно перевести будь-яку посильну для вас суму грошей на банківський рахунок сім’ї.

Карта ПриватБанку: 5168 7573 0588 4035 

Бедрій Євгенія Володимирівна (мама)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.