Їй хот-доги сняться. Продавчиня фаст-фуду про життя, мрії та Монатіка

“Несвіжу капусту і моркву видно одразу, бо вони підсихають. А от якість майонезу і кетчупу - це вже на совісті продавця. На інших “точках” я зараз не їм - побоююсь. Раніше смачні хот-доги готували біля “Локомотиву”, давно там не була. Сподіваюсь, вони не зіпсувались”.

Ми стоїмо у невеличкому ларьку біля літнього театру у Центральному парку. У ньому продають вуличну їжу - хот-доги та гарячі напої. Тут чисто, тісно, низька стеля і лише один стільчик. Від грилю жарко і пахне смаженим тістом. Смартфон на зарядці показує “Зважених та щасливих”.

Продавщиця Іра у фартуху бігає від стола до вікна, приймаючи і видаючи замовлення. Час від часу відкриває двері холодильника, обклееного фото з овочами, які розділяють і без того маленьке приміщення навпіл. Людина з клаустрофобією тут би не працювала.

Коли хот-доги сняться

За минулий місяць на сайтах пошуку роботи по Вінниці розміщено 16 оголошень, у яких роботодавці запрошують працювати у сферу фаст-фуду. Шукають дівчат. Навчання та стажування оплачуване. З собою - санітарну книжку і ксерокопію паспорта. Обіцяють до чотирьох тисяч гривень.

Ірина Кульчицька готує хот-доги вже третій рік. У неї руде волосся, акуратний манікюр, пірсинг, кілька кульчиків у вухах і татуювання. У вільний час Іра захоплюється байками, буває на “Мотозагулах” і планує навчитись їздити.

У свої 30 дівчина встигла перепробувати різні професії. Починала з поклейки реклами. Каже, що зараз туди дівчат не беруть, бо робота не з легких.

Хот-дог у лаваші Іра називає просто - “лаваш”, а той, що в булочці - “булочкою”.

- У звичайний день продаю близько 20-30 лавашів і стільки ж булочок. У святкові - буває і по 150, - розповідає Ірина. - Після такого хот-доги починають снитись. Засинаєш і ти знов на роботі готуєш хот-доги.

Матюки і фальшиві гроші

Кілька місяців тому санітарно-епідеміологічна служба перевірила всі вінницькі фаст-фуди. Торгова точка біля літнього театру, яку Іра називає просто “точкою”, одна з небагатьох, яка витримала кілька перевірок і не зачинилась.

- По годині доводилось повторювати одне і те ж. Приходили з відеокамерами, кажуть: “стій тут, роби те”. Знімали все, нерви тріпали. Ми і без перевірок розуміємо, що для того, щоб клієнти хотіли до нас йти, має бути чисто і смачно.

Дівчина згадує дні перевірок, як найважчі. Хоча, за час роботи бували різні випадки, але вони не такі стресові.

- Одного разу дали фальшиві 200 гривень. Так складно говорили, ще кілька гривень додали, щоб здачу було простіше дати, - розповідає Ірина. - А нещодавно був неприємний випадок з чоловіками у камуфляжі. Підійшли, між собою ведуть розмову, що з АТО повернулись. Один замовив французький хот-дог, коли я приготувала, почав кричати, що він не педик, щоб таке їсти. Матюкався, намагався кинути ним у мене. Бачу, що напідпитку. Поліцію не викликала. У мене з такими розмова коротка. А на випадок особливо важких перемовин у нас десь є снігоприбиральна лопата.

Важкі “ялинки” з Монатіком

За словами Ірини, зарплата продавця залежить від продажів, тому у дні міських гулянь вони працюють до останнього клієнта. У такі дні Іра приходить додому близько півночі. Каже, що найважче працювати у новорічні свята, коли біля літнього театру ставлять ялинку і сцену.

- Увечері починається дискотека і звукорежисери напідпитку додають басів, а у нас тут всередині все підскакує, - розповідає дівчина. - Я слухаю рок, тому така музика зовсім не для мене. Щоб прийняти замовлення клієнтам, мені доводиться кричати. За кілька днів у мене сідає голос і я ненавиджу Монатіка.

Іра працює позмінно з подругою - тиждень через тиждень, тому домовитись про вихідний - не проблема. Зарплату платять щодня.

- Звикаєш, що в тебе завжди є невеликі, але гроші, - каже Ірина. - До кінця тижня вони навіть підкоплюються. За місяць виходить 4500 гривень. Непогано, враховуючи, що два тижні я вільна. Зараз, напевно, не змогла б вже працювати в офісі. Тут краще.

Як з-під носа крадуть “мрію”

Черги біля магазинчика змінюються періодами, коли клієнтів немає. У цей час Іра встигає нарізати свіжої капусти, помити дощечку і ніж.

- Моя змінниця Катя знає напевно всіх продавців у парку, я менш комунікабельна за неї, - каже Ірина. - Коли немає клієнтів, я дивлюсь Ютуб. Він мені підкидає “Зважених і щасливих”, “Танці з зірками”, серіали якісь українські і “Лігу сміху”. Коли є робота - все це просто грає для фону.

Щоранку фаст-фуд починає працювати з десятої ранку. Ірині такий графік подобається, бо можна не поспішаючи відвести дитину в школу.

- Пам'ятаю лише кілька днів, коли ми не відкрились: якось восени цілий день йшов дощ, а взимку були сильні морози. Я прийшла, а тут льодяне царство - на стінах іній, продукти зіпсувались. Взимку ставимо обігрівач, працює гриль - можна навіть двері привідкрити. Влітку складніше - буває так, що вентилятор навіть не рятує, хочеться роздягатися.

Якось Іра ставила біля вікна замовлень скриньку з написом “на мрію”. Хотіла зібрати на мотоцикл. З клієнтами жартувала, що збирає на деталі.

- Бували випадки, коли з неї витягували гроші. Там же зовсім не багато було, але люди з-під носа намагаються вкрасти. Забрала. Чоловік купив мотоцикл, зараз з ним катаюсь.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.