«Я з кондукторів не піду…» Вінничани пропонують дати звання «Людина року» простій жінці

Цю симпатичну жінку-кондукторку пропонують визнати "Людиною року"

Про пані Раїсу»20 хвилин/RIA»  дізналася від користувачів Фейсбук. Так гарно писали про неї! Прізвище не згадували, тільки ім’я. Незважаючи на це, у  «Вінницькій транспортній компанії» одразу здогадалися, про кого йдеться.

-Це про нашу Раїсу Григорівну пишуть, - повідомив Віталій Портянко, начальник служби, що відповідає за роботу кондукторів. – Глуханюк її прізвище. Вона буде працювати в суботу (йшлося про 6 жовтня – Авт.) на десятому маршруті тролейбуса «Вишенька-Чехова», там її можете побачити. За весь час її роботи на неї не було жодної скарги. Зараз пасажири такі, що на всіх пишуть. На Раїсу Григорівну теж пишуть, але не скарги, а подяки.

Пасажири такі різні – хоч кіно знімай

Журналіст проїхав частину шляху десятим тролейбусом. Спостерігав, як працює кондуктор. Спершу вона не знала, що серед пасажирів є той, хто уважно стежить за її роботою. Невже на її місці можна усміхатися? А вона це робить. Усмішка прикрашає обличчя. «Дякую, дякую, мої рідні», «Візьміть квиточок,  будь ласочка», «Тримайтеся, мої хороші», «Мої сонечка». Слухав ці слова і дивувався: звідки у кондуктора скільки любові до пасажирів? Саме любові, а не простої уваги.

Пізніше запитав пані Раїси, де вона чула їх. Каже, так мама говорить. По завершенні зміни кондуктор мала трохи часу для спілкування. Роботу закінчила о 15-й. Потім касу здавала.

-Коли знов на зміну? - запитую

-О сьомій вечора, - каже, усміхаючись.

-?!

- Тільки вже  не на маршрут, - пояснює. - Даю відпустку тим, хто миє тролейбуси. Зараз провідаю сестру, вона проживає на Вишеньці, трохи ноги спочинуть, бо вночі знов не буде коли присісти. Мені ще й добиратися не близько, проживаю у селі в Калинівському районі. За три роки роботи звикла. Головне у нашій роботі – не конфліктувати, по-людськи ставитися до пасажирів. А вони ж такі різні! Кіно можна знімати.

Кондуктор пояснила, що бачить людину наскрізь. Тільки ступив пасажир на підніжку, уже знає, буде розраховуватися, чи ні.

-Є такі, які божаться, що не мають грошей, - говорить пані Раїса. – Хто каже правду, а хто – ні, у них на лиці написано. Що роблю у таких випадках? Не буду ж до них у кишені чи гаманець залазити. Уважно дивлюся їм в очі, усміхаюся, повертаюся і йду. Спантеличено дивляться услід. Не розуміють, чого кондуктор усміхається. Її обманули, а вона….

Кондуктор переконана, що скандалити з такими – собі на шкоду. Вона про це відверто говорить начальству на нарадах. Найскладнішим називає пятий маршрут тролейбуса. На ньому чи не найбільше незадовлених пасажирів. 

-Мені дуже подобається працювати з людьми, але щоб без скандалів, - говорить пані Раїса. – Я не вивчала психології, не читала спеціально літератури, як треба поводитися з людьми, як спілкуватися у колективі. Серце підказує. Мабуть, у мене це закладено батьками.

Не ображай сестричку, вона сонечка не бачить

Її старша сестра у дитинстві мала слабкий зір. На жаль, вилікувати не вдалося. Зовсім стала незрячою. Мама постійно нагадувала Раїсі, братові Валерію, щоб були уважними до сестрички. «Вона сонечка не бачить».

-Мама дуже лагідно зверталася до сестри, - говорить пані Раїса. – Такими словами зараз я розмовляю з людьми. Сестру підтримувала у дитинстві і тепер стараюся це робити, коли є можливість. Вона працювала в УТОСі, вийшла заміж, має житло.

Діти пані Раїси, два сини, так само уважні у ставленні до людей. Інколи чує від них ті само слова, якими вона говорить з людьми.

-Думаю, мені раніше не вистачало спілкування, тому зараз це проявилося так активно, - розмірковує пані Раїса. – Раніше я працювала на м’ясокомбінаті у Вінниці. Закінчила училище після школи і взяли на роботу на конвеєр. Там було не до розмов.  Коли комбінат закрили, влаштувалася у Приборівці у м’ясний цех. Це в Липовецькому районі. Далеко їздити, це правда. Як тоді виїжджала з дому о 5 годині 10 хвилин, так само і зараз. У цей час через наше село на Вінницю йде електричка. Тоді добиралася в Приборівку, тепер – у депо.

У її житті був період, коли вкрай знадобилися гроші на лікування. Поїхала на заробітки у Москву. Після усіх перипетій вирішила, що досить уже кататися. Планувала зайнятися городництвом на городі біля хати. Однак не так сталося, як гадалося.

У депо привела невдача з… огірками

Йти працювати кондуктором пані Раїсу підштовхнула невдача з вирощуванням городини. У селі Гулівці, звідки вона родом, і де проживає, має город, доглядає невелике господарство. Чоловік допомагає, він працював складачем вагонів на станції. І мама в цьому ж селі. Молодший син Вадим з ними, він теж працює у Вінниці. Старший, Руслан, вже одружений. У приймах. Живуть у дружини в Полтавській області. Виховують двох хлопчиків.

-Три роки тому вирішила я зайнятися городництвом, - каже Раїса. - Посадила всіх родичів гарбузових - капусту, столові буряки, цибулю, огірки, помідори. Порадили одні люди обробити їх від шкідників. Сказали, яким саме препаратом. Я ж не агроном. Послухалася поради. Та щось не склалося. Чи препарат не той, чи приготувала не в тій пропорції... Словом, згоріла вся моя городина, а правильніше сказати, вся моя робота, всі старання. Єдине, що вціліло, помідори. Ніколи в житті так не журилася, як тоді.

Якраз у той час  в село приїхав брат Валерій Шевчук. Подивився на зажурену сестру, послухав, як вона бідкається, за що має далі жити, і запропонував йти кондуктором. До речі, пан Валерій також працює в транспортній компанії.

Чому кондуктори не тримаються роботи?

-Брат зізнається, що не був упевнений, що я надовго затримаюся, - говорить Раїса. – Всі знають, як часто змінюються на цій роботі люди. А мені подобається. Піду хіба що тоді, коли введуть електронні картки. А так – ні, буду працювати.

Мені добре серед людей. Якщо робота не подобається, працювати людину не заставиш. Всі хочуть, щоб платили більше. Не виконав місячний план, отримаєш міні малку. От сьогодні у мене нема плану. Субота, пасажирів мало. Бувало, прошу водія, аби не просто нагадував, що треба платити, а якось по-іншому це говорив, людяніше.  Такі хлопці, що вміють це робити. І люди розраховуються.

При бажанні можна підзаробити. Я це роблю. Підробляю тим, що вночі мию тролейбуси.

Ось кому треба давати звання «Людина року»!

-Їхала у тролейбусі N10 сполученням "Вишенька-Чехова", - написала у Фейсбуці одна з вінничанок. - Вранці година пік, тролейбус набитий людьми, кожен поспішає, багато хто знервований... І тут з'являється жіночка-кондуктор. Красива, охайна і неймовірно добра та ввічлива! Кожному, хто розраховувався за проїзд чи пред'являв проїзні або посвідчення , посміхалася і говорила "Дякую" . Обілечувала зі словами:  "Візьміть, мої хороші!". Коли тролейбус різко гальмував, підтримувала, хто стояв поруч, казала: "Тримайтеся, мої хороші! Обережненько, мої любі!". Дівчину підтримала словами :"Тримайся, сонечко!"
Мені теж дісталася порція позитиву і усмішки цієї жіночки, і підняла настрій від самого ранку, за що щиро їй вдячна! Приємно, що є такі люди, які випромінюють добро, ввічливі та привітні! Побільше б таких кондукторів! Висловлюю подяку Вінницькому ТТУ за ось таких працівників.

-Ось кому треба давати звання «Людина року»! Ось яких людей має знати Вінниця, а не тільки про бізнесменів і начальників чи політиків! – це ще один пост у Фейсбуці.

-А кажуть, що все залежить від зарплати! Неправда. Цій жінці теж м ало платять, як іншим кондукторам. Але це не заважає їй бути привітною до людей..

-Коли попадаю на її зміну, сама усміхаюся, як бачу цю кондукторшу. Як мало треба для гарного настрою!

Кондуктори стануть консультантами

Михайло Луценко, керівник «Вінницької транспортної компанії»:

-Одна з причин звільнення кондукторів, є повідомлення про перехід оплати за проїзд на електронний квиток, - каже пан Михайло. – Хоча зарплата у кондукторів дійсно невисока. 20% преміальних отримують за підсумками місяця ті кондуктори, які мають подяки від пасажирів. Пояснюємо своїм працівникам, що навіть після зміни в оплаті за проїзд, вони  зможуть продовжити роботу. Адже у кожному трамваї, тролейбусі, автобусі, потрібні будуть консультанти, які пояснюватимуть пасажирам, як правильно користуватися валідаторами. Перехілний період – справа не одного дня, думаю, що й не одного року. Дехто з молодих хлопців перенавчається на роботу водія трамвая чи тролейбуса. Уже 12 кондукторів обрали такий шлях.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.