З червня 2014 року Ігор проходив службу у батальйоні особливого призначення «Миротворець». В зоні АТО він був командиром штурмової роти і брав участь у боях за звільнення Торецька, Попасної, Іловайська.
Ігор згадує, як отримав поранення в пекельному бою за Іловайськ.
— Все навкруги було спокійно й відносно тихо. Але раптом все злилося в один довгий безсонний день зі шквалом вогню та вибухами «градів», який здавалось вже не завершиться, — розказує вінничанин.
Там, на Сході йому довелось пережити чимало, але труднощі не зламали Ігоря, тому навіть після отриманих поранень, хлопець повернувся та разом з іншими правоохоронцями підтримував порядок в звільненому від загарбників Торецьку (тоді – Дзержинську) та Слов’янську. Із сумом згадує він колег, які пліч-о-пліч поряд з ним відбивали ворожі атаки та не повернулися додому живими.
Згадуючи про найважче, що йому довелось пережити, говорить, що тяжче було його дружині Оксані та маленькому сину Захару. Але саме завдячуючи тому, що вони вірили та чекали, він мав величезну духовну підтримку. Він переконаний, що саме їхня віра в нього давали йому сил боротися.
Після двох років служби на Сході, Ігор повернувся додому, але службу не полишив і продовжує охороняти порядок. Зараз він служить вдома на Вінниччині в батальйоні патрульної служби «Вінниця» та займає посаду заступника командира.
Ігор каже, що події на Сході тепер назавжди залишаться невід’ємною частиною його життя. Він систематично з колегами–бійцями виїжджає до території проведення Операції об’єднаних сил для виконання службових завдань.
Джерело: Національна поліція.
Читайте також:
Вінничан кличуть на Школу лідерства учасників бойових дій. Куди звертатися?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер