«Врятувати ногу вдалося чудом»: інтерв’ю з травматологом, який бачив війну, а тепер лікує дітей у Вінниці

• Молодий, професійний, рішучий.

• Саме таким є Денис Кочерга, дитячий ортопед-травматолог, який щодня зустрічає маленьких пацієнтів у відділенні вінницької лікарні.

• За плечима лікаря — досвід роботи в умовах війни: крики поранених, прохання врятувати руку чи ногу, боротьба за життя.

• Сьогодні він повернувся до мирного фронту: лікує дітей і охоче ділиться своїм безцінним досвідом.

Денис Кочерга — дитячий ортопед-травматолог із бойовим досвідом, який на власні очі побачив реалії війни і знає, як рятувати життя на межі можливого. Професійну освіту він здобув у Вінницькому національному медичному університеті імені М. Пирогова та не один рік працює як із маленькими пацієнтами, так і з дорослими.

За плечима лікаря — робота в умовах, де ціна кожної хвилини надзвичайно висока. Саме цей досвід сформував його підхід до професії та відповідальність за кожне рішення.

Журналістка поспілкувалася з Денисом Кочергою про щоденну роботу травматолога, виклики воєнного часу та про те, що варто знати кожному, аби вберегти своє здоров’я — і здоров’я своїх дітей.

Заплакана дівчинка заходить до травмпункту разом із батьками, міцно притискаючи ліву руку до грудей. Їй дев'ять. Звичайне катання на ковзанах у Льодовому клубі закінчилося падінням і різким болем, який змусив негайно їхати до лікарні.

У приймальному відділенні — рентген. Кілька секунд лікар уважно вдивляється у знімок і без зволікань каже: « Перелом зі зміщенням, потрібно поставити кістку на місце». Для батьків ці слова звучать як вирок — страшні, тривожні, такі, що важко одразу прийняти й усвідомити.

Денис Кочерга сідає поруч із дитиною. Спокійно говорить, пояснює кожен крок — так, щоб страх відступив. За кілька хвилин зачиняє двері кабінету і просить батьків зачекати в коридорі.

Маніпуляція триває недовго. Уже за десяток хвилин усе позаду: біль вщухає, на руці з’являється гіпс, а на обличчі дівчинки — полегшення.

— Усе буде добре, — заспокоює лікар. — Кістку поставили на місце, вона стала в анатомічно правильне положення. Зростеться.

Родину відправляють додому з рекомендаціями та контрольним оглядом попереду. Таких історій у щоденній практиці дитячого ортопеда-травматолога Дениса Кочерги — десятки щодня.

— Ми кожного дня працюємо з травмами, переломами, забоями, — розповідає Денис Миколайович. — Найпоширеніші випадки, з якими звертаються пацієнти сьогодні, — це переломи кісток, вивихи плеча та надколінника, розтягнення зв’язок гомілково-стопного суглоба, забої м’яких тканин після побутових падінь, посттравматичні болі.

Під час розмови лікар зізнається, що його робота зараз не порівнянна з тим, що він пережив на передовій. У травмпункті день за днем спокійніше, ніж у зоні бойових дій, де від кожної хвилини залежить чиєсь життя.

— Там зовсім інші масштаби травм, — розповідає Денис Миколайович. — Найбільше — це осколкові поранення. Також дуже багато ран і ампутацій, тобто травматичних відчленувань кінцівок. Це зовсім інший рівень травматології — швидкість прийняття рішень, контроль кровотечі, стабілізація пацієнта перед евакуацією. Кожен рух, кожна хвилина важить неймовірно багато.

Лікар служив спершу у сухопутних військах, потім у морській піхоті, очолював евакуаційне відділення медичної роти. Він побував у Лисичанську, Золотому, Сіверськодонецьку, а службу закінчив у Херсоні. Починав солдатом, згодом став бойовим медиком і закінчив службу у званні лейтенанта.

— І після всього цього ви повернулися до роботи з дітьми?

— Так, — каже лікар з легкою усмішкою. — Недавно звільнився і повернувся до Вінницької обласної дитячої лікарні. Тут зовсім інший темп і травми, але кожна дитина потребує такої ж уваги і точності. Той досвід навчив мене не лише професійності, а й терпінню, спокою та вмінню пояснити дитині і батькам, що відбувається і як діяти.

— Мабуть, зараз, у зимовий період, збільшується кількість маленьких пацієнтів? Хоча цей грудень поки що не подарував нам снігу й сильних заморозків, проте цікаво дізнатися з вашої практики, чи справді зростає кількість травм серед дітей узимку і які вони найчастіше.

— Насправді, навпаки, — пояснює Денис Кочерга. — Взимку до лікарів частіше звертаються дорослі пацієнти. Особливо люди старшого віку, які падають на слизькій дорозі — їхні травми зазвичай серйозніші. А діти частіше травмуються влітку: через дерева, велосипеди, самокати, батути. Зимові падіння теж трапляються, але маленькі діти, одягнуті в теплий одяг, часто просто перекочуються, встають і йдуть далі. Травм серед дітей узимку значно менше.

— Тобто зиму можна назвати «спокійним» періодом?

— Так, можна й так сказати. А от літом у нас справжній наплив пацієнтів. За день у середньому приймаємо близько 100–120 дітей, і приблизно 10–15 з них потребують оперативного втручання.

— Де найчастіше діти травмуються? Який вид спорту найбільш небезпечний?

— Насправді неможливо назвати якийсь конкретний вид спорту, де найбільша ймовірність травм, — пояснює лікар. — У кожному спорті є свої ризики. Наприклад, у футболістів часто трапляються травми гомілковостопного або колінного суглоба, у баскетболістів — вивихи або розтягнення, у тих, хто займається єдиноборствами, — переломи або удари. Сьогодні до нас поступив хлопчик із переломом нижньої частини передпліччя — він отримав травму під час змішаних єдиноборств на змаганнях. Тому все залежить від того, чим займається дитина, від її техніки, підготовки та умов тренування.

— На жаль, трапляються і ДТП. Діти через неуважність потрапляють під колеса машин, або виїжджають на дорогу на велосипедах чи самокатах. Як часто до вас звертаються постраждалі після ДТП?

— Не так часто, як після побутових травм або падінь на вулиці, — каже лікар. — Більшість травм трапляється через падіння з велосипедів, самокатів, скейтів. ДТП зустрічаються рідше, але теж бувають.

— З вашого досвіду, можливо, запам’яталися якісь випадки, які вразили вас найбільше?

— Так, таких випадків дуже багато за роки роботи, — відповідає Денис. — Пам’ятаю два, які особливо запам’ятались. Перший — коли я був інтерном. Дівчинка близько двох років засунула руку в м’ясорубку. Викликали навіть рятувальників, щоб розібрати м’ясорубку і надати допомогу. Другий випадок — коли батько на комбайні здавав назад, а за технікою стояла дитина, яку він не побачив. Травмувало кінцівки, і нас викликали санавіацією до одного з районів Вінницької області. Ми їхали з колегою і надавали допомогу прямо на місці.

— Завершилось це ампутацією?

— Ні, — каже лікар. — Чудом вдалося врятувати ногу дитині. Потім її перевели до обласної дитячої лікарні, і я сам бачив, що нога на місці, коли перев’язки робили. Випадок був років сім тому, але він залишив сильне враження.

— Важливо запитати, як правильно батькам реагувати. Часто бувають ситуації, коли дитина впала, плаче, і це може бути звичайний забій, а може й перелом. Як варто поводитись? Чи одразу їхати до лікарні, чи можна надати якусь допомогу самостійно?

— Насамперед, батькам головне не панікувати, — пояснює Денис Кочерга. — Сильна паніка чи шок лише погіршують ситуацію. Треба зберігати спокій і надати першу допомогу. Якщо кінцівка явно зігнута чи не повертається в звичне положення, її потрібно знерухомити, наклавши шину. Це може бути будь-що підручне — наприклад, палиця або навіть щось прив’язане тканиною, щоб зафіксувати руку чи ногу. Далі важливо підняти кінцівку та прикласти холод — через тканину, щоб не обморозити шкіру. І ніколи не намагатися вправляти чи тягнути кінцівку самостійно.

За сильного болю можна дати дитині знеболювальне, наприклад ібупрофен. Якщо ж є кровотеча — діяти максимально швидко. А у будь-якому випадку травму потрібно показати спеціалісту, у травматологічне відділення. Важливо розуміти: лікувати травму треба одразу, не відкладати, інакше можуть виникнути незворотні наслідки.

— Які найчастіші помилки допускають пацієнти під час відновлення після травм та операцій?

— Їх досить багато. Найпоширеніша — занадто рано навантажувати ушкоджену кінцівку. Це може призвести до повторного перелому або зсуву, а якщо був встановлений металевий фіксатор — навіть до його пошкодження. Крім того, пацієнти часто ігнорують лікувальну фізкультуру та фізіотерапію. В результаті виникають контрактури — тобто обмеження рухів у суглобі, біль і слабкість м’язів. Дехто самовільно знімає гіпс або ортез, а це теж серйозна помилка. Інші, навпаки, надмірно оберігають кінцівку і не розробляють її вчасно — це теж веде до атрофії м’язів і контрактур.

Лікар зауважує, що однією з найнебезпечніших помилок пацієнтів є ігнорування графіка візитів та контрольного рентгену. Коли він зустрічається з пацієнтом уперше після перелому чи травми, завжди пояснює, як правильно поводитися, дає чіткі рекомендації та наполягає на повторній консультації через 5–6 днів із повторним рентгеном.

Пояснює, що на момент травми завжди присутній набряк, який через кілька днів спадає. Іноді перелом на першій рентгенограмі виглядає стабільним, але на контрольному знімку може виявитися зміщення. У такому разі фізіологічне зрощення не відбудеться і необхідна операція. Пацієнти, які ігнорують ці контрольні обстеження, втрачають дорогоцінний час і потім нарікають на лікарів, хоча ситуацію можна було виправити на ранньому етапі.

— Слухайте свого лікаря, проходьте контрольне обстеження і не поспішайте. Реабілітація потребує терпіння. Кінцівка має час на відновлення, і поспішні дії можуть лише нашкодити, — наголошує лікар-травматолог.

— Чи є поради для дітей, щоб уникати серйозних травм та переломів?

— Повністю попередити травми серед дітей практично неможливо, — каже фахівець. — Тут більше порада для дорослих: навчити дитину правильно падати. Це корисно всім — не лише спортсменам. На заняттях із боротьби або єдиноборств цьому спеціально навчають: групуватися, правильно приймати удар, захищати голову й кінцівки. Такі навички можна також практикувати вдома — це допомагає мінімізувати травми при падіннях.

Якщо ж трапилась травма і потрібна термінова допомога, не варто чекати — у Вінниці завжди готові прийти на допомогу маленьким пацієнтам. Цілодобовий травмпункт КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня ВОР» приймає дітей у будь-який час доби.

Адреса та контакти:

Травматологічне відділення
м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 108
Телефон: (0432) 55-11-03

 

Читайте також:

У Вінниці жінку з рідкісною формою інфаркту «витягли з того світу»

П’ять років по трагедії: водію, що насмерть збив вінничанку на Майдані, винесли вирок

Загинув водій, троє людей у лікарні. Під Гайсином зіткнулися KIA і Ford

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.