Вінниця у спогадах Леоніда Косаківського: якою була юність і шкільні роки першого київського мера

Біля рідного дому на вулиці Пирогова, 6

• Леонід Косаківський пригадав своє дитинство та юність у Вінниці. Він розповів про двори, шкільні роки та міські краєвиди.
• Особливо згадує улюблені місця, які формували його характер. Ці спогади залишили незабутнє враження про рідне місто.

Леонід Косаківський, перший обраний мер Києва після здобуття Україною незалежності, для книги свого друга Сергія Лютворта розповів про своє життя у Вінниці.

10 липня 1994 року він переміг на перших прямих виборах мера столиці, обійнявши посаду голови Київської міської ради народних депутатів. З 12 червня 1997 року, після ухвалення нового Закону про місцеве самоврядування, він став Київським міським головою, а до того, з 1995 по 1996 рік, обіймав посаду голови Київської міської державної адміністрації.

Вінниця. 11 вересня 2019 року

Леонід Косаківський разом із дружиною побували у Вінниці, відвідали могили рідних і пройшли знайомими з дитинства місцями. Він згадує, як вони зайшли у двір на вулиці Пирогова, 6, де жили на третьому поверсі, і відзначає, що балкон тоді мав трохи інший вигляд, а зараз у квартирі мешкають інші люди.

Відтоді Косаківський у Вінниці більше не був — спершу почався ковід, потім війна, додалися проблеми зі здоров’ям, що заважали здійснити поїздку.

«Маю надію, що Бог ще дасть сил і можливостей побувати фізично на моїй малій Батьківщині», — зізнається чоловік.

Цього року друг дитинства Сергій Лютворт попросив його поділитися спогадами про Вінницю та двір для своєї книги, і ось дещо з них.

Дитинство і підліткові роки 

«Хоча я народився 21 січня 1950 року в селі Чернівці, вже в лютому батька перевели працювати до Вінниці, і я до від’їзду до Києва був вінничанином», — згадує Леонід Косаківський.

Цей період припав на його підліткові роки, доки у 1967 році він закінчив школу з золотою медаллю і вступивши до Київського держуніверситету на радіофізичний факультет, не поїхав  до Києва.

«Як і всі діти, ми мали свої «турботи» і жили в іншому вимірі. Дорослі справи нас не надто цікавили — ми про них просто не говорили. Я й досі не знаю, хто з мешканців нашого будинку де працював, за деякими винятками. Дорослі жили своїм життям, а ми проводили весь вільний час у дворі», — розповідає Косаківський.

У ті часи не було гаджетів, відеоігор, інтернету чи YouTube, телевізори були рідкістю, а радіоточка — майже у кожному домі. Взимку діти грали в шахи, шашки, лото, «морський бій», читали книги, а на вулиці ганяли у футбол, грали в городки, жмурки, лазили по горищах, підвалах і деревах, їздили на велосипедах і потайки вирушали на мандри містом та передмістями.

Особливо він згадує дворову культуру того часу:

«Це була справжня дитяча й підліткова спільнота. Ми не були «відірви голови», але й не пай-хлопчиками — звичайними, як усі в нашому віці. Постійно розбиті коліна й лікті, вимазані зеленкою — нудно нам не було ніколи точно».

Літо Косаківський проводив у селі Козинці, а зимові канікули — у Турбові, у дідуся. Навіть після від’їзду до Києва дворові стосунки залишалися: під час студентських канікул друзі збиралися на ночівлі у дворі, він трохи бринькав на гітарі, а потім шляхи все більше розходилися, залишаючи лише епізодичні контакти.

Вінниця у спогадах: міські краєвиди і колоритні місця

Для Леоніда Косаківського Вінниця — це сонячне, зелене, світле, приязне, багатонаціональне, толерантне місто.

«Ще були живі батьки, рідні, друзі. Все життя було попереду. Ми росли разом із містом, воно формувало нас, вчило, закладало основи характеру й моральних цінностей. Тут усе було вперше».

Він згадує базар Калича — «живе, галасливе, вінницьке «Черево Парижа», універмаг із самообслуговуванням, новий ринок «Урожай», парк ім. Миколи Леонтовича з атракціонами та морозивом, Літній театр, де виступали знаменитості.

Ще одним важливим місцем для дітей і підлітків був стадіон.

«Мій брат навчався у 2-й школі, і їх туди водили на уроки фізкультури. А я займався там у секції легкої атлетики. Я перепробував майже всі види спорту, але найдовше затримався саме в легкій атлетиці. Найбільше мені подобався біг з бар’єрами. Хто ж тоді знав, скільки їх доведеться долати вже у дорослому житті?».

Улюбленим місцем дозвілля були також кінотеатри, зокрема кінотеатр ім. Коцюбинського:

«Скільки фільмів ми тут переглянули! А ще в фоє на другому поверсі перед сеансами грав естрадний оркестр. Лунали популярні мелодії — і наші, і закордонні. Іноді ми намагалися туди будь-якою ціною потрапити, щоб їх послухати».

Згадується і знаменита вінницька «стометрівка» — від рогу вулиці Козицького (нині Оводова) до рогу вулиці 9-го Січня (Артинова). «Тут вечорами у вихідні дні, а дехто і в будні, вінничани прогулювалися туди-сюди. Сучасною мовою — “тусувалися”. Але це нас не цікавило. Знали про неї — та й годі».

Музично-драматичний театр ім. М.К. Садовського залишився ще однією важливою пам’яткою:

«Щороку тут проходили звітні концерти шкіл — учасниць міського огляду художньої самодіяльності. Це була подія! Зал завжди був повний, а наша 17-та школа стабільно брала призові місця. Ще з молодших класів я виступав від школи — і в театрі, і в Будинку офіцерів. Як учасник танцювального ансамблю ми виконували «Гопак», а я співав у дитячому хорі. Мав, як казали, гарний високий голос. А потім почалася його ломка — й у мене з’явився баритон, який годився хіба що для виступів політичного характеру.

Місто розбудовувалося й розвивалося. Ми намагалися побачити все нове, що з’являлося у Вінниці», — розповідає Леонід Косаківський.

Чоловік також згадує перші трамвайні лінії та тролейбус, забудову Вишеньки і Свердловського масиву, Староміський міст, телевізійну вежу 1961 року, яка поступалася лише Empire State Building, і всі нові будівлі, що з’являлися у місті.

«Минає час, і, як це зазвичай буває, погане забувається, а залишаються лише найкращі спогади. Де б ми не опинилися, ми часто подумки повертаємося до дитинства. Зараз, коли я востаннє відвідав Вінницю у 2019 році, неповторний дух затишного міста залишився. Хай так буде і надалі. Вінниця, ти завжди прекрасна! До побачення, сподіваюся», — пише Леонід Косаківський.

Читайте також:

Затримали вінничанина, який за $11 500 організовував «турне» до Молдови

На Келецькій нічні перегони на BMW закінчилися смертю пішохода

Вінниця під атакою «шахедів» та ракет. Зафіксували влучання у цивільні об’єкти

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.