Вінниччина втратила голос Поділля. Трагічно загинув народний артист Микола Янченко

Альона ЧЕРНІЮК

Зупинилося серце Миколи Янченка — артиста, чия творчість стала невід'ємною частиною народних свят, весіль і концертів упродовж десятиліть.
Народний артист України загинув 1 липня у Стрижавці за трагічних обставин.
Його пісні та внесок у збереження подільської культури залишаться у пам’яті тисяч людей.

Сьогодні, 1 липня, стало відомо про загибель Миколи Янченка — вінничанина, під пісні якого святкували весілля і дні народження люди різних поколінь. За попередньою інформацією, життя Народного артиста України обірвалося у селищі Стрижавка поблизу Вінниці.

Трагедія сталася на території приватного домоволодіння. Митець отримав смертельне ураження електричним струмом у басейні. Попри зусилля, врятувати артиста не вдалося.

Смерть артиста стала шоком для його близьких друзів та колег. Зокрема, болем від утрати поділився Михайло Березутський, який написав короткі, але зворушливі слова у Facebook:

«Спочивай з Богом, братику Миколо! Легких тобі хмаринок».

«Сьогодні українська пісня осиротіла. Пішов у вічність Народний артист України Микола Янченко — талановитий співак, який усе життя присвятив українській пісні та культурі. Світла пам’ять. Щирі співчуття рідним і близьким», — написала Інна Грицюк.

Життєвий та творчий шлях артиста

Микола Янченко народився у 1959 році в селі Канава Тиврівського району. Свого часу він проживав у селі Моївка, а згодом оселився у Вінниці. Його творчість була глибоко вкорінена у подільські традиції та народні мотиви.

Свій творчий шлях Микола Янченко розпочав ще в юності з виступів на весіллях, згодом перейшовши до активної концертної діяльності. У 1993 році він зробив важливий крок у своїй кар'єрі, випустивши збірку «Моївське весілля». За значний внесок у розвиток українського мистецтва у 2016 році йому було присвоєно звання Народного артиста України.

Чоловік здобув широке народне визнання як автор та виконавець десятків хітів, серед яких «Лише у нас на Україні», «Перелаз», «Карасик», «Ой чого ж Ви, мамо, посивіли рано» та «Яблуня Пепінка».

Феномен «Маминої печі»

Однією з найвагоміших культурних ініціатив артиста стало заснування щорічного фестивалю народної та естрадної пісні «Мамина піч». Микола Олександрович був не лише ідейним натхненником, а й головним рушієм цього проєкту. Завдяки його зусиллям, звичайне село Канава на Вінниччині щороку перетворювалося на справжній епіцентр музичного життя.

Фестиваль став місцем зустрічі зірок української сцени та фольклорних колективів, об’єднуючи тисячі глядачів навколо живої музики, спогадів про батьківську науку та відчуття єдності.

Чому його називали «головним кумом»

Творча спадщина музиканта — це десятки композицій, у яких тонка лірика органічно перепліталася з іскрометним гумором. Проте особливе місце у серцях слухачів посіли його пісні про родину, щирі стосунки та українське застілля. Саме завдяки одному зі своїх найвідоміших хітів артист здобув народне визнання та почесне неформальне звання «головного кума України». Його мелодії стали невід'ємною частиною святкувань, а рядки з пісень розійшлися на цитати, ставши справжнім народним надбанням.

Останнім часом Микола Янченко продовжував тримати культурний фронт, активно підтримуючи Збройні Сили України виступами на благодійних концертах.

Наталя Заболотна, начальниця Вінницької ОВА, наголосила, що Микола Олександрович все життя присвятив українській пісні та розвитку рідного Поділля, об'єднуючи людей навколо нашої культури.

Окрім творчої діяльності, Микола Янченко активно працював і на благо громади. Він був депутатом Вінницької обласної ради кількох скликань, приділяючи особливу увагу розвитку культури, духовних цінностей та збереженню історичної спадщини.

— Відійшов митець, який умів перетворювати звичайні людські історії на пісні. Митець, якого слухали не лише зі сцени — його співали за столом, у родинному колі, серед друзів. Його творчість була зрозумілою кожному, бо в ній жили щирість, добрий гумор, пам’ять про батьківську хату, любов до матері, до людей і до України. Голос Миколи Янченка замовк. Але його пісня не змовкне. Вона залишиться у культурній пам’яті Поділля, у серцях слухачів і в репертуарі тих, хто продовжуватиме нести українську пісню наступним поколінням, — написали в спільноті «Культура Вінниччини».

Попрощаються з артистом 3 липня: