Тепер твоя душа на небесах.. Зупинилось серця морського піхотинця Володимира Богачука

• «На щиті» додому повертається 28-річний матрос 37-ї окремої бригади морської піхоти Володимир Богачук. Серце мужнього Воїна зупинилося 22 жовтня в опіковому відділенні Київської міської клінічної лікарні.

Окупанти 7 жовтня обстріляли FPV-дронами позиції українських військових в населеному пункті Торецьк. Саме там, разом з побратимами, знаходився Володимир Богачук. Близько 5 годин військові перебували у задимленому підвалі палаючої будівлі.

— Ризикуючи життям, отримавши численні опіки, хлопці зуміли дістатися до позиції побратимів. Звідти, усі троє потрапили до лікарні, спочатку у Дружківці, потім у Дніпро, а згодом у Київ. Саме у столиці, практично на руках у матері та батька, серце молодого бійця зупинилося… Рідні хлопця не можуть усвідомити, що їхнього турботливого, чуйного сина, з яким вони ще нещодавно розмовляли й приносили улюблені мандарини — більше немає серед живих, — розповідають на сайті Жмеринської громади.

Володимир Богачук виріс у селі Леляки. Навчався у Жмеринському ліцеї №4 та №5. Закінчив Жмеринську філію Харківського університету Сучасних знань. Після навчання працював у Вінниці на підприємстві зі встановлення сонячних батарей, згодом вирушив на заробітки до Польщі. До Збройних Сил України Володимир приєднався у травні 2023 року. Мав за плечима армійський досвід, тож, коли отримав повістку, не став ховатися, а мужньо прийняв рішення захищати Україну та своїх рідних. Як зізнавався згодом - хотів піти боронити країну добровольцем раніше, але шкодував маму та сестру, адже бачив, як вони переживають за тата, який ще 25 лютого 2022 року добровільно став на захист Батьківщини.

« Я пішов одразу до війська з єдиною мотивацією – щоб моєму синові не довелося брати до рук зброю. Хто ж знав, що ця війна триватиме так довго… Менше за все на світі я хотів, щоб мій юний син пережив усе те жахіття, яке йому довелося пройти», — розповідає батько Володимира , ветеран війни Анатолій Богачук.

Володимиру  довелося пережити чимало. Виконуючи завдання оператора БПЛА, воїн знищував окупантів на Херсонщині, а згодом на Донецькому напрямку. На початку 2024 року отримав важке уламкове поранення обличчя. Найбільше постраждали очі. Хлопець переніс 3 надскладні операції, але після місяця реабілітації, зі швами на очах, повернувся до побратимів на нуль.

«Він був надзвичайно добрим, ніколи не підвищував голос, завжди був готовий простягнути руку допомоги. За це його усі довкола любили. Розповідав, що попри усі складнощі війни, там на фронті, зрозумів, що таке справжня дружба і як це ділитися останнім шматком хліба та ковтком води», — крізь сльози розповідає про свого сина мати Олена.

Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.
 

Читайте також:

Вінниччина вшанувала пам'ять героїв: родинам загиблих вручили державні нагороди

У свої 21 — уже командир бойового підрозділу. Історія «Студента», який прагне стати начальником

У Могилів-Подільському попрощалися зі полеглим прикордонником Станіславом Москаленком

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.