Староста-полковник Юрій Мельник: «Напевно куплю автомат, щоб заходити в кабінети деяких чиновників…»

«Ситуація сьогодні вибухонебезпечна. Люди зневірені. Вони ненавидять всю владу. І мене, як старосту. Щоб я не робив…» Пояснює настрої жителів староста із сіл Демидівка та Могилівка Гніванської об’єднаної територіальної громади – 2400 мешканців. Туди влітку багато з Вінниці їдуть відпочивати і купатися  – до кар’єру…

Це той самий Юрій Володимирович Мельник – полковник міліції на пенсії, який після правоохоронної служби пішов на державну - працював начальником відділу облдержадміністрації  й раптом… у село. В рідну Могилівку. Там його люди вибрали старостою. На два села.

– Я опустився нижче на щабель… Зате в селі себе почуваюсь генералом. І не тому, що я тут  головний, а тому що разом із однодумцями – ми разом готові робити корисні справи... Так, я – людина амбітна. Але не скажу, що кар’єрист… Головне - бачити користь від свої роботи.

Тепер і турботи інші, і масштаби не ті… Проте задоволення від успіхів теж інше:

– Провести в село Інтернет – це вже перемога!  Ще б мобільний зв'язок до нового року…

А ще Юрій Володимирович зламав замки у сільському Будинку шерифа:

– Начебто нікому не потрібний стоїть. Він потрібен громаді! Я, як староста, наважився розсвердлити замки, увійти туди. Ця будівля придатна, щоб там розмістити сімейну медицину. У нас дуже велике село. У садочок більше 30 дітей на черзі... Будемо переселяти амбулаторію в Будинок шерифа,  натомість розширимо дитсадок...

Головний біль для старости Могилівки – проведення водогону. Воду з криниць не можна пити  - такими є результати досліджень. Боротьба за воду для села – це окрема історія в біографії Юрія Мельника:

–  Останні розмови в електричках, в автобусах, що староста зібрав мільйон гривень і поклав їх в банк - за відсотки живе… Мене це так роздратувало, що я в Фейсбуці написав майже три сторінки. А я змушений був найняти сейф, щоб завезти людські гроші – покласти їх на зберігання. Як староста, вважаю, що маю бути гарантом раціонального використання коштів громади…

Мене шокував один випадок. Коли фактично завершили перший збір коштів від громади, о шостій ранку у вікно постукали. Відчинив двері. Стоїть моя недалека сусідка – старенька бабуся – єдина в селі залишилась вдова ветерана. Вона сказала: «Юрко, ти знаєш, я довго думала. Мені діти сказали: «Мамо, не веди воду – ми хату продамо». Але я собі подумала: якщо всім в селі вона потрібна, то вона буде потрібна і мені, хоч і не знаю скільки проживу.Тому я принесла гроші». Розвертає платочок і дістає звідти обережно складені купюри. «Це на смерть тримала. Але я хочу бути в селі як всі – щоб у мене була вода». .. Розуміння того, що можна гуртом робити такі справи,дають мені оптимізм і бажання творити. Ми обов’язково водогін добудуємо…

– Про яку суму йдеться – скільки з хати збирали?  

–  Ми порахували загальну вартість з урахуванням того, що отримали від Кабміну субвенцію   і частково дала кошти Гніванська міська рада, вийшли на суму шість  тисяч гривень. Перший внесок вже здали – майже мільйон гривень , наступний внесок почнемо збирати , коли почнемо будувати. Люди готові платити, бо вода в Могилівці не придатна до вживання, крім того, вона пропадає. Ситуація з водою критична і у сусідніх селах…  

– Якою є участь громади у цьому будівництві?

– 46%  – і мене це бентежить... У нас в банку зараз лежить мільйон, а буде два мільйони. Можливо, це неправильно, бо гроші мають працювати. Мій друг – директор банку сказав мені, що я не правий: «Це макулатура – гроші просто лежать в сейфі. Ви б могли заробити відсотки».  Я спробував, признаюсь чесно. 149 тисяч гривень я поклав на власний рахунок. Чому на власний, тому що члени ініціативної групи – відмовились, бо тоді їм не дадуть субсидію. У мене субсидії немає . Я зробив це, аби були якійсь відсотки, щоб провести водогін безкоштовно для сім’ї загиблого героя Петра Шептицького. Двоє дітей без батька, бідова сім’я… Але не вийшло. Чому? Виявляється, банк не може прийняти від особи кошти більше, ніж 150 тисяч, якщо він не пояснить їх походження. Пояснював, що це кошти громади, є відомості, є підписи осіб… На жаль, це не є підставою для банку. Тому прийняли максимально можливу суму - 149 тисяч. Але, вкінці-кінців, виявилось, що якщо ці гроші полежать півроку в банку, то Юрій Мельник – особа, яка поклала гроші, отримає 3500 гривень. А решта грошей лежить «мертвим грузом» в сейфі…

…Мої діти росли, як трава на полі. Я був на службі, вдома майже не бував. Зрозумів, що це мої діти тільки тоді, коли з’явились внуки. Бо, як кажуть, що наші діти – це останні наші ляльки, а наші внуки - це вже наші діти. Коли пригортається до тебе маленьке тільце, і хоче тебе обійняте – це велике щастя. Я цього не мав, коли був батьком, бо я працював день і ніч. І я собі так думаю, що мої діти, внуки і правнуки будуть жити не у Вінниці, не в Києві, а в селі Могилівка. Тому я й прийшов створити такі умови для розвитку нашого села, яке лише за 20 км від Вінниці…

Як староста Юрій Мельник обійдеться із «хитрими», які відмовились скидатися на водогін у селі? Чому і коли діє «телефонне право» для полковника міліції? Та навіщо українському мільярдеру Юрію Косюку знадобився вертолітний майданчик екс-міністра МВС Василя Білоконя – після  «помаранчевої революції» він втік до Москви? До речі, хату матері опального міністра ніяк не продадуть… 

Про це і не тільки - в інтерв’ю із Юрієм Мельником.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google