«Про загадкові вбивства на вінницькому ТБ»: у письменниці Наталки Доляк вийшла нова книга

Наталка Доляк — вінницька авторка декількох різножанрових романів, п'єс, кіносценаріїв, у тому числі на історичну тематику, гостросоціальні теми, пов'язані з долею пострадянських біженців у Європі. Віднедавна Наталка пише ще й детективи. Крайній вийшов у продаж лише кілька тижнів тому. Поговорили з письменницею про її творчість, «народження» героїв книг та відкрили інтригу щодо майбутніх планів авторки. Але все по-порядку. 

«Почала писати, коли мені було майже 40 років»

— До майже сорока років у моєму житті не було нічого спільного з письменництвом, я навіть у школі не особливо любила писати твори. Я була спортсменкою, — говорить Наталя. — Після школи, закінчила театральний інститут і почала працювати у театрі ляльок. Потім — на телебаченні. Але у один зимовий довгий вечір розмова з донькою підштовхнула мене почати писати. 

У той вечір донька Наталі попросила розповісти їй історії з молодості авторки. Вона хотіла почути розповіді про молодість, перше кохання та хлопчиків. Але, за словами Наталі, як таких походеньок, на кшталт «sex&drugs&rock&roll», у неї не було. 

— Мені хотілось, щоб моя дитина думала, що я крута, тож я почала розповідати історії своїх подружок, ніби від свого імені, — каже Наталка. — Донька слухала мене, роззявивши рота. А я про себе подумала: «Оце яка класна історія виходить, як книжка якась. Приїду додому, і обов’язково запишу». 

Повернувшись додому, Наталія записала оповідання розмовного типу. Назвала його «Візерунки раннього диско», оскільки розповідь була про 80-ті роки.

— Мені здавалось, що це зовсім не література, — каже авторка. — Я думала, що література — це більше, ніж те, що я написала. Але текст був написаний і мені потрібно було з ним щось робити. «Фейсбук» не був розвинений і я почала шукати в інтернеті літературні сайти. Знайшла «Гоголівську академію», де у коментарях письменники та просто читачі могли писати відгуки. 

Коли Наталка опублікувувала перше оповідання, то у неї калатало серце, як пригадує авторка. Каже, якщо б почула негативні відгуки — більше ніколи б не бралась писати книги. 

— Я чекала десь тиждень і ніхто нічого не відповів. Я вже мала видаляти цю публікацію, як мені прийшла рецензія від письменника Олеся Бережного. Відтоді я вважаю його літературним хрещеним батьком, — пригадує Наталія. — Цей відгук все змінив. Він сказав, що «це диско має грати далі». Це було спонукальним копняком, щоб я почала писати. З мене почало виливатися, бо мені було, що сказати. 

За рік письменниця написала декілька оповідань, але коли захотіла їх видати, то у видавництвах казали, що вони не працюють з невідомими авторами. 

— Тоді я згадала про літературний конкурс «Коронація слова». Я написала один роман, але його не помітили. Наступного року я написала роман та п'єсу, з нею я й виграла першу нагороду, — каже Наталія. — Ще через рік у мене було вже три нагороди і мене почали видавати. Ця історія доказує, що потрібно не опускати руки. Я вважаю, що думки матеріальні. 

«Моє натхнення — це нагайка»

— Письменництво — це робота, хоч і улюблена. Попри те, що у трудову книжку не пишуть «письменник», але це праця, — каже Наталка. — Наприклад, якщо я вже вирішила, що мені треба щось написати, то я примушую себе писати щодня. Розклеюю нагадування по стінах, а коли пишу історичні романи, то перечитую ще й безліч літератури.  

За словами Наталії, вона не шукає натхнення чи мотивацію. Каже, її натхнення — це нагайка. 

— Я дуже іронічна, тому в практично усіх моїх книжках присутня іронія, — каже Наталка. — Мені читачі говорять: «Ваші книжки такі драматичні, ми так сміялись». Погоджуюсь, що таке дивне поєднання, але я вмію про драматичне говорити з усмішкою. 

Наталія пише у різних жанрах, у неї є книги, написані на основі власних історій, є історичні романи, і крайній жанр, який почала опановувати письменниця — детективи. 

— Зараз я «купаюсь» в детективах. Мені до вподоби працювати у такому жанрі, бо самій дуже цікаво закручувати сюжет, — каже Наталя. — Я завжди відмовлялась писати продовження своїх книг, але з детективами інша історія. 

Вийшов новий детективний роман «На сьомому небі»

Новий детективний роман письменниці «На сьомому небі» розповідає про загадкові вбивства на вінницькому телеканалі. Головна героїня історії — Зоя Кирпач, вже знайома читачам за романом «Шикарне життя у Вупперталі». 

За сюжетом, після розслідування загадкових вбивств у німецькому містечку, Зоя повертається до України та влаштовується працювати на телестудію у Вінниці та потрапляє у вир нових пригод. 

«Телевиробничі будні хоч і дають змогу доторкнутися до творення такої захопливої екранної магії, але все ж виявляються дуже подібними на будні в інших сферах. Аж поки одного дня у студії не знаходять тіло однієї зі співробітниць каналу... Ставши однією з підозрюваних, Зоя береться за власне розслідування, щоб довести свою невинуватість, знайти вбивцю, а заразом і довідатись, наскільки глибоким може бути навіть «Сьоме небо», — пише в анотації до роману. 

— Головна героїня дуже схожа внутрішнім наповненням на мене. Практично всі герої моїх книжок — це тою чи іншою мірою — я. Адже письменник, якщо він не фантаст, опирається на власний досвід. Проте, те, що відбувається із Зоєю Кирпач на «Сьомому небі» вигадка, — продовжує авторка. — Ця книжка цікава для вінничан, зокрема через те, що головна героїня опиняється у нашому рідному місті. Крім того, частина героїв — прототипи, тих людей з якими я працювала на місцевому телебаченні. У цьому романі я брала конкретних вінничан і думала, як ця людина може вчинити у вигаданій мною ситуації. У цій книзі є навіть описані реальні ситуації та діалоги. 

За словами авторки, її детективи — це легке чтиво. Каже, це масова література і їй не соромно про це казати. 

— До останніх сторінок цієї книги читач не знатиме, хто винуватець. Написаний роман у стилі Агати Крісті, яку я дуже люблю, — говорить Наталка. — Головна фішка цього детективу — закручений сюжет. Крім того, людям буде цікаво слідкувати не лише за подіями вбивств, але й дізнатись деталі телебачення.

Авторка вже майже написала ще одну книгу, продовження пригод Зої Кирпач, каже, залишилось лише додумати кінцівку. Куди занесе цього разу головну героїню Наталія говорити не хоче. Каже, що їй важливо зберегти інтригу. 

— Із Зоєю має вийти щонайменше п’ять книг. Потраплятиме героїня у ті місця, які мені добре знайомі. Наприклад, у театр ляльок та у літературне середовище, — продовжує письменниця. — Я вже жартую, що мене скоро на роботу не будуть брати, бо боятимуться, що я буду все описувати в своїх книгах. Зате, сподіваюсь, читачам буде захопливо спостерігати за пригодами цієї дівчини. 

Читайте також:

Парк біля Бугу, очистка озер та воркаут. Проекти від вінничан, які можуть зробити у 2021 році

Культура онлайн: що та де можна подивитися цікавого на цьому тижні (15 - 19 вересня)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.