Правда про роботу моделлю за кордоном: історія вінничанки Софії Ратинської

• Багато молодих дівчат мріють стати моделями.
• Софія Ратинська ― одна з тих, які зуміли здійснити свою мрію.
• Вінничанка поділилася своєю історією з читачами «20 хвилин».

Соня розпочала свій шлях у сфері моделінгу чотири роки тому, коли їй було 13 років. Перший контракт вона підписала з польською агенцією Uncover Models, яка помітила її обліковий запис в Instagram і запропонувала спробувати свої сили в цій галузі.

 ― Я взагалі була звичайною людиною з зеленим волоссям та фейковим пірсингом. Про моделінг тоді не думала і в голові у мене був просто вітер, м'яко кажучи, ― розповідає дівчина.  ― І коли вони мені написали, то я навіть не повірила, адже це було справді хороше агентство, одне з найкращих.

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений SONIA (@soniaratynska)

Відео дня

div>

Софія одразу розповіла про це батькам, та зізнається, що батькові це не дуже сподобалося. Але мама сказала спробувати.

Дівчина відправила свої фотографії, яких зараз трішки соромиться. Протягом двох місяців відбувалися співбесіди між агенцією та батьками ще тоді майбутньої моделі. Але після першої зустрічі Соню вже ніхто не хотів відпускати й відмов від співпраці навіть не хотіли чути.

― Спочатку у мене були лише тестові фотосесії, але одного дня мені написав мій «букер», сказавши, що я повинна бути в такий-то день та час на зніманні. Я нічого не знала, хто замовник, що я буду там робити, й була дуже здивована, коли мене почали одягати в такі брендові речі, як Dolce & Gabbana, Gucci, Louis Vuitton та Off White, ― ділиться спогадами Соня. ― Я тоді, чесно кажучи, навіть не знала, як мені позувати. Але так, це був мій перший досвід роботи моделлю.

З цією агенцією вона пропрацювала три роки. Модель відправляли на роботу в Корею, та в більшості вона працювала у Варшаві. Потім дівчина повернулася на батьківщину і вирішила змінити агенцію на українську. Вже п'ять місяців вона успішно працює з EGO MODELS.

― Це моя нова сім'я, я її просто обожнюю. З ними ми одразу підписали контракт, вони допомогли мені розірвати його з попередньою агенцією, бо там були деякі проблеми, ― зазначає Соня. ― Але плюс в цієї агенції, це те, що тобою зацікавленні, зацікавленні саме особистістю. Як результат, тебе запитують, де і з ким ти б хотіла працювати, а не відправляють кудись, нічого не пояснивши.

Після того, як Софія змінила агенцію, її наступним місцем роботи стала столиця Індонезії ― Джакарта.





0 0

0 0

Про різницю роботи у цій галузі в різних країнах Соня зауважує, що в Польщі ця сфера майже нічим не відрізняється від України, але вона зовсім інша в порівнянні з Кореєю та Індонезією.

― Особливо Індонезія, це країна контрастів. В Кореї все легко і досить круто, там ти можеш завести дуже класні знайомства на майбутнє, й заробити непогані кошти. Я знаходжу моделінг там досить цікавим, який ще й приносить замовлення, тоді як в Індонезії, все досить однотипно, постійні хіджаби, і робота там досить важка, ― розповідає Софія Ратинська.

Якщо порівнювати рівень доходу, то в Індонезії за день Соня могла заробити неповних 100 доларів, а в Кореї 500. Так само по важкості роботи: за меншу зарплату в Джакарті доводилося працювати більше восьми годин на день, а в Сеулі дівчина отримувала більше коштів, і робота займала в середньому до п'яти годин.

― Про Індонезію в мене взагалі не найкраще враження, там досить брудно. Тобто, якщо брати столицю, то там 80% бруду. Так само і моделінг, він досить брудний. Я вам зізнаюсь, ескорт та наркотики там присутні. Це приховується, але все-таки «букери» та агенції про це знають. І жахливо те, що дівчата самі на це йдуть. Я пам'ятаю, як мені запропонували сходити на вечерю за 200 доларів, з натяком, що якщо вони захочуть щось більше, то можуть заплатити ще 300 доларів, ― розповідає модель. ― І я, як людина з хорошого міста, з хорошої сім'ї, ще довго сиділа і не могла зрозуміти, як можна на це йти. Якоюсь мірою, мені було страшно від цих історій та пропозицій.

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений Aviv Rachmaddian (@avivrchmdn)

Також дівчина зауважила, що в Індонезії, у людей немає розуміння про особисті кордони.

— Всі собі дозволяють тебе доторкнутися не запитавши твого дозволу. І взагалі у любій країні модель — це експонат, ― ділиться враженнями Соня.

На питання про плюси та мінуси роботи моделлю, каже наступне:

― До плюсів можна віднести можливість вивчити мову. Зараз мій рівень англійської ідеальний, не раз мене звали на фотосесії інших дівчат в ролі перекладача. Але насправді, коли я вперше потрапила в англомовне середовище, це було в Кореї, то на питання «How are you?» не змогла відповісти, оскільки дуже сильно розгубилася, ― розповідає історію дівчина. ― Також моделінг вчить бути більш відкритим, розкутим та комунікабельним. Ти не зможеш працювати у цій сфері, якщо будеш тихим і замкнутим, ти просто будеш нецікавим для замовників. З легкістю в розмові ти отримуватимеш хороші знайомства, а це дуже цінний ресурс, вони можуть допомогти в майбутньому просуватися по кар'єрній драбині. Ну і звісно, це можливість заробити непогані кошти та мати змогу подорожувати.

До мінусів вона віднесла ставлення до моделей, для прикладу навела власну історію:

― Я в Джакарті зіштовхнулася з ситуацією, що мені напряму сказали: «Соня подивись, ти найтовстіша з усього агентства. Подивись на себе. Ти виглядаєш жахливо». А я вже сиджу плачу. І в такій прямолінійності я нічого хорошого не бачу, адже можна це зробити якось більш лояльно. Так, я схудла після цих слів, але ті варіанти, які я використовувала для цього, є ненормальні. А мені дали, щоб ви розуміли, всього тиждень,  ― розповідає модель. ― Я так мучилась тоді, але потім сказала їм: «Вибачте, ви показуєте мені цю фотографію, але я все ще прекрасна».

Крім того Софія зауважила, що не дивлячись на просування у світі ідей боді позитиву і любові до себе, у сфері моделінгу вимоги не змінились. Досі вимагається бути стрункою, з чистою шкірою та зростом від 171 см. Також, важливо бути ерудованою, знати англійську мову, мати гарні комунікативні навички та бути креативним.

― Якщо ви не знаменита людина, а звичайна модель, то вимоги для вас незмінні, ― пояснює Соня. ― Звісно, багато що залежить від клієнтів. Наприклад, є ті, яким байдуже на вас, є ті, які будуть робити усе, щоб ви почували себе якнайкраще, а є ті, для яких ви просто вішалка.

Оскільки в моделінгу люди з різних країн, то запитали у нашої вінничанки про ставлення до українців та взагалі України:

― До усіх національностей ставляться однаково. Але якщо говорити про війну в Україні, яку розпочала росія, то там продовжують нас вважати росіянами. В мене була історія в Кореї, що ми прийшли на кастинг, де нас було три дівчини з України і одна з росії. І під час спілкування запитали звідки моделі. І момент в тому, що наш «букер» сказав, що та дівчина українка, ― розповідає Соня. ― Ну ми звісно почали боронитися. Кажемо, що ви напевне помилилися. Але насправді таке відбувається постійно. Дуже часто не хотіли розкривати національність росіян.

Хоча Софія Ратинська розповідає, що з початком війни в Україні корейська спільнота дуже активно виголошувала свою підтримку українцям. Дівчина неодноразово бачила акції та мітинги в підтримку України, на які приходили не лише українці, а й багато корейців, і сама вона неодноразово виходила з плакатами на підтримку. А російських моделей перший час взагалі на роботу не брали.

― Але пізніше нас почали знову з ними об'єднувати. Так, наприклад, заселяли в одні апартаменти. Мені це дуже не зрозуміло, як можна селити разом, в розпал війни, українку і росіянку. А я була в такій ситуації. Ми жили поряд. Ця кацапка вмикала повітряну тривогу, викрадала мою білизну та їжу. Я їй звісно не мовчала і якоюсь мірою ціле направлено булила, через що потім та жалілася в сльозах на мене, але я не шкодую за свої дії. Казала: «Ти взагалі права голосу не маєш ніякого ні у своїй країні, ні в чужій».

Та найбільш неприємним, каже, у всіх цих ситуаціях було те, що дівчата з України, продовжували з росіянкою спілкуватися нормально, замовчували їх хамську поведінку та навіть намагалися будувати дружні відносини. 

Зараз Софія Ратинська знаходиться у Вінниці, але найближчим часом полетить до Китаю,. Дівчина зізнається, що не дуже хоче туди летіти, оскільки зі слів колег по цеху знає, що там моделінг страшний.

― Мені про це усі кажуть, тому я трішки на сторожі. Але чесно кажучи, там справді можна заробити гроші, ― каже дівчина.

Про плани на майбутнє і мрії співрозмовниця розповідає так:

― Насправді, я дуже давно мріяла про те, щоб у мене ось так взяли інтерв'ю. В майбутньому, дуже хочу знятись для журналу Vogue і маю мрію про великий показ, хоча це така мрія, якої я одночасно і боюсь. Ще мені хотілося б знятися у кліпі. Артем Пивоваров, напиши мені! І після Китаю бажаю повернутися в Україну і вже тут щось побудувати. Бо після роботи в Індонезії кожного ранку прокидаюсь з думкою, що не хочу летіти в Китай.

Про роботу моделі в Україні, і чи взагалі є в нас потенціал до цього, Соня однозначно каже «Так».

― Я не можу повноцінно зараз працювати в Україні, бо в мене немає бази клієнтів. От порада в цілому для всіх моделей початківців, або просто тих, хто хоче працювати у цій сфері: займатися саморозвитком та розвивати свій власний бренд. Починаючи з активного ведення соціальних мереж і закінчуючи отриманням освіти. В нас це дуже сильно цінується, ― ділиться порадами Соня. ― А в Україні є де працювати, в нас це оплачується, ми маємо круті і якісні бренди. Я особисто мрію розпочати свою серію одягу, і все, що мене зараз зупиняє ― це відсутність капіталу. Я вже думала, що якби мені в Україні запропонували роботу для якогось нашого вітчизняного бренду, то я б ще й почала пропонувати якісь свої креативні ідеї для їх популяризації.

Дівчина каже, що себе як модель вона створила більше в Європі, а саме у Варшаві, але зауважує, що там не було такого одягу, таких ідей, як в Україні:

― В нас люди живі, креативні, в них така енергетика, якої ніде у світі немає. І я вам скажу так: нам не потрібно нікуди їхати, щоб знайти себе. Ми це можемо найкраще зробити тут, а туди можна їхати лише з ціллю популяризувати наше ― українське!

 

Читайте також:

Діамантові «ангели» лікарні Ющенка. Як медики з Вінниці вибороли найвищу світову нагороду

Сміття та цвітіння води навколо набережної «Рошен». Чому ніхто не розв'язує цю проблему

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.