Понад шість місяців надії — і гірка звістка: у Вінниці ховають захисника Анатолія Конончука

Марія ЛЄХОВА

Понад пів року рідні сподівалися на диво, однак життя захисника обірвалося на Покровському напрямку. У нього залишилися мати, дружина, донька та новонароджена онука, яку він так і не встиг побачити.

Сьогодні, 4 березня, Вінниця проводжає в останню путь Анатолія Конончука — воїна 59-ї бригади, який понад пів року вважався зниклим безвісти. Про це повідомили у вінницькій міській раді. Анатолій зник після важкого бою біля Красногорівки ще на початку вересня 2024 року, але, на жаль, дива, на яке так сподівалися рідні, не сталося. Життя оборонця обірвалося у 53 роки.

Анатолій був родом із села Потоки на Жмеринщині, але все своє доросле життя пов’язав із Вінницею. Його знали як справжнього майстра — він міг відремонтувати будь-що, від годинника до цілого будинку. Багато років чоловік працював на інструментальному заводі та підприємстві «Barlinek». Але його справжньою пристрастю був сад: Анатолій обожнював свій виноград і бачив у ньому символ родинного достатку та миру. Навесні 2024 року його мобілізували, і він став оператором у бригаді безпілотних систем на одному з найскладніших напрямків — Покровському.

Вдома на нього чекала велика родина: старенька матір, дружина та донька. Найболючіше те, що за тиждень до загибелі Анатолія у нього народилася маленька онука. Він так і не встиг її побачити та обійняти. Дружина Тетяна згадує його як неймовірно добру та світлу людину, для якої не було неможливих завдань. Тепер він назавжди залишиться у пам’яті близьких як Небесний Воїн, який віддав життя за майбутнє своєї онуки.

Церемонія прощання відбудеться сьогодні: