Помер нардеп та колишній голова Вінницької ОДА Анатолій Матвієнко

22 травня помер Анатолій Матвієнко. Про це першим у фейсбук написав екс-нардеп Микола Княжицький.

— Помер Анатолій Сергійович Матвієнко. Він завжди був патріотом і справжнім українцем, у незалежній Україні завжди був одним з лідерів національно-демократичних сил. Анатолій Матвієнко любив і підтримував українську культуру, історичні дослідження. У нього зажди була мрія об‘єднати українські церкви, бачити Україну сильною і соборною. У минулому році разом святили паски у церкві на Аскольдовій могилі, — йдеться у повідомленні.

Така сумна новина застала зненацька директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Вінницької ОДА Світлану Василюк.

— Ми працювали з ним разом давно, ще у 80 роках. Він був прекрасною людиною, професійною, вимогливою людиною, людиною, яка вболівала за свій край та за свою область, — розповіла нам Світлана Василюк.

Довідка

Народився Анатолій в містечку Бершадь Вінницької області 22 березня 1953 року. У 1975 році закінчив Львівський сільськогосподарський інститут (інженер-механік). У 1989-му - Вищу партійну школу. Кандидат економічних наук.

Кар'єра:

1975-1976 рр. — завідувач гаража, головний механік відділу механізації Бершадського районного міжколгоспного будуправління.

З 1977 року — на комсомольській роботі. Спершу — секретар Бершадського райкому ЛКСМУ. З 1980-го - другий секретар Вінницького обкому комсомолу, з 1985-го — секретар Центрального комітету ЛКСМУ, з 1989-го — перший секретар ЦК ЛКСМУ, член ЦК Компартії України.

1990-1994 рр. — народний депутат України I скликання. Голова комісії у справах молоді.

З 1994 року — засновник і глава Фонду підтримки розвитку мистецтв, діяльність якого була спрямована на матеріальну допомогу молодим талановитим особистостям і творчим колективам.

У 1995-1996 рр. - заступник голови Народно-демократичного об'єднання Нова Україна, з лютого 1996 го — глава новоствореної Народно-демократичної партії.

1996-1998 рр. — голова Вінницької обласної держадміністрації.

1998-2002 рр. - народний депутат України III скликання, член комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства. До 1999-го очолював фракцію НДП.

З грудня 1999 року — глава тоді ж створеної Української народної партії Собор. З квітня 2002 — лідер Української республіканської партії Собор, створеної в результаті об'єднання УНП Собор і Української республіканської партії. Згодом УРП Собор об'єдналася з Українською платформою в партію Українська платформа Собор, яку очолив Павло Жебрівський.

2002-2005 рр. — народний депутат України IV скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№2 у списку після самої Юлії Тимошенко), глава комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

З березня по вересень 2005 року — голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

До початку 2006 року — заступник голови Секретаріату президента України Олега Рибачука.

2006-2007 рр. — народний депутат України V скликання від блоку Наша Україна (№12 у виборчому списку), перший заступник голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

2007-2012 рр. — народний депутат України VI скликання від блоку Наша Україна — Народна самооборона (№22 в списку), член комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

У 2012 році на парламентських виборах самовисуваються по мажоритарному округу у Вінницькій області, проте в жовтні зняв свою кандидатуру, за власною заявою — на користь кандидата підтриманого Об'єднаною опозицією (БЮТ) і партією УДАР Григорія Заболотного, який пройшов до парламенту, набравши 46,73% голосів.

Анатолій Матвієнко помер 22 травня 2020 року на 68-му році життя. У чоловіка залишилася дружина Ольга Василівна (1953 р.н., доцент Київського лінгвістичного університету), сини Віктор та Павло.

Читайте також:

Мешканці Вінниччини не можуть поділити церкву нардепа Матвієнка (ВІДЕО)

Нардеп Анатолій Матвієнко задекларував власний храм Успіння Пресвятої богородиці

Нардеп Анатолій Матвієнко поскандалив з патрульними і назвав їх хамами

Хатія Деканоїдзе: «Шевцов – не мій кандидат... Була якась дивна політична гра…»