Після чотирьох років полону на Вінниччині зустріли воїна Руслана Басовського

Альона ЧЕРНІЮК

Захисник України пройшов страшний полон, який тривав 1460 днів.
У Брацлавській громаді Руслана Басовського зустрічали з короваєм, обіймами та сльозами радості.
Його історія про витримку, віру і силу дочекатися.

У Брацлавській громаді зустріли захисника України Руслана Басовського — воїна родом із села Грабовець, який провів у ворожій неволі без одного дня чотири роки.

Як повідомили у Брацлавській селищній раді, боротьба Руслана Миколайовича за незалежність України розпочалася ще у 2014 році. За цей час він пройшов складний бойовий шлях, здобувши повагу побратимів і відзначення за службу. Втім, найважчим випробуванням став полон, що майже на 1460 днів розлучив його з рідними.

Після надзвичайно тривалого й виснажливого випробування Руслан Басовський повернувся додому. Його зустрічали всією громадою — з короваєм, квітами та теплом, яке чекало його всі ці роки.

Жителі селища Брацлав зібралися великою родиною, щоб зустріти та привітати свого Героя. В атмосфері панувало глибоке хвилювання, адже повернення з такого тривалого полону — це справжнє диво та результат незламної віри.

Одним із найбільш емоційних моментів став виступ матері Героя, Галини Василівни. Вона прочитала авторський вірш, присвячений синові, у який вклала весь біль очікування та безмежну материнську любов.

— Першим обов’язком після повернення Руслан Басовський вважав за честь вшанувати пам'ять тих, хто не повернувся з поля бою. Разом із родиною та громадою він відвідав Алею Слави, де схилив голову перед світлою пам’яттю полеглих побратимів. Цей жест став символом нерозривного зв’язку між живими та тими, хто став небесним вартовим нашої свободи, — розповідають у дописі.

Після урочистостей у центрі громади Героя зустрічало рідне село Грабовець. На зустрічі панувала зворушлива атмосфера: односельчани не стримували сліз, обіймаючи свого Захисника.

Упродовж усього цього непростого періоду поруч із Русланом залишалася його родина, яка безперервно боролася за його повернення додому. Захисника зустрічали найрідніші: дружина Катерина Юріївна, сини Ростислав і Єгор, для яких він є взірцем сили та відваги, а також батьки — Микола Михайлович і Галина Василівна.